Як зародився український гімн: від козацької доби до сучасності

У День гімну України журналістка ІА Дивись.info дослідила його історію та розповідає детальніше про неї.

Що таке державний гімн

Державний гімн — це урочистий музичний твір, який виконує роль суспільно-політичного та культурного символу. Його поява як окремого жанру пов’язана із XVI століттям. Зокрема, британський гімн God Save the King («Боже, бережи короля»), що став популярним у 1745 році за правління Георга II, закріпив традицію виконання таких творів у національному контексті.

Втім, перші гімноподібні композиції з’явилися ще в античності у вигляді культових пісень, присвячених богам. Починаючи з XVIII століття, гімни набули світського характеру та їх почали використовувати під час державних подій.

Текст гімну, як правило, містить хвалебні слова, що прославляють велич держави та її незламність. Важливим є також оригінальність музичного твору, який повинен відображати національний характер, культурні традиції та історичний шлях країни.

Які були українські гімни до «Ще не вмерла Україна»

До появи сучасного державного гімну українці виконували інші патріотичні пісні. У козацьку добу популярності набули бойові марші, зокрема «Нумо, хлопці, до зброї» та «Пісня про Байду».

У XIX–XX століттях значення мали такі твори, як «Заповіт» Тараса Шевченка та «Вічний революціонер» Івана Франка, останній навіть вважали неофіційним гімном Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

1848 року Головна Руська Рада ухвалила пісню «Мир вам, браття, всі приносим» на слова Івана Гушалевича як гімн галицьких українців. Особливе місце в національній історії займає пісня-молитва «Боже великий, єдиний…», яку сьогодні називають духовним гімном України.

Як з’явився текст «Ще не вмерла Україна»

Вірш «Ще не вмерла Україна» Павло Чубинський написав восени 1862 року. Він був поетом і етнографом, уродженцем дворянської родини, брав активну участь у культурному та просвітницькому житті. Будучи студентом, він долучився до редакції журналу «Основа» — першого українського суспільно-політичного й літературно-мистецького видання в межах Російської імперії.

Чубинський також входив до складу об’єднання інтелігенції «Стара громада», що займалася національною просвітою. Саме в цьому колі й зародилася ідея створення вірша, який би надихав українців на боротьбу за незалежність.

За однією з версій, поет написав свій твір після вечора, який він провів в компанії сербських студентів, які співали патріотичну пісню. Тоді ж Чубинський створив текст, що згодом став основою українського національного гімну.

Його вперше опублікували у 1863 році в галицькому журналі «Мета». Саме тоді твір привернув увагу композитора і священника Михайла Вербицького, який написав до нього музику. Спочатку це була інструментальна версія для цитри (струнного щипкового інструмента), а згодом з’явилася хорова обробка.

1865 року вірш із нотами надрукували, а 10 березня того ж року пісня прозвучала вперше — на концерті в Перемишлі, присвяченому пам’яті Тараса Шевченка.

Символічно, що автори гімну походили з різних регіонів України: Павло Чубинський — із Наддніпрянщини, де вірш отримав перше поширення, а Михайло Вербицький — із Галичини, де текст набув музичного оформлення.

Використання як державного гімну

Пісня виконувала роль національного гімну ще до офіційного затвердження. Зокрема, її використовували як гімн Української Народної Республіки (1917 р.), Західноукраїнської Народної Республіки (1918 р.) та Карпатської України (1938–1939 рр.).

У ХХ столітті гімн зазнав репресій з боку радянської влади. У 1919 році денікінці (учасники білогвардійської армії) знищили близько 60 друкованих примірників пісні, а в період більшовицького режиму її оголосили «буржуазно-націоналістичною», суворо караючи за виконання чи поширення.

З 1949 по 1991 рік офіційним гімном УРСР була пісня на слова Павла Тичини «Живи, Україно, прекрасна і сильна».

Попри заборони, український національний рух набирав сили, особливо у 1980-х роках. Важливою подією на шляху до незалежності став фестиваль «Червона Рута» 1989 року, який став символом спротиву радянській системі.

24 вересня того ж року під час нагородження переможців конкурсу несподівано прозвучала «Ще не вмерла Україна». Виконавець Василь Жданкін разом із Віктором Морозовим та Едуардом Драчем вперше за багато років виконав її публічно. Цей момент став переломним, а за словами очевидців, зокрема Кирила Стеценка, під час виконання «зійшов український дух».

Гімн продовжував відігравати важливу роль у національному відродженні, а вже після проголошення незалежності України 1991 року він був офіційно затверджений як державний.

Затвердження гімну після проголошення незалежності

Після проголошення Акта незалежності України 24 серпня 1991 року зв'явилось питання про затвердження національних символів нової держави. 5 грудня того ж року «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала у Верховній Раді під час засідання, яке було присвячене підсумкам всеукраїнського референдуму та виборам Президента.

У січні 1992 року Верховна Рада ухвалила рішення затвердити «Ще не вмерла Україна» як державний гімн України. Однак офіційний законодавчий статус він отримав лише у 2003 році. Тоді, за ініціативою президента Леоніда Кучми, було внесено зміну в перший рядок пісні: «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля» замінили на «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Чи були спроби змінювати гімн

Текст «Ще не вмерла Україна» зазнавав змін упродовж майже двох століть – від моменту написання до офіційного затвердження у статусі гімну. Дискусії щодо можливих оновлень тривають і досі.

У березні 2022 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт про зміну перших рядків державного гімну. Зокрема, пропонували формулювання: «Процвітає України, її слава й воля! Вже нам, браття, українці, усміхнулась доля!»

Пропозиція викликала суперечливу реакцію серед громадськості. Багато українців розкритикували ініціативу, вважаючи її недоречною в умовах воєнного часу.

У матеріалі використано матеріал історії створення українського гімну на ресурсі Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, а також публікацію про український гімн на сайті «Слух».