Автор пісні «Ой, у лузі червона калина»: яким було життя Степана Чарнецького, який творив у Львові

Степан Чарнецький – український поет, драматург і театральний критик, що працював у Львові, автор патріотичної пісні «Ой, у лузі червона калина», яка стала символом національної боротьби.
Сьогодні минає 144 роки від дня народження Степана Чарнецького. З цієї нагоди журналістка ІА Дивись.info дослідила життєпис українського письменника та мистецького критика.
Дитинство без батька
Степан Чарнецький народився 21 січня 1881 року в селі Шманьківці (нині — Заводська громада, Чортківський район Тернопільської області). Він був тринадцятою дитиною в родині священника Миколи Чарнецького. Рано осиротів, оскільки батько помер від тифу. Початкову освіту Степан Чарнецький отримав у Станіславові (тепер Івано-Франківськ), а з 1895 року навчався в гуманітарній та реальній гімназіях у Львові.

Після завершення навчання у гімназії вступив на інженерний (шляхобудівельний) факультет Львівської політехніки, яку успішно закінчив.
Громадська діяльність та участь у культурних ініціативах
Ще в юності Чарнецький долучився до молодіжних товариств. Він співав у хорі товариства «Основа» і став активним учасником літературного угруповання «Молода муза».

Працював інженером у земській управі та крайовому виділі у Львові (1906–1912 рр.). Під час Першої світової війни обіймав посаду помічника начальника залізничної дільниці, працюючи на напрямках Львів–Стрий та Львів–Самбір.

Невдовзі його зацікавила зовсім інша сфера діяльності. У 1920-х роках Чарнецький був референтом преси (людина, яка укладає різні доповіді та тексти виступів) при Львівському магістраті. Він також редагував низку видань, зокрема: «Український голос», «Український вістник», «Шляхи», «Життя і мистецтво». Його статті друкувалися в провідних тогочасних українських газетах і журналах, таких як «Діло», «Ілюстрована Україна», «Літературно-науковий вістник», а також у польських часописах.

Театральна діяльність
Чарнецький також зробив значний внесок у розвиток українського театру. У 1913–1914 роках був театральним референтом, режисером і художнім керівником театру товариства «Руська бесіда». Він гастролював із виставами по всій Галичині, зокрема Тернопільщині, Львівщині та Прикарпатті. У репертуарі театру під його керівництвом були постановки за творами Івана Франка («Украдене щастя»), Володимира Винниченка («Чорна Пантера і Білий Ведмідь»), Антона Чехова («Дядя Ваня») та інших.

Окрім цього, Чарнецький перекладав для театру твори іноземних авторів, зокрема п’єсу Крістіана Фрідріха Геббеля «Марія Магдалина» та лібрето опер «Фауст» Шарля Гуно, «Мадам Батерфляй» Джакомо Пуччіні, «Кармен» Жоржа Бізе, оперету «Орфей у пеклі» Жака Оффенбаха.

Літературна спадщина
Зокрема, Степан Чарнецький є автором низки поетичних збірок, серед яких «В годині сумерку» (1908), «В годині задуми» (1917) та «Сумні ідем» (1920). У своїх творах він часто звертався до тем національного відродження, любові до Батьківщини та драматичних переживань українців у часи історичних зламів.
З п'ятном німих терпінь явились ми на світ,
З чолом, заквітчаним в зів'ялий ранком цвіт,
Життя прибрало нас в зір згаслих діадем —
Смутні ідем…В осінній сірий день нас смуток породив,
Беззвідних ночей шум в колисці нас пестив,
В тісний обруч судьби скронь втомлену кладем
Смутні ідем…Над нами не шумить труба бурхливих днів,
Вірш Степана Чарнецького «Сумні ідем»
Не гріє сонце нас, ні громів дикий спів,
Безголосне колись торбани покладем —
…І в смутку відійдем…
Серед його найвідоміших робіт — патріотичний гімн «Червона калина», створений 1914 року, який став одним із символів боротьби за українську незалежність. Чарнецький також спільно з Богданом Весоловським написав популярну пісню-танго «Прийде ще час».
Його прозові твори, такі як «Дикий виноград» (1921) та «Квіти й бодяче» (1922) наповнені темою психологізму. У своїй книзі «Нарис історії українського театру в Галичині» (1934) Чарнецький узагальнив багаторічний досвід роботи у театральній сфері.
До того ж письменник здійснив перший повний український переклад поеми Адама Міцкевича «Конрад Валленрод». Також перекладав польською мовою твори українських авторів.
Після тривалої хвороби Степан Чарнецький помер 1 жовтня 1944 року в Львові. Поховано його на Личаківському цвинтарі, а у рідному селі Шманьківці йому встановили пам'ятник.

Як з'явилась пісня «Ой, у лузі червона калина...»
Пісня «Ой, у лузі червона калина...» вперше з’явилася у 1914 році. Її автором став Степан Чарнецький, який створив слова та музику. У той час він працював над постановкою трагедії Василя Пачовського «Сонце руїни», присвяченої гетьману Петру Дорошенку. Поет не був задоволений фінальною піснею вистави «Чи я в лузі не калина була», яка мала скорботний характер. Для завершення драми в оптимістичнішому тоні Чарнецький вирішив включити до неї народну пісню «Розлилися круті бережечки», змінивши деякі слова для узгодження із сюжетом. Мелодію також адаптував автор.

Пісня стала популярною завдяки виставі, а особливо її остання строфа «Ой, у лузі червона калина похилилася…». У серпні 1914 року у Стрию текст почув командир Українських січових стрільців Григорій Трух. Від стрільця Іваницького, який знав її від акторів львівського театру, Трух отримав текст і додав ще три куплети. Таким чином, утворився текст гімну Українських січових стрільців.
Особливе значення пісня здобула 24 серпня 1991 року, коли у стінах Верховної Ради України, після проголошення незалежності, прозвучала строфа «А ми тую червону калину підіймемо».

Натомість ще популярність пісня отримала після початку повномасштабного вторгнення. У перші місяці війни Росії проти України учасник гурту «Бумбокс» заспівав «Ой, у лузі червона калина» та поширив відео у соціальні мережі. Ця пісня набула широкої популярності та підіймала моральний дух українців 2022 року.
У матеріалі використано дослідження життєпису митця на ресурсі Чортків.city, аналіз маловідомих фактів з життя Степана Чарнецького в газеті «Свобода» та біографію письменника на сайті Тернопільської бібліотеки для молоді.
До слова, ІА Дивись.info вивчає історію та розповідає про видатних українців, які зробили значний внесок у мистецтво, науку та інші сфери. Ознайомитися з їхніми історіями можна за посиланням Видатні українці.