«Федорович був фанатом своєї справи», або Чим особлива перша українська книга, видана у Львові

Журналістка ІА Дивись.info дослідила історію появи першої задокументованої книги, яку видали в Україні, та її творця — одного з перших українських друкарів Івана Федоровича. Про маловідомі факти з діяльності книговидавця розповіла викладачка Львівського поліграфічного коледжу Надія Шимечко.

Якою була діяльність Івана Федоровича

Точних відомостей про дату, місце народження та родину Івана Федоровича немає. Припускають, що він народився між 1510–1530 роками в селі Пітковичі на кордоні сучасних Мінської та Брестської областей. Його походження залишається дискусійним, проте у власному друкарському знакові він використовував білоруський шляхетський герб Рогози.

1529 року Федорович розпочав навчання в Польщі. 1532 року, згідно із записами Ягелонського університету в Кракові, під ім’ям Iohannes Theodori Moscus він отримав ступінь бакалавра.

Загалом його діяльність можна поділити на три періоди: московський, заблудівський та львівський/острозький.

Приблизно від 1550 року він працював дяком у церкві Миколи Гостунського при московському Кремлі. Згодом приєднався до першої друкарні в Москві, де 1564 року разом із Петром Мстиславцем надрукував «Апостол» — першу датовану друковану книгу на теренах Московії. Через переслідування з боку церковних і політичних сил він був змушений покинути Москву.

Потім 1568 року Іван Федорович та Петро Мстиславець переїхали до Заблудова на запрошення гетьмана Великого князівства Литовського Григорія Ходкевича, який підтримував книгодрукування. Там вони 1569 році вони видали Учительне Євангеліє — збірку проповідей на релігійні теми. Це була їхня остання спільна праця, після чого Мстиславець переїхав, імовірно, до Вільна, де працював у друкарні братів Мамоничів.

1572 року Федорович прибув до Львова, де заснував власну друкарню при монастирі Святого Онуфрія. Ще через два роки він видав «Апостол» у Львові та «Буквар» — підручник для навчання грамоти.

Пізніше Федорович переїхав до Острога, де за підтримки князя Костянтина Острозького надрукував «Острозьку Біблію» (1581) — перше повне видання Біблії церковнослов’янською мовою.

Окрім друкарської справи, він опановував ливарство та інженерію, виготовляв гармати та розробляв технічні винаходи.

Іван Федорович помер 15 грудня 1583 року у Львові. Після його смерті львівська громада викупила друкарню, яка стала основою для подальшого розвитку українського книгодрукування.

Чому першою книгою був саме «Апостол»

«Апостол» — це богослужбова книга, що містить вибрані тексти зі Старого та Нового Заповітів. До її складу входять окремі стихи (алилуарії) з Псалтиря, а також Діяння апостолів, Соборні послання та Послання апостола Павла.

Вибір цього видання для першого друку був обумовлений кількома факторами. По-перше, це богослужбова книга, яка мала значний попит серед православних вірян, що зробило її актуальною та затребуваною. По-друге, Федорович прагнув поширювати духовні знання та підтримувати православну віру, що відповідало його особистим переконанням. У післямові до «Апостола» він зазначав про своє бажання «сіяти духовні зерна», навіть попри особисті труднощі та переслідування, яких зазнав у Москві.

В чому була особливість львівського «Апостола»

Це видання не має титульного аркуша. Зі слів Надії Шимечко, книгу форматом 18×20 см надрукували коштом самого Федоровича за підтримки львівської громади.

Тираж становив 1000–1200 примірників. Текст друкар розмістив у 25 рядках на сторінці та надрукував двома фарбами: чорною та червоною (кіновар’ю). Червоним кольором виділені в’язеві заголовки, перші літери частин, назви розділів, нумерація, надшпальтові та підшпальтові рядки, а також колонтитули. Також у тексті можна побачити авторські ініціали.

На звороті першого аркуша Іван Федорович розмістив герб гетьмана Григорія Ходкевича. Видання складається з 14 ненумерованих та 264 нумерованих аркушів, причому нумерацію здійснив Федорович кириличними літерами в правому нижньому кутку лицевої сторони.

Насправді текст львівського «Апостола» в основному повторює московське першодруковане видання, але при цьому містить три додаткові пояснювальні статті на початку.

У процесі друку Федорович виправляв помилки, змінював правопис окремих слів та уточняв переклад деяких висловів, наблизивши текст до правописних норм, поширених на українських землях у той час.

До того ж друкарська марка Івана Федоровича вперше у його видавничій практиці з’являється саме у львівському «Апостолі» (на звороті останнього задрукованого аркуша).

Де можна знайти львівського «Апостола»

На сьогодні відомо близько 100 примірників цього видання, які зберігають в різних бібліотеках та музеях світу.

У Львові ж можна ознайомитися з оригінальними примірниками «Апостола» в таких установах:

• Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка.
• Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького.

Рекомендуємо заздалегідь зв'язатися з цими організаціями для уточнення можливості перегляду та умов доступу до раритетних видань.

