Протягом своєї діяльності Борису Возницьку вдалося зберегти близько 36 тисяч творів мистецтва та сприяти реставрації низки замків в Україні.
23 травня минають 13 років від коли не стало мистецтвознавця, історика, куратора виставок та лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка — Бориса Возницького. З цієї нагоди журналістка ІА Дивись.іnfo зібрала основні фрагменти з біографії видатного українця.
Вперше побував у музеї після закінчення 6 класу
Борис Возницький народився 16 квітня 1926 року в селищі Ульбарів (тепер — Нагірне, що на Рівненщині). Навчався в селищній школі, а у 5-6 класі перевівся до дубенської школи.
«Перший раз у музеї я був у 1939 році, коли, після закінчення шести класів польської школи в Дубно, поступав у гімназію… Біля гімназії знаходився дубнівський краєзнавчий музей, який я оглядав захоплено. До того постійно лазили у підземелля замку, шукали підземний хід, яким Андрія Бульбу циганка проводила», — зазначав Возницький ( з видання «Борис Возницький, яким ми його пам’ятаємо», С. 5-12).
Воював у Другій світовій війні
Під час Другої світової війни входив до Української повстанської армії. Як зазначає дослідник Микола Пшеничний у книжці спогадів та документів про Бориса Возницького, що перед приходом радянської влади той отримав наказ від командування УПА розійтися по будинках, а опісля — вже не отримали послання зібратися.
У березні 1944 року його мобілізували на фронт, де служив у штрафній роті радянської армії.
Мав талант до малювання
Ще з юних літ Возницький мав хист до малювання. Після служби в армії вступив до училища імені Івана Труша. Опісля навчався у Ленінградській академії мистецтв на факультет історії мистецтв.
У 1956 році переїхав до Винник, де долучився до створення історико-краєзнавчого музею. У цей час він також працював у школі, де вчив дітей малювати.
«І коли я повернувся з армії додому, то я собі думав: піду шофером працювати. А мама каже: "Слухай, так ти ж малюєш! Хай батько їде до Львова, дізнається, чи там є школа". Батько поїхав до Львова, дізнався, що є школа художня. І так я ввійшов у мистецтво», — розповідав Борис Возницький в одному з інтерв'ю.
Сприяв відновленню замків та музеїв
У радянський період влада в Україні не дбала про збереження архітектурних пам’яток. Чимало храмів та замків перебували в занедбаному стані, їх цілеспрямовано руйнували та нищили.
Водночас Борис Возницький за свою діяльність врятував чимало українських пам’яток. Усього налічують близько 36 тисяч творів мистецтва, які він зберіг разом з небайдужими людьми.
Так, реставратор брав участь у відновленні Олеського замку, палацу Розумовського, каплиці Боїмів у Львові, Бернардинського костелу тощо. Крім того, він велику увагу приділяв творам Йоана Георга Пінзеля —відшукував, зберігав та відкривав їх для інших.
Створював музеї у Львові та області
Возницький заснував чимало музеїв у Львові, як-от:
- Музей першодрукаря Івана Федоровича,
- Музей Пінзеля,
- Музей-садиба Шашкевича,
- Музей найдавніших пам'яток Львова,
- Музей «Русалки Дністрової».
Також створив туристичний маршрут «Золота підкова Львівщини», за яким можна відвідати Олеський, Підгорецький, Свірзький та Золочівський замки.
Протягом 1960-1962 років мистецтвознавець працював заступником директора в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. Після цього став керівником Львівської картинної галереї (тепер — Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького).
12 квітня 2013 року Львівській картинній галереї присвоїли ім’я Бориса Возницького.
«Борис Возницький був людиною з інноваційними ідеями для того часу. Він розпочав
свою діяльність у дуже важкий період, а саме у часи радянської пропаганди, яка стосувалася
насамперед культури. Мистецтвознавець був активним противником тоталітарного режиму. Внесок видатного Музейника в українські культуру і музейну справу є неоціненним. Він жив і творив поруч з нами, у наш час, його діяльність є зразком самовідданої професії, відповідальності та турботи про здобутки національної культури. Його по праву називали українським ангелом-охоронцем творів мистецтва, і він був справді незамінною для української культури людиною», — підкреслює кандидат історичних наук та дослідник Роман Зінкевич у своїй статті «Феномен Бориса Возницького».
Загинув під час аварії
Не стало мистецтвознавця 23 травня 2012 року, коли йому було 86 років. Він загинув в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася біля селища Куровичі (Золочівський район, Львівська область). Тоді в нього стався серцевий напад.
Поховали Возницького на Личаківському цвинтарі у Львові (поле №67).
Донька Возницького також займається мистецтвом
У 1953 році мистецтвознавець одружився з Оленою Данилевич. У подружжя є донька — Лариса. Вона продовжила справу свого батька.
Лариса Разінкова-Возницька є доцентом кафедри реставрації Львівської національної академії мистецтв, голова Асоціації реставраторів Львівщини та колишня директорка Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
