Зірки львівської сцени: найвідоміші театральні актори
Львів – один із головних центрів театрального мистецтва в Україні. У місті діють академічні та незалежні театри, де працюють актори, відомі своїми сценічними й кінематографічними здобутками.
Про найзнаковіших львівських акторів театру — далі у матеріалі журналістки ІА Дивись.info до Міжнародного дня театру.
Богдан Ступка
Богдан Ступка — видатний український актор театру та кіно, міністр культури України (2000–2001), Герой України (2011).
Народився в селищі Куликів Львівської області 27 серпня 1941 року в мистецькій сім’ї: його батько співав у хорі Львівського оперного театру. У 1961 році закінчив студію при Львівському академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької, де й розпочав свою акторську кар'єру.
З 1961 по 1978 рік працював у театрі ім. Марії Заньковецької у Львові, а з 1978-го — у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка в Києві, де згодом став художнім керівником. Однією з його найвідоміших театральних ролей була роль Тев'є-молочника у виставі «Тев'є-Тевель» за творами Шолом-Алейхема.
У кіно Ступка знявся більш ніж у 100 фільмах. Серед найвідоміших його робіт — роль генерала Серова у «Водії для Віри» (2004), Миколи Івановича у фільмі «Свої» (2004), за яку отримав приз «Срібний Георгій» на Московському міжнародному кінофестивалі, та головна роль у стрічці «Тарас Бульба» (2009).
У 2000–2001 роках обіймав посаду міністра культури і мистецтв України, сприяючи розвитку національного мистецтва. За свою діяльність був удостоєний численних нагород, зокрема звання Народного артиста СРСР (1991) і Героя України (2011).
Богдан Ступка був одружений з Ларисою Ступкою, їхній син Остап також став відомим актором. Помер 22 липня 2012 року в Києві після тривалої хвороби, похований на Байковому кладовищі.
Федір Стригун
Федір Стригун — видатний український актор і режисер, Народний артист Української РСР (1979), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1978), академік Національної академії мистецтв України (2017), що народився 1 листопада 1939 року.
У 1961 році Федір Стригун закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Після цього працював у Запорізькому українському музично-драматичному театрі, а з 1965 року приєднався до трупи Львівського національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. З 1987 року обіймав посаду головного режисера та художнього керівника цього театру. Під його керівництвом театр здобув значне визнання за високий рівень постановок та професіоналізм.
За свою тривалу та плідну діяльність Федір Стригун отримав численні нагороди, зокрема ордени «За заслуги» III, II та I ступеня, а також орден князя Ярослава Мудрого IV та V ступеня. У 2011 році його нагородили Ювілейною медаллю «20 років незалежності України». Окрім театральної діяльності, Стригун активно займається громадською роботою. Він є головою західного відділення Спілки театральних діячів України та головою Львівського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України.
Олег Стефан
Олег Стефан — український актор театру та кіно, педагог, заслужений артист України (2019), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006), який народився 28 лютого 1965 року на Одещині.
У 1989 році Олег Стефан закінчив Харківський державний інститут мистецтв імені Івана Котляревського. Після цього працював у Харківському академічному драматичному театрі імені Тараса Шевченка в періоди 1987–1990 та 1991–1996 років. З 1996 року переїхав до Львова, де приєднався до трупи Львівського академічного драматичного театру імені Леся Курбаса, в якому працював працював до 2019 року. З того ж року є актором Київського академічного театру драми і комедії в Дніпрі. Саме роль Дон Кіхота у виставі «Задля тебе» стала його однією з найвідоміших ролей на сцені.
Олег Стефан є учасником численних міжнародних театральних фестивалів в Україні та за кордоном, зокрема в Білорусі, Італії, Молдові, Македонії, Румунії, Польщі, Німеччині та Єгипті. Він також викладав у студії при театрі імені Леся Курбаса (1998–1999) та на кафедрі театроведення і акторського мистецтва Львівського національного університету імені Івана Франка (2005–2009). У 2012–2017 роках був художнім керівником курсу акторського відділення факультету культури та мистецтв цього ж університету.
Олега Стефана нагороджували премією імені Йосипа Гірняка (2001), Національною премією України імені Тараса Шевченка (2006) за виконання ролей у виставах за творами Платона, Григорія Сковороди та Василя Стуса у Львівському академічному молодіжному театрі імені Леся Курбаса. У 2011 році отримав Ювілейну медаль «20 років незалежності України» за значний внесок у розвиток культури та мистецтва.
Наталія Половинка
Наталія Юхимівна Половинка — українська співачка, акторка театру та кіно, педагогиня, театральна режисерка, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006). Народилася 27 липня 1965 року на Вінниччині. Навчалася у Вінницькому музичному училищі імені Миколи Леонтовича (1980–1984), а згодом — у Львівській державній консерваторії імені Миколи Лисенка (1984–1989) за класом фортепіано. У 1991 році проходила стажування в Центрі Єжи Ґротовського в Понтедері, Італія.