Особливості першої української абетки

1574 року у Львові Іван Федорович видав перший український «Буквар» — навчальну книгу, призначену для місцевих шкіл, де викладали кириличну писемність. Це була невелика книжечка (восьма частина аркуша) обсягом 78 сторінок без нумерації, надрукована тим самим шрифтом, що й львівський «Апостол».

Видання складалося з шести розділів:

1. Алфавіт, а також двобуквені та трибуквені склади для навчання грамоти.
2. Дієвідміна слова «бути» за часами.
3. Приклади наголошування різних граматичних форм.
4. Орфографічні зразки скорочених слів.
5. Азбучний акровірш.
6. Хрестоматія для читання, що містила тексти для запам’ятовування — повчальні уривки з Біблії, морально-етичні настанови, молитви та звернення до батьків про виховання дітей. Тобто ця книга була орієнтована не лише на дітей, а й на дорослих.

Видання завершується післямовою, у якій Іван Федоров пояснює, що скоротив матеріал граматики, щоб зробити його доступнішим для дітей. На останній сторінці розміщені герби Львова і Федоровича в прямокутних рамках, а під ними зазначено: «Видруковано во Львові, року 1574».

Широкій науковій громадськості львівський «Буквар» став відомий лише 1954 року. Єдиний відомий примірник цієї книги було виявлено в бібліотеці Гарвардського університету в США.

Новаторство Федоровича у книгодрукуванні

Іван Федорович не просто друкував книги, а кардинально змінив кириличне книгодрукування, запровадивши нові технічні та художні прийоми. За словами Надії Шимечко, друкар активно використовував розділові знаки — крапку, кому, знаки наголосу, а також спеціальні символи для виконання «хресного знаменія» у вигляді хрестиків. Однак абзаців у його книгах ще не було: новий розділ починався з великої червоної літери, винесеної за межі шпальти. Для вирівнювання рядків під час верстки він застосовував крапки або коми, а не знаки переносу слів.

Федорович постає також як гравер та художник: він створював узорні літери, заставки, рамки. Друкар запровадив колонцифри (нумерацію аркушів), колонтитули (назви розділів, що повторювалися на кожній сторінці) і систему виділень у тексті, застосовуючи різні кольори фарби, як це було в рукописних книгах.

Окрему увагу він приділяв системі позначок на книжкових полях — маргіналіям. Це значно спрощувало користування книгами: читач міг швидко знайти потрібний розділ, посилання на джерела або тексти для читання за днями тижня. Федорович також впровадив чітку посторінкову структуру: ділив тексти на розділи та статті, додавав передмови й післямови. Елементи художнього оздоблення — ініціали, заставки, кінцівки — він використовував не лише як декоративні елементи, а й для візуальної організації тексту.

Важливим аспектом його роботи була й редакторська діяльність. Він ретельно опрацьовував тексти перед друком, забезпечуючи їхню точність і відповідність першоджерелам.

Чому Федоровича не можна називати «Федоровим»

Постать Івана Федоровича залишається однією з найзагадковіших у книгодрукуванні. Хоча він відомий як першодрукар, дослідники продовжують вивчати його життя, шукаючи нові документи, які могли б пролити світло на невідомі сторінки його біографії.

Питання імені першодрукаря часто викликає дискусії, проте, за словами Надії Шимечко, ми маємо підстави називати його саме Федоровичем. Адже він сам себе так підписував.

Іван Федорович не просто друкував книги, а ще й удосконалював сам процес книговидання. Чоловік не був лише технічним друкарем, а мав і письменницький хист: «Він був автором передмов і післямов до своїх видань, а це важливо, бо показує, що він ще був і письменником».

На схилі віку Іван Федорович зацікавився гарматами. Однак такий інтерес не є випадковим, адже поліграфія в XVI столітті вимагала знань з металургії: «Тоді треба було добре орієнтуватися в металах, і він продовжив свої дослідження в цьому напрямку».

Однією з найбільших загадок біографії першодрукаря залишається період між 1532-м і 1564-м роками, коли він видав «Апостол» у Москві: «А де він був 30 років? Досі інформації про це немає», — каже Шимечко.

Вона припускає, що цей період життя Федоровича міг бути пов’язаний з навчанням книгодрукуванню в Європі.

Федорович був людиною ідейною, не лише майстром друкарської справи, а й підприємцем. Він міг залишитися в Заблудові, де йому пропонували землю, але, за словами викладачки, свідомо обрав Львів, щоб заснувати там друкарню.

Досі Івана Федоровича називають першодрукарем, проте сучасні історичні дослідження вносять корективи. Як пояснює Надія Шимечко, львівські історики Орест Мацюк та Яким Запаско, спираючись на архівні матеріали, довели, що друкарство у Львові існувало ще з 1460 року. «Очевидним друкарем тоді був Степан Дропан, але, оскільки не збереглося жодної його друкованої книги, ми не можемо його називати першодрукарем у повному сенсі», — зазначає викладачка.

Натомість науковець Микола Тимошик запропонував називати Федоровича фундатором постійного українського книгодрукування, адже саме після нього друкарська справа в Україні більше не зникала. «Він дав ту основу, яка вже мала потім розвиток».

Читайте також: «Дочка Прометея»: вісім фраґментів про Лесю Українку крізь її листи.