«Де сила — там воля»: як у Львові з'явився та діяв «Сокіл»

Про діяльність організації розповідає журналіст ІА Дивись.info.

Як «сокільський» рух дійшов до Львова

Український «Сокіл» став частиною руху, який поширювався на всю тодішню Австро-Угорщину. «Сокільництво» було фізкультурно-спортивним рухом та мало підтримувати національний дух і патріотизм. Перша подібна організація з'явилася у на території Чехії ще 1862 року. Після цього «Соколи» почали виникати у Словенії, Хорватії, Сербії, Словаччині та інших частинах Австро-Угорської імперії.

До Львова ця тенденція дійшла 1866 року. Саме тоді з'явився перший львівський «Сокіл», однак організація була польською. У товаристві навчали гімнастичних вправ, співу, боротьби, фехтування. З 1881 року товариство почало видавати власний польськомовний часопис і так популяризувало рух у місті.

Ідея створити український «Сокіл» у Львові виникла 1892 року. Тоді ж уклали й статут організації, який затвердили через рік. Відтак, 11 лютого 1894 року, пройшли перші збори українського товариства. Вони відбулися в залі «Руської Бесіди», що на вул. Вірменській, 2. Першим головою обрали Василя Нагірного, його секретарем — Володимира Лаврівського. У різні часи членами «Сокола» були Іван Крип’якевич, Богдан Лепкий, Олександр Колесса, Євген Труш та інші.

Єднання через спорт

Метою «Сокола» було виховання в українцях єдності й честі. Для цього робили акцент на витривалості, рухливості, дисципліні, спільній праці.

У першому статуті товариства зазначили, що «Сокіл» розвиватиме гімнастику, організовуватиме спільні прогулянки та лекції. Також ішлося про вправи для пожежної сторожі, заняття з їзди верхи та на велосипедах, плавання, веслування, фехтування, співів і музики. Одразу після заснування товариство орендувало гімнастичну залу на вул. Коперника, закупило спортивне обладнання. Почали проводити руханкові заняття, створили хор, аматорський театр, бібліотеку. 1902 року заснували руханковий відділ для жінок.

Поширювався рух через видавничу діяльність. До 1930-х років «Сокіл» випустив 130 різних видань, серед яких календарі, правила гри у футбол, підручник зі шведської руханки, їзди на лещатах (лижах), вправ вільноруч для жінок та інше. Зокрема, виходили друком часописи «Сокільські вісті» та «Вісти з Запорожа».

Варто відзначити, що при товаристві діяв й учительський гурток під керівництвом Івана Боберського, який згодом став очільником всієї організації. Вихованцями цієї секції, до слова, стали сини Івана Франка Петро й Тарас.

Важливими подіями у діяльності «Сокола» були своєрідні зібрання — здвиги. Їх проводили у Жовкві, Стрию, Роздолі, Тернополі, Станіславові (нині — Івано-Франківськ) та інших містах. У Львові такі зібрання відбулися двічі. Вперше — у 1911 році. Програма того здвигу складалася з посвячення прапора, проходу вулицями Львова, показових руханкових вправ та забав. 

Тоді учасники, а їх було близько восьми тисяч, пройшли сучасними вулицями Героїв Майдану, Коперника, площею Ринок, вулицею Галицькою, проспектом Шевченка, а далі вулицями Грушевського й Франка. По обіді на території сучасного Стрийського парку члени «Сокола» виконували показові вправи.

Другий здвиг, Шевченківський, пройшов 1914 року. Він був навіть більший за попередній і налічував 12 тисяч учасників. Серед них були не лише члени «Сокола», а «Січі» й «Пласту».

«Сокільська» символіка

Прапор «Сокола» виготовили 1911 року й тоді ж посвятили його на першому здвизі, про який ішлося раніше. Стяг мав зображення з обох боків. З одного там був зображений лев, що лізе на скелю на синьому тлі. Зі зворотного боку на червоному тлі зобразили архистратига Михаїла та напис «Боріте ся! Поборете!».

«Сокіл» мав також свій гімн, який називався «Соколи, соколи, ставайте в ряди». Члени товариства використовували гасла «Всі вперед — всі враз», «В здоровому тілі — здорова душа», «Де сила — там воля» та інші.

Традиційним вітанням для учасників організації було «Гаразд!», а звертанням одне до одного — побратим та посестра.

Після Першої світової війни становище товариства погіршилося. Нова польська влада перешкоджала діяльності «Сокола», кількість його осередків до 1936 року зменшилася більш як удвічі. Товариство ліквідували 1939 року з приходом радянської влади.

Як громадську організацію «Сокіл» відновили у Львові 2006 року.