Реформа правопису та політика українською: що зробив для України уродженець Львівщини Степан Смаль-Стоцький

Сьогодні, дев'ятого січня, минає 166 років від дня народження Степана Смаль-Стоцького. З цієї нагоди журналістка ІА Дивись.info  дослідила життєпис українського мовознавця та політичного діяча.

Родинне коріння та шкільне середовище

9 січня 1859 року в селі Немилів Радехівського повіту на Львівщині народився майбутній вчений та політик Степан Смаль-Стоцький. Він виріс у родині Йосипа Смаль-Стоцького та Катерини Карпової. Батько, обдарований музичним слухом і голосом, працював дяком і вів господарство. Сім’я вважалася заможною, але її достаток, власне, залежав від щоденної праці.

Коли Степанові було лише кілька років, він втратив матір. Його вихованням займалися дід Андрій і бабуся. Дід, хоча й був неписьменним, глибоко шанував науку і прагнув прищепити онукові любов до знань. У спогадах Смаль-Стоцький писав: «В усьому мусив бути порядок, на це дідунь і тато дуже уважали».

Малий Степан проявив себе як здібний учень. Початкову освіту він здобув у Немилові, а згодом продовжив навчання у тривіальній школі Радехова, де завершив курс із відзнакою. У дев’ятирічному віці, завдяки наполегливості діда й учителя Костянтина Секунди, хлопця відправили до Львова для подальшого навчання.

Після початкової школи Степан навчався у бурсі при Ставропігійському інституті, а згодом вступив до Академічної гімназії. У цих закладах він зустрівся з різними впливами – від ополячення й онімечення до москвофільства.

Самостійність і допитливість допомогли юнакові зберегти власну ідентичність. Переломним моментом стало знайомство з «Кобзарем» Тараса Шевченка, який суттєво вплинув на формування його світогляду. Погляди, переконання і суспільна позиція, які почали складатися у ці роки, залишилися з ним на все життя.

Навчання та перший видавничий досвід

У 1873–1874 роках юний Смаль-Стоцький вступив до польської гімназії. Однак через хворобу навчання довелося перервати. Рік потому він поновив освіту, цього разу обравши Другу львівську німецьку гімназію, яку закінчив 1878 року. Цей вибір мав важливе значення для його подальшої долі, адже німецька гімназія була більш толерантною до українців та їхньої культури.

Саме тут він познайомився з видатним педагогом Гнатом (Ігнатієм) Онишкевичем, професором, який очолював кафедру української мови та літератури. Ця зустріч відіграла вирішальну роль у формуванні світогляду юнака, його наукових уподобань і подальшої життєвої траєкторії.

Навчаючись у старших класах гімназії, Степан Смаль-Стоцький замислив створити «Бібліотеку української літератури». Ідея отримала підтримку не лише серед його однолітків, а й серед вчителів та меценатів. На зібрані кошти юнак відкрив рахунок у Руському банку. Завдяки його організаційним зусиллям світ побачили три томи видання під назвою «Руська бібліотека І.Онишкевича».

Закінчивши гімназію, Степан опинився перед важливим вибором. Його батько наполягав на вступі до духовної семінарії, однак сам Смаль-Стоцький відчував поклик до іншої сфери — української філології. На цей вибір значно вплинув його наставник Гнат Онишкевич, який на той час переїхав до Чернівців і обійняв посаду професора кафедри української мови та літератури в Чернівецькому університеті.

Наприкінці серпня 1878 року все ж Смаль-Стоцький вступив на філософський факультет Чернівецького університету. Тут він розпочав навчання на відділі класичної, слов’янської та української філології.

Матеріальна підтримка й перші виклики

Студентські роки для Степана Смаль-Стоцького не були легкими в матеріальному плані. Щоб мати змогу навчатися, він давав приватні уроки, що допомагало йому забезпечувати себе фінансово. Однак старанність і успіхи в навчанні не залишилися непоміченими — він отримав стипендію, яка пізніше була підвищена до цісарських 300 золотих ринських (1 злотий ринський = 4 злотих польських).