З 1988 по 2006 рік була акторкою та музичною керівницею Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. У 2010 році заснувала Львівський муніципальний театр, мистецький, науково-дослідний та освітній центр «Слово і голос», де обіймає посаду директорки. Як співачка, Наталія Половинка виконує українські традиційні пісні, давні духовні наспіви та класичну музику. З 2015 року вона є автором і лідером міжнародного театрального фестивалю традицій ДРЕВО.
У кіно відома ролями у фільмі «Мати апостолів» (2020), що принесла їй п'ять нагород за найкращу жіночу роль на міжнародних кінофестивалях у США, Канаді, Італії та Україні.
Лідія Данильчук
Лідія Данильчук — українська театральна акторка, Заслужена артистка України, відома своєю роботою в «Театрі у кошику».
Народилася 26 листопада 1955 року в селі Броники Житомирської області, а дитинство провела в селі Сваричів на Івано-Франківщині. У 1978 році закінчила Київський інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, навчалася в класі Ірини Молостової.
З 1978 по 1989 рік працювала в Одеському музично-драматичному театрі імені Жовтневої революції. У 1990 році переїхала до Львова, де до 1998 року була акторкою Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. У 1997 році разом із режисеркою Іриною Волицькою заснувала Творчу Майстерню «Театр у кошику», що стала знаковим явищем в українському театральному просторі.
Лідія Данильчук отримала численні нагороди та відзнаки, зокрема Премію імені Івана Котляревського (2003), почесні відзнаки міжнародних фестивалів моновистав у Вроцлаві, Чикаго та Єревані, звання Заслуженої артистки України (2008), Львівську обласну премію імені Бориса Романицького та Мистецьку премію БРОНЕК (2012).
У «Театрі у кошику» акторка створила низку знакових образів. Її моновистави «Білі мотилі, плетені ланцюги…» за творами Василя Стефаника, «На полі крові» за драматичним етюдом Лесі Українки, «Сон. Комедія» за поемою Тараса Шевченка та «Річард після Річарда» за мотивами хроніки Вільяма Шекспіра отримали високу оцінку критиків.
Олександра Люта
Олександра Люта — українська акторка театру та кіно, заслужена артистка України, відома своєю багаторічною діяльністю в театрі. Вона народилася 9 березня 1977 року у Львові та здобула фахову освіту в Львівській музичній академії імені Миколи Лисенка, яку закінчила у 1998 році. Того ж року розпочала кар’єру в Першому українському театрі для дітей та юнацтва, а з 1999 року стала акторкою Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.
За час роботи в театрі Люта виконала понад 50 ролей, зокрема: Беатріче Распоні у виставі «Труффальдіно з Бергамо», Інкен у «Перед заходом сонця», Василину в «Гуцульському році», Кассандру в однойменній п’єсі Лесі Українки, Патріцію Гольман у «Трьох товаришах» Еріха Марії Ремарка та Мотрю в «Кайдашевій сім’ї» Івана Нечуя-Левицького. Окрім роботи в театрі імені Марії Заньковецької, вона брала участь у постановках інших театрів, зокрема Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір'я».
У телевізійному просторі акторка відома своєю роллю в серіалі «Жіночий лікар. Нове життя 2».
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Люта активно долучилася до волонтерської діяльності. Вона виготовляла окопні свічки для військових і прихистила тварин, евакуйованих із зони бойових дій, демонструючи свою громадянську позицію та гуманність.
Наталія Лань
Наталія Лань — видатна українська акторка театру та кіно, народна артистка України. Народилася 5 вересня 1959 року у Львові. У 1980 році закінчила акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Після завершення навчання працювала у Львівському академічному театрі імені Марії Заньковецької.
Серед її найвідоміших театральних робіт — ролі Наталки в «Наталці Полтавці» Івана Котляревського, Марусі в «Житейському морі» Івана Карпенка-Карого та Галі в «Назарі Стодолі» Тараса Шевченка. Її майстерність та відданість сцені відзначені численними нагородами, зокрема, у 2010 році вона отримала диплом за найкращу жіночу роль на Всеукраїнському театральному фестивалі жіночої творчості імені Марії Заньковецької в Ніжині.
У 2017 році Наталії Лань присвоїли звання народної артистки України, що підкреслює її вагомий внесок у розвиток національного театрального мистецтва.
До слова, ІА Дивись.info вивчає історію та розповідає про видатних українців, які зробили значний внесок у мистецтво, науку та інші сфери. Ознайомитися з їхніми історіями можна за посиланням Видатні українці.
