Захист та попередження про загрози: як зародилась цивільна оборона та які функції вона виконує в Україні
Цивільна оборона — це комплекс заходів, спрямованих на захист населення, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру. В Україні ця система відіграє ключову роль у запобіганні катастрофам, оперативному реагуванні на загрози та ліквідації їхніх наслідків.
З нагоди Всесвітнього дня цивільної оборони 1 березня журналістка ІА Дивись.info дослідила історію появи цивільної оборони на території України та її основні функції.
Боротьба з хімічною зброєю
Історія цивільної оборони в Україні бере свій початок із заходів, спрямованих на захист населення від повітряних атак та хімічної зброї, що виникли внаслідок досвіду Першої світової війни. Під час цієї війни, зокрема 22 квітня 1915 року, німецька армія вперше застосувала хімічну зброю — хлор, що призвело до загибелі 5 тисяч французьких та бельгійських солдатів. У 1917 році неподалік бельгійського міста Іпр використали газ, відомий як «іприт», що викликало паніку серед військ і загрожувало не лише військовим, але й цивільному населенню прифронтових районів.
Ці події підкреслили необхідність створення системи захисту населення від повітряних та хімічних атак. У 1920-х роках прийняли масштабні рішення щодо формування загальнодержавної системи протиповітряної оборони, яка включала як активні засоби боротьби (винищувальна авіація, зенітна артилерія), так і заходи пасивної оборони. Важливим кроком стало прийняття 14 травня 1927 року постанови Ради праці й оборони «Про організацію повітряної хімічної оборони території Союзу РСР», яка визначила заходи для посилення захисту стратегічно важливих районів країни від можливих повітряних ударів.
У 1929 році у військових округах створили управління протиповітряної оборони (ППО), до складу яких входили служби інженерного захисту, хімічного захисту, внутрішнього нагляду і розвідки. Пізніше, у 1937 році, були додані служби протипожежного захисту, охорони порядку і безпеки, медико-санітарна та інші, що стали основою для майбутніх служб цивільної оборони. Обов'язки начальників ППО у містах були покладені на голів міських виконавчих комітетів, при яких формувалися штаби ППО. Це стало прототипом сучасного інституту начальників управлінь з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.
Натомість 4 жовтня 1932 року прийняли постанову, яка затвердила Положення про протиповітряну оборону території держави, що ознаменувало створення місцевої протиповітряної оборони (МППО) — основи майбутньої цивільної оборони. МППО була призначена для забезпечення захисту населення від повітряного нападу, а також для ліквідації наслідків таких нападів. У воєнні та післявоєнні роки бійці піротехнічних підрозділів МППО знешкодили тисячі вибухонебезпечних предметів.
Після здобуття незалежності України в 1991 році система цивільної оборони зазнала трансформацій, адаптуючись до нових реалій та викликів. Розробили та впровадили нові законодавчі акти, спрямовані на захист населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Проте залежно від умов цивільна оборона трансформується.
Яке сьогодні завдання цивільної оборони
Цивільний захист в Україні є державною системою, яка об'єднує органи управління, спеціальні сили та засоби для захисту населення, матеріальних і культурних цінностей, а також природного середовища від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру. Ця система покликана запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, оперативно реагувати на них та мінімізувати їхні наслідки.
- Запобігання надзвичайним ситуаціям
Для ефективного запобігання надзвичайним ситуаціям здійснюють постійний моніторинг потенційно небезпечних об'єктів та природного середовища. Прогнозують можливі надзвичайні ситуації та оцінюють їхні наслідки, що дозволяє завчасно визначати потреби в матеріальних та людських ресурсах. Органи влади розробляють цільові програми та створюють резерви для реагування на можливі загрози. Наприклад, на сьогодні місцева влада повідомляє про можливі сильні пориви вітру, зливи та ожеледиці.
Особливу увагу приділяють навчанню населення діям у разі надзвичайних ситуацій, особливо працівників підприємств з небезпечним виробництвом. У приміщеннях розміщують евакуаційні плани, а на будівлях — вказівники до укриттів. Система цивільного захисту забезпечує своєчасне оповіщення громадян про можливі загрози, регулярно перевіряючи готовність систем оповіщення.
2. Реагування на надзвичайні ситуації
У разі виникнення надзвичайної ситуації сили цивільного захисту першочергово забезпечують безпеку громадян, мінімізують можливі наслідки та матеріальні втрати. Спеціалісти організовують життєзабезпечення постраждалих, проводять рятувальні та інші роботи з ліквідації наслідків катастрофи, раціонально використовуючи резервні ресурси.
Головне завдання аварійно-рятувальних робіт — припинити дію небезпечних факторів. Сили цивільного захисту оперативно інформують населення про надзвичайну ситуацію, організовують знезараження, укриття в захисних спорудах, евакуацію, медичну допомогу та медико-психологічну реабілітацію як постраждалих, так і рятувальників.
Нагадаємо, що на Львівщині оновили системи оповіщення на 13 мільйонів гривень.
