Чому потрібно дбати про ментальне здоров’я в часи війни — не тільки військовим і їхнім сім’ям, а й усім

підтримка  ветеранів
Ілюстративне фото/ depositphotos

Війна — це не лише збройне протистояння на фронті. Це також масштабне психологічне випробування для всього суспільства. Травма війни не має чітких меж: вона торкається не лише військових та їхніх сімей, а й кожного, хто живе в умовах постійної загрози, страху та невизначеності.

Колонка Евелії Більської — дипломованої психологині, нейропсихологині реабілітаційного центру для військових (сертифікована Київським Національним медичним університетом імені О. О. Богомольця).

Чому потрібно дбати про ментальне здоров’я в часи війни — не тільки військовим і їхнім сім’ям, а й усім - 1
Евелія Більська/Фото, надане редакції авторкою

Часто можна почути думку: «Мені не так погано, як тим, хто на передовій, тому я не маю права скаржитися». Однак психологічна витривалість суспільства формується не лише в окопах — вона починається з кожного з нас. Військові захищають країну фізично, але психологічна стійкість тилу має не менше значення для перемоги та майбутнього відновлення держави.

Турбота про ментальне здоров’я під час війни — це не егоїзм і не слабкість, а необхідність. І якщо ми не навчимося підтримувати себе і своїх близьких, це може мати руйнівні наслідки для всього суспільства в довгостроковій перспективі.

Як війна змінює психіку суспільства?

Колективна травма

Коли країна перебуває у стані війни, кожен її громадянин так чи інакше стає частиною колективного травматичного досвіду. Це означає, що:

У людей зникає відчуття стабільності та безпеки. Навіть якщо бойові дії відбуваються далеко, страх за майбутнє, за близьких, за країну стає частиною повсякденного життя.

Змінюється сприйняття нормального — ми звикаємо до небезпеки, втрат, жорстоких новин. Це може призвести до емоційного оніміння або, навпаки, до підвищеної чутливості до стресу.

Люди стають більш поляризованими, зростає рівень агресії, нетерпимості та втоми від постійної напруги.

Колективна травма війни не зникає з її завершенням. Вона може впливати на наступні покоління, на міжособистісні стосунки, на суспільний устрій. Тому робота з психічним здоров’ям має бути такою ж важливою, як і фізична відбудова країни.

Психологічні реакції на війну

Люди реагують на стрес війни по-різному, але є кілька поширених станів:

Хронічний стрес — людина живе у постійній напрузі, навіть якщо об’єктивної небезпеки немає. Це може призводити до тривожних розладів, панічних атак, проблем зі сном.

Емоційне вигорання — відчуття тотальної втоми, коли навіть звичні справи стають непосильними. Це характерно для волонтерів, лікарів, військових, а також людей, які весь час поглинають новини про війну.

Психологічне оніміння — відсутність емоційної реакції на події. Це захисний механізм, який дозволяє психіці не перевантажуватися, але в довгостроковій перспективі може призводити до втрати емпатії, байдужості до близьких і навіть депресії.

Почуття провини вцілілого — коли людина відчуває сором або провину за те, що перебуває в безпеці, коли інші страждають. Це може призводити до саморуйнування, відмови від радості та щастя, що, врешті-решт, не допомагає нікому.

Підвищена агресія та дратівливість — напруга, яку неможливо реалізувати, може виливатись на рідних, колег, незнайомців у соцмережах чи на вулиці. Це лише посилює загальний рівень суспільної напруги.

Ці реакції не є ознакою слабкості — вони природні в умовах війни. Але якщо ми їх ігноруємо, вони можуть ставати хронічними і завдавати шкоди не лише нам, а й нашим близьким.

Чому важливо допомагати не лише військовим, а й собі?

Під час війни суспільство часто відчуває провину за власний добробут. Багато хто вважає, що поки інші воюють, вони не мають права на відпочинок, радість, навіть нормальне життя. Але варто запитати себе: а що буде, якщо тил повністю виснажиться?

Сильний тил — це не просто економіка, волонтерство чи підтримка фронту. Це люди, які зберігають здатність працювати, допомагати, ухвалювати виважені рішення. Якщо всі будуть виснажені, депресивні, агресивні чи байдужі, країна не зможе ефективно функціонувати ані під час війни, ані після її завершення.

Турбота про власне ментальне здоров’я — це внесок у стійкість суспільства. 

Як підтримувати своє психологічне здоров’я?

  • Фільтруйте інформацію — дозуйте новини, не переглядайте їх перед сном, не занурюйтесь у нескінченний потік негативу.
  • Створюйте рутини — навіть у хаосі війни розпорядок дня дає опору.
  • Рухайтеся — фізична активність допомагає знижувати рівень стресу та тривожності.
  • Дозволяйте собі приємні емоції — радість, гумор і моменти спокою не зменшують вашу значущість у боротьбі, а навпаки, додають сили.
  • Не ігноруйте свої почуття — говоріть про них, звертайтеся за підтримкою до друзів, родини, психолога.
  • Дихайте і робіть паузи — навіть коли здається, що треба бігти без зупинки, знайдіть час для відновлення.

Ментальне здоров’я — фундамент післявоєнного майбутнього

Кожна війна колись закінчується. Але її наслідки залишаються надовго. Питання в тому, яким буде наше суспільство після перемоги: травмованим, роз’єднаним, виснаженим. Чи сильним, об’єднаним і готовим будувати майбутнє?

Щоб вистояти зараз і відродитися потім, нам усім потрібна психологічна витривалість. А вона починається з усвідомленої турботи про себе і своїх близьких.


Матеріали у рубриці «Погляди» є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: