«Львівський трикутник»: як вулиці міста приймали автоперегони
1930 року у Львові пройшли автоперегони на міській трасі, яку назвали «Львівським трикутником». Ці змагання могли стати першим заїздом у світі, який провели на вулицях міста, проте організатори спізнилися всього на рік.
Про те, як проводили автоперегони у Львові — читайте у матеріалі журналіста ІА Дивись.info.
Зародження автоспорту на Львівщині
Для історії львівського автоспорту важливою датою є 1907 рік. Саме тоді у Львові створили Галицький автомобільний клуб. У ті роки кількість автівок у регіоні збільшувалася, тож виникла потреба в органі, який би відстоював права водіїв. Прикладом для цього стала Франція, де ще у 1895-му створили таку ж організацію. Через рік клуб зареєстрували офіційно. У Львові залишилося лише його відділення, натомість центром обрали польський Краків.
Галицький клуб проводив автопробіги, проте на організацію повноцінних перегонів не спромігся. Згодом, через суперечки між двома осередками, у Кракові вирішили створили власну, окрему організацію. А за рік опісля до всіх труднощів додалася ще й Перша світова війна.
До того, як перегони почали проводити безпосередньо у Львові, вони відбувалися на території нинішньої Львівської області. Восьмого вересня 1925 року відбувся заїзд зі Стрия до Великої Волі. У теперішніх умовах протяжність такого маршруту близько 40 кілометрів. У тих перегонах першим приїхав поляк Генрік Лієфельдт. Наступного року і довжину, і масштаби збільшили. Старт, як і раніше був у Стрию, але фінішували учасники аж у Львові. За сучасними мірками це близько 70 км. Окрім цього, змагання проводили як серед гоночних авто, так і серед автівок масового виробництва.
Ідея вуличних перегонів та перші змагання на «Львівському трикутнику»
Після цих двох заїздів з'явилася ідея провести вуличні перегони й у Львові. Ідею втілили не надто оперативно — 1930 року. Цікавим є те, що зараз, мабуть, найвідомішим і найстарішим вуличним треком є траса в Монако. Вперше перегони там провели 1929 року. Якби організація заїзду у Львові відбувалася б швидше, то саме українське місто стало би першим, яке прийняло перегони на своїх вулицях.
Перший заїзд у Львові пройшов восьмого вересня 1930 року. Трасу організували сучасними вулицями Вітовського, Стрийською та Героїв Майдану. За свою форму її назвали «Львівським трикутником». Загальна протяжність одного кола становила 3041 метр. Вирізнялася траса тим, що повністю була вкрита бруківкою, понад 800 метрів дистанції пролягали по трамвайних коліях, а на ділянці вул. Героїв Майдану учасники долали восьмивідсотковий спуск. Перед змаганнями на найбільш небезпечних ділянках траси спеціально розставили мішки з піском. Вздовж треку також встановили шість наглядових постів та 500 поліцейських для охорони.
Також існували й трибуни для глядачів. Їх розміщували по обидва боки нинішньої вулиці Вітовського, перед входом до сучасного Парку культури. Саме з того місця водії розпочинали заїзд. Ці трибуни складалися з 15 рядів та могли вміщувати до однієї тисячі глядачів. А найбільше охочих переглянути гран-прі збиралося на виїзді з вул. Вітовського та в'їзді на вул. Стрийську. Там навіть довелося встановлювати захисну огорожу.
Львівські змагання були розділені на три класи: гоночний, спортивний та туристичний. Згідно з класом своїх авто водії долали різну дистанцію — 17, 10 або 7 кіл відповідно. Переможцем серед гоночних автівок став вже згаданий раніше Генрік Лієфельдт на «Austro-Daimler». У спортивному класі найшвидшим виявився Тадеуш Сколімовський на «Alfa-Romeo», а в туристичному — Марія Козміянова на «Austro-Daimler ADM».
Міжнародний статус та подальші заїзди
Перші львівські перегони, однак, статусу міжнародних ще не мали. Його змогли отримати за рік, перед проведенням других міських змагань 1931-го. А наступного року тодішня Міжнародна асоціація автомобільних клубів присвоїла перегонам статус Гран-прі Львова. Це було дуже незвично, адже тоді гран-прі називали іменем держави-організаторки, а не конкретного міста.
1931 року заїзд вулицями Львова перенесли з вересня на червень. На ті змагання зареєструвалися близько сорока учасників. Переможцем других вуличних перегонів міста став німець Ганс Штук на авто марки «Mercedes-Benz SSK». Це була його перша перемога в кар'єрі. Згодом він перемагатиме на інших європейських змаганнях та навіть стане третім у заліку Чемпіонату Європи.
Наступного року на Гран-прі Львова перемогу здобув ще видатніший водій. Німець Рудольф Караччіола, який на той час вже був чемпіоном Європи з гірських перегонів. Після львівських змагань Караччіола ще тричі виграв європейську першість, а 1936 року навіть встановив світовий рекорд швидкості.
В останньому львівському гран-прі, яке пройшло 1933 року, переміг швед Ойґен Бьорнстад. Як стало відомо аж через 52 роки, те перше місце водій здобув не зовсім чесно. До змагань він встановив у своєму авто додатковий бак з пальним. У той час, коли всі інші під час перегонів зупинялися, аби дозаправитися, у шведа такої потреби не було, і він виграв час у конкурентів. Того ж року проводили й змагання у спортивному класі, де переміг П'єр Вейрон, а також заїзд серед жінок, де найшвидшою стала Анет Роз-Ітьє.
Організатори планували продовжувати щорічні перегони у Львові, проте спочатку завадила економічна криза, а згодом і Друга світова війна.