Чернівецький університет став для Смаль-Стоцького не лише навчальним закладом, але й місцем, де остаточно сформувалися його наукові інтереси та суспільна позиція. Тут він отримав змогу глибше вивчати українську мову та літературу, ознайомитися з передовими ідеями класичної та слов’янської філології.

Активна громадська робота

Ще зі студентських років у Чернівцях Степан Смаль-Стоцький проявив себе як активний діяч, залучений до всіх ключових подій українського життя на Буковині. Ледь опинившись у цьому багатонаціональному краї, він долучився до товариства «Союз» — першої української студентської організації в регіоні.

1882 року в межах «Союзу» створили «Літературно-історичний гурток», покликаний поширювати національну ідею, стимулювати наукові дослідження та пропагувати найкращі зразки української культури.

Під час студентських років Степан активно подорожував Буковиною, знайомився з місцевим населенням, його настроями та культурою. Ці поїздки допомогли йому краще зрозуміти проблеми українців у цьому регіоні й визначили напрямок його подальшої діяльності.

Початок професорської кар'єри

Після завершення навчання в Чернівецькому університеті Смаль-Стоцький планував присвятити себе викладацькій діяльності. Однак обставини змінили його плани. У березні 1883 року несподівано помер його наставник, професор Гнат Онишкевич, який очолював кафедру української мови та літератури.

Виникла криза: у всій Буковині не знайшлося гідного кандидата на посаду керівника кафедри. У цих обставинах Смаль-Стоцький вирішив взяти ініціативу у свої руки й спробувати обійняти цю посаду. Він вирушив до Відня на зустріч із професором Міклошичем, відомим славістом. Зустріч пройшла успішно: Смаль-Стоцький затвердив тему наукової роботи та повернувся до Чернівців, щоб розпочати її написання.

Завдяки наполегливості він за рік здав докторантські іспити та завершив свою дисертацію. Після її захисту Смаль-Стоцький залишився у Відні ще на рік, щоб здобути викладацький досвід і продовжити наукову роботу.

Коли йому було 26 років, Степан Смаль-Стоцький повернувся до Чернівецького університету вже в статусі професора. Йому довірили очолити кафедру української мови та літератури, де він розпочав викладати численні лінгвістичні та літературознавчі дисципліни. За роки роботи в університеті Смаль-Стоцький двічі обіймав посаду декана філософського факультету, що свідчило про його авторитет серед колег та студентів.

Реформа українського правопису

Проте Смаль-Стоцький активно включився не лише в педагогічну, а й у наукову та громадську діяльність. Одним із його найбільших досягнень стало створення «Руської граматики» у співавторстві з німецьким ученим Теодором Ґартнером. Ця праця, над якою вони працювали понад десять років, стала фундаментом для реформи українського правопису.

Смаль-Стоцький та Ґартнер замінили етимологічний правопис на фонетичний, який базувався на принципі «пиши, як чуєш». Ця реформа зробила українську мову простішою для вивчення у школах: вона стала зрозумілою, логічною та легкою для сприйняття. Фонетичний правопис сприяв утвердженню правильної мовної культури та значно полегшив навчальний процес.

Введення фонетичного правопису мало не лише освітнє, але й політичне та культурне значення. Завдяки цій реформі українські початкові та середні школи остаточно вдалося звільнити від впливу москвофільських сил, які наполягали на використанні етимологічного правопису, ближчого до російської традиції.

Ця подія стала одним із ключових моментів у суспільному житті західноукраїнських земель наприкінці ХІХ століття. Її значення порівнюють із такими віхами, як створення Головної Руської Ради у Львові, заснування товариства «Просвіта», Наукового товариства імені Тараса Шевченка та «Руської Бесіди». Останню організацію теж ініціював Смаль-Стоцький, започаткувавши до того ж однойменний часопис.

Внесок у дослідження української літератури

1899 року Степан Смаль-Стоцький опублікував історичну розвідку «Буковинська Русь», яка стала значним досягненням у науковій спадщині вченого. Іван Франко високо оцінив цю працю, назвавши її «подувом свіжого вітру в спеку».

Смаль-Стоцький також приділяв значну увагу дослідженню творчості провідних українських письменників. Він аналізував літературні доробки Івана Котляревського, Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника. Особливе місце в його науковій діяльності посіли роботи про творчість Тараса Шевченка. Його дослідження спадщини Кобзаря зберегли актуальність і сьогодні, слугуючи джерелом для сучасних літературознавців.

