«З агресією у дитини батькам важко впоратись самотужки» — дитяча психологиня Ірина Александрович
У Трускавці Львівської області п'ятеро підлітків побили 18-річного хлопця та зняли це на відео. За даними регіонального управлінні поліції, через хуліганство відкрили кримінальне провадження. А втім, схожі випадки дитячої агресії щодо своїх ровесників є не поодинокими — лише від початку теперішнього року фіксували кілька гучних справ, пов'язаних зі знущаннями дітей: на Київщині, Миколаївщині та Вінниччині.
Журналістка ІА Дивись.info запитала у дитячої психологині Мальтійської служби допомоги Ірини Александрович, з чим може бути пов'язана агресивна поведінка дітей та про методи її подолання.
Прояви агресії у дітей
Психологиня каже, що оцінювати, чому стався такий випадок у Трускавці — неправильно, адже може бути декілька факторів, котрі могли вплинути на поведінку підлітків:
«Ми не знаємо саму дитину чи ситуації. Тобто деталей, наприклад, в якій сім’ї та дитина виховується. Тож причин такої агресії може бути кілька», — пояснює наша співрозмовниця.
Зі слів Ірини Александрович, будь-які прояви девіантної поведінки в дітей та підлітків потрібно скеровувати у правильне русло, проте причин таких вчинків може бути кілька:
- сімейна — у якій атмосфері дитина виховується: чи є у родині конфлікти, чи немає насильства, чи є підтримка дитина.
«У такому випадку дитина може агресувати до однолітків, молодших братів-сестер чи навіть тварин», — пояснює фахівчиня.
- соціальні фактори. Наприклад, йдеться оточення, де відбувається вплив однолітків. Дуже часто підлітки «змагаються» за прояв лідерства і в них є більша потреба звернути на себе увагу.
- психологічні фактори. У дитини може бути низька самооцінка або накопичені емоції такі, як тривога. У підлітків часто є депресія. Через брак спілкування та підтримки дитина не може всі свої почуття та емоції скерувати в правильне русло.
- природні фактори. Тобто фізіологія, коли діти дорослішають та не до кінця розуміють, що з ними відбувається.
Ірина Александрович також виокремлює вплив російсько-української війни.
«У час війни це соціальні мережі, висвітлення воєнних дій. Ми не можемо знати, чи хтось з рідних є на фронті, чи загинув чи зник безвісти. Дитина, котра немає підтримки, може всі почуття спрямовувати в такому руслі», — говорить вона.
На що варто зважати батькам
Психологиня каже, що першочергово батьки мають помітити, що поведінка та загальний стан дитини змінились.
«Сім’я — це першоджерело підтримки та розуміння дитини. Батьки мають помічати зміни у поведінці, загальному стані та емоціях дитини. Це може бути замкненість, агресія серед однолітків чи у сім’ї», — говорить Ірина Александрович.
І додає, що важливо, аби розмова з дітьми була конструктивною. Тобто, коли батьки проговорюють, що їм можна довіритись. Це можуть бути такі фрази: «Я бачу, що тобі непросто»; «Мені помітно, що ти злишся» тощо.
«Якщо ми ігноруємо почуття та емоції дітей, вони можуть вилитись у деструктивну поведінку», — каже психологиня.
Окрім цього, пояснює: нині серед дітей залишається поширеним прояв агресії щодо себе, тобто самоушкодження: «Дитина радше витримає фізичний біль, ніж душевший».
Тож, каже Ірина Александрович, це завжди вартує уваги та звернення до спеціалістів.
«З агресію [дитини] батькам важко впоратись самотужки. Йдеться не лише про саму дитину, а й про підтримку для батьків. Потрібно точно індивідуальне консультування та робота з психологом як дитини, так і батьків», — радить вона.
Звертаємо увагу, що цей матеріал є ознайомчим, його не варто сприймати як підґрунтя для вставлення діагнозу. Якщо вам потрібна допомога, зверніться до фахівця.
