«Погонь», «Лехія», «Гасмонея» та інші львівські футбольні клуби, про які ви могли не знати
«Великому місту — велику команду!» — з цих слів в останній день 2024 року львівські футбольні клуби «Карпати» та «Рух» розпочали свої заяви про «об'єднання зусиль» з наступного сезону. Схоже, влітку у місті залишиться лише одна команда рівня Прем'єр-Ліги, проте насправді у Львові ніколи не бракувало футбольних клубів.
Журналіст ІА Дивись.info розповідає про футбольні команди зі Львова, про існування яких ви могли навіть не здогадуватись.
«Лехія»
«Лехію» заснували ще 1903 року, і, як виявили дослідники, вона була першим польським футбольним клубом в історії. «Лехія» виникла завдяки гімназистам та членам молодіжної організації «Сокіл» та складалася з футбольної, хокейної та боксерської команди.
Футбольний клуб був одним з чотирьох, що представляв Львів у польській еліті.
Свій дебют в найвищому дивізіоні «Лехія» провела 1931 року матчем проти «Руху» з польського міста Хожув. Той сезон, однак, для команди склався не найкращим чином і за його підсумками клуб понизився до рівня окружної ліги.
Цікавим є те, що футболісти «Лехії» переважно були залізничниками, тож і клуб почали асоціювати з цим фахом. До слова, прив'язка команди до професій чи державних установ була поширеною серед інших українських клубів у радянський період. Так, команди «Динамо» пов'язували з органами внутрішніх справ, «СКА» були клубами армії тощо.
«Чарні»
Цей клуб, як і «Лехію» створили 1903 року, проте всього на кілька днів пізніше. Хоч до певного часу саме «Чарні» вважали першою польською футбольною командою.
Першою назвою клубу була «Слава», проте за два роки після заснування її змінили. Як й інші спортивні організації того часу, клуб не обмежувався лише футболом. Однак, вибір видів спорту у ньому був більшим за інші: хокей на льоду, легка атлетика, лижі, теніс і бокс.
Перші кроки в польському чемпіонаті «Чарні» почав робити 1920 року. Тоді ж вони програли львівській «Погоні» та не пробилися до вищих стадій турніру.
В елітному чемпіонаті «Чарні» зіграла одразу після його створення 1926 року. За сім років, у 1933-му, львів'яни посіли 11 місце чемпіонату та понизилися в класі.
Клуб припинив своє існування з початком Другої світової війни.
«Погонь»
Львівську «Погонь» створили 1904 року зусиллями місцевих гімназистів. У перші три роки існування клуб називався гімнастично-спортивним, а з 1907-го — просто спортивним.
У структурі клубу, окрім футбольної команди, перебували ще й хокейна, яка ставала чемпіонкою Польщі у 1933 році.
Футболісти ж «Погоні» дебютували в польській першості 1921-го й одразу посіли четверте місце за підсумками першого свого сезону. А наступного року команда взагалі стала найкращою в країні. Загалом «Погонь» була найуспішнішою львівською командою тих часів і чотири рази вигравала футбольний чемпіонат Польщі: у 1922, 1923, 1925 та 1926 роках.
У 1939 році, з початком Другої світової війни, клуб припинив своє існування й був відновлений аж у січні 2009 року. Одразу за рік після цього «Погонь» виграла чемпіонат Львова та стала фіналістом Кубка Львова.
З 2012-го «Погонь» грає в Прем'єр-Лізі Львівської області (четвертому за рангом дивізіоні країни).
«Гасмонея»
1908 року у Львові створили єврейський спортивний клуб «Гасмонея». Причому єврейська його приналежність була виражена в самій назві, адже Гасмонеї — це стародавній рід правителів Юдеї.
Як і деякі інші клуби того часу, організація не обмежувалася одним видом спорту. «Гасмонея» мала футбольну команду та команду з настільного тенісу. У тенісистів, до речі, здобутки були кращі — одного разу вони ставали чемпіонами Польщі.
Футболісти натомість провели в польській еліті всього два сезони: 1927 та 1928 років. Тоді вони посіли 11 та 13 місця, вилетівши зрештою у нижчі дивізіони.
Клуб був змушений припинити своє існування після початку Другої світової та радянської окупації Львова.
«Україна»
На відміну від попередніх, цю команду можна вважати дійсно українською, а не польською. Вона представляла спортове товариство «Україна», яке створив український професор Іван Боберський.
Власне однойменний футбольний клуб виник 1911 року. Тоді ж провів свої перші товариські поєдинки, в яких здобув одну перемогу (5:2) та зазнав двох поразок (1:2 та 0:5).
Під час Першої світової війни команда діяльність припинила, деякі її гравці брали участь в бойових діях. До речі, серед них був і Ананій Степанів — брат відомої української офіцерки Олени Степанів.
«Україна» відновила свою діяльність 1921 року та брала участь в товариських поєдинках. Після створення окружної ліги Львова 1928 року клуб почав виступати у цих змаганнях. За 12 сезонів «Україна» встигла зіграти 182 матчі. Мабуть, найвищим злетом у міжвоєнний період були 1937–39 роки. Тоді команда тричі поспіль ставала віцечемпіонкою окружної ліги.
З приходом радянської влади 1939-го товариство розформували. Згодом воно відновило свою діяльність 1942 року й навіть встигло стати найкращим у чемпіонаті Галичини, проте з другим приходом СРСР клуб свою діяльність припинив остаточно.
«Спарта» і «Спартак»
Львівську «Спарту» заснували 1910 року військовими VI повітряного полку, який розміщувався у Скнилові.
Найбільше, мабуть, запам'ятався цей клуб своїм дебютним виступом у Кубку Польщі 1926 року. «Спарта» тоді грала у другій окружній лізі (нині це прирівнюється до третьої ліги), проте дійшла аж до фіналу Кубка, де поступилася краківській «Віслі» 1:2.
У вересні 1939 року, коли розпочалась Друга світова війна, клуб, як й інші, припинив існування.
Натомість 1940 року, з приходом радянської влади, замість «Спарти» у Львові з'явився «Спартак». Ще у свій перший рік існування він став переможцем чемпіонату Львова та Кубка Львівської області.
Загалом з 1944 по 1953 рік клуб був одним з найсильніших у місті, виступав у чемпіонатах Львова й УРСР.
«СКА»
Львівський «СКА», як й інші команди в СРСР з такою абревіатурою у назві, був армійським клубом. Першою його назвою з часу заснування 1945 року була «БЧА» (Будинок Червоної армії), а за чотири роки команду перейменували на «ОБО» (Окружний будинок офіцерів).
Перші роки для клубу не були успішними. Свій потенціал гравці продемонстрували 1957-го, коли дійшли до 1/8 фіналу Кубка СРСР, де мінімально поступилися чинним чемпіонам країни, московському «Спартаку», 1:2. А вже наступного року «ОБО» боровся за вихід до вищої ліги, проте провалився у вирішальному турнірі, посівши там лише п'яте місце.
З 1960 року команда вчергове змінила назву, тепер на «СКА» (Спортивний клуб армії). Саме під цією назвою клуб грав найдовше — 21 рік. 1964 року львів'яни дійшли до чвертьфіналу Кубка СРСР. А у 1965-му виграли першість УРСР у класі «Б».
У січні 1982 року львівські клуби «СКА» та «Карпати» вирішили об'єднати, через складність фінансування двох колективів одночасно. Назву команда отримала відповідну — СКА «Карпати». Успіхів цей клуб не мав, як і популярності серед вболівальників. Одного разу на їхній матч прийшло 54 вболівальники, що стало фіаско з відвідуваності. Після останнього місця в чемпіонаті 1989 року у місті відродили звичні львів'янам «Карпати», а «СКА» перебазувався до Дрогобича під назвою СФК «Дрогобич».
Нині цей клуб існує як «Галичина» та виступає серед аматорських команд.