Співпраця з Іваном Франком

1890 року Чернівці стали місцем, де Іван Франко завершував свою освіту, адже Львівський університет відмовив йому в зарахуванні. Серед викладачів, чиї лекції слухав Франко, був і Степан Смаль-Стоцький. У листі до Михайла Драгоманова від 7 грудня 1890 року Франко писав:

«Я там записався на лекції Стоцького і Калужняцького, лекції обох цих професорів мені подобалися без порівняння ліпше, ніж лекції Огоновського, – все видно більш європейський метод науковий».

Професійні та особисті взаємини між Франком і Смаль-Стоцьким тривали й після завершення навчання. Професор допоміг Франкові виїхати на лікування до Одеси, а 1913 року приймав його в своєму помешканні в Чернівцях. Під час цього візиту Франко читав для місцевої громади свою поему «Мойсей».

Початок політичної кар’єри

Степан Смаль-Стоцький ще з юнацьких років виявляв схильність до політичної діяльності. 1892 року його обрали послом Буковинського крайового сейму, що стало початком його офіційної політичної кар’єри в Австро-Угорській імперії. Як політик, він здобув вагу у владних структурах, що дало йому змогу вирішувати низку актуальних питань, пов’язаних із національними інтересами українців.

Регулярні зустрічі з виборцями стали невід’ємною частиною його роботи. Смаль-Стоцький не лише роз’яснював свою діяльність у сеймі, а й вислуховував проблеми громади, що сприяло його популярності. Це підтвердили результати виборів на другий термін: у Садгірському окрузі він здобув 100% голосів, чого не вдавалося жодному іншому кандидату.

1904 року Смаль-Стоцького призначили заступником крайового маршалка Буковини, а через сім років — депутатом віденського парламенту, де він працював до розпаду Австро-Угорської імперії.

Очільник «Руської Ради»

1891 року Степан Смаль-Стоцький очолив товариство «Руська Рада», перетворивши його на одну з найвпливовіших українських організацій на Буковині. Його політична спрямованість знайшла відображення у праці «Політика реальна», в якій він виклав своє бачення розвитку українського національного руху.

Смаль-Стоцький наголошував на необхідності використовувати можливості, що відкривала австрійська конституція. Він закликав працювати над конкретними національними цілями, не марнуючи зусиль на абстрактні ідеї чи нездійсненні плани.

Принципи «реальної політики»

Смаль-Стоцький вважав, що політичний поступ в умовах Австро-Угорщини можливий лише через реальну та наполегливу працю. Він відзначав, що легше здобувати популярність, критикуючи інших, ніж брати на себе відповідальність за конкретні дії. Його підхід базувався на пошуку компромісів із австрійцями та румунами, водночас він залишався непримиренним до москвофілів, діяльність яких вважав шкідливою для українського народу.

Попри те, що його освіта розпочалася в москвофільській бурсі, ця обставина була зумовлена рішенням батьків, а не власним вибором. У подальшій політичній діяльності Смаль-Стоцький залишався вірним ідеї національної єдності, вважаючи її основою для успіху.

«У народу має бути щось одне, спільне, яке би всіх об’єднувало, додавало охоти та сили до праці. Тим одним є і може бути лиш ідея національна», – писав він.

Освітні та культурні ініціативи

Серед численних ініціатив Степана Смаль-Стоцького особливе місце посідає його участь у створенні «Вільнодумного союзу» — організації, що стала новим етапом у розвитку політичної культури на Буковині. У вересні 1903 року він також очолив перше політичне об’єднання українського міщанства — «Міщанський клуб». Це об’єднання стало майданчиком для активного суспільного життя української громади міста, об’єднуючи інтелігенцію та міщан у спільних зусиллях для вирішення національних питань.

Особливу увагу Смаль-Стоцький приділяв освіті. Його улюбленим проєктом стали курси вищої освіти для селян, організовані у Чернівцях. Це явище було унікальним для освітнього життя не лише Буковини, але й України загалом. Для викладання він залучив найкращих фахівців, а сам проєкт став справжньою інновацією, покликаною підвищити освітній рівень українського селянства.

На відкритті курсів Смаль-Стоцький проголосив:

«Ми хочемо збудити у вас свідомість приналежності до української нації, зробити з вас окрасу нашого народу».

Завдяки його зусиллям українська громада Буковини перетворилася на вагому політичну силу, з якою рахувалися представники інших національностей і державні структури. Смаль-Стоцький не лише згуртував довкола себе провідних політичних лідерів, але й виховав нове покоління активістів, що відігравали ключову роль у вирішенні крайових справ.

Система позичкових кас і кредитні об’єднання

Для підвищення економічного рівня українського селянства на Буковині Степан Смаль-Стоцький взявся за впровадження системи позичкових кас, яку розробив Фрідріх Райфайзен. Ця система полягала у створенні в кожному селі каси взаємодопомоги, де селяни об’єднували власні кошти для спільних потреб. Завдяки праці Смаль-Стоцького, ідея швидко набрала обертів, і вже за короткий час цей підхід довів свою ефективність. Згодом на основі цих кас виникли потужні кредитні об’єднання, які сприяли економічному розвитку регіону.

Посол ЗУНР і діяльність у Празі

Після початку Першої світової війни Степану Смаль-Стоцькому довелося покинути Буковину, але це не зупинило його активної діяльності. Влітку 1917 року він очолив Центральну Управу Українського Січового Стрілецтва. Сучасники відзначали, що стрілецтво ставилося до нього з великою пошаною, а його думка була незаперечним авторитетом.

У 1918 році Смаль-Стоцький обійняв посаду посла Західноукраїнської Народної Республіки в Празі. Після завершення своєї дипломатичної місії, з 1922 року він став професором Українського вільного університету. Паралельно організував «Музей визвольної боротьби України у Празі», що став важливим осередком збереження історії національно-визвольного руху.

Перебуваючи в Празі, Смаль-Стоцький нарешті отримав можливість присвятити більше часу науковій діяльності, яку раніше відсував через значне політичне навантаження. У 1937 році він був визнаний почесним членом Наукового товариства ім. Тараса Шевченка у Львові. Того ж року його призначили фундатором і головою Української Могилянсько-Мазепинської академії наук, для якої він розробив статут.

Внесок Степана Смаль-Стоцького в розвиток України

17 серпня 1938 року у Празі Степан Смаль-Стоцький пішов із життя, залишивши по собі великий спадок у політиці, науці та громадській діяльності.

У вересні того ж року син Роман виконав останню волю батька — перевіз його тіло через чесько-польський кордон до Кракова. Труну доправили спеціальним потягом, що складався лише з одного вагона. Степана Смаль-Стоцького поховали на Раковицькому цвинтарі поруч із його дружиною, як він і заповідав.

Смаль-Стоцький став першим, хто в політиці почав виступати українською мовою, демонструючи незламну позицію у відстоюванні прав українців. Він доклав великих зусиль, щоб у парафіях із переважно українським населенням призначали українських священиків, забезпечуючи релігійну та культурну ідентичність громад.

Коли йшлося про національні інтереси, він не йшов на компроміси. Уміння доносити складні суспільні проблеми простою мовою допомагало йому заручитися підтримкою простих людей.

Смаль-Стоцький зробив великий внесок у популяризацію освіти серед українців. Він очолив кафедру української мови та літератури в Чернівецькому університеті, де впроваджував сучасні європейські методи викладання. Під його керівництвом організували курси вищої освіти для селян, що стали унікальним явищем в освітньому житті краю.

До слова, у Львові пам'ять Степана Смаль-Стоцького вшановують через назву вулиці на його честь. Розташована вона практично в центрі міста, недалеко від вулиці Степана Бандери.

У матеріалі використано довідку про вищезгаданого діяча на сайті Українського інституту національної пам'яті, дослідження державного архіву Чернівецької області та аналіз життєпису науковця на «Збручі».

Нагадаємо, ІА Дивись.info вивчає історію та розповідає про видатних українців, які зробили значний внесок у мистецтво, науку та інші сфери. Ознайомитися з їхніми історіями можна за посиланням Видатні українці.