Путін знищує слабаків
Те, що Путін збожеволів, для українців не є новиною. Людина зі здоровою психікою не починає війну, не надсилає сотні тисяч своїх громадян гинути без жодної цілі і не руйнує власну країну, перетворюючи її в китайську бензоколонку без майбутнього.
Колонка народного депутата України Миколи Княжицького.
Дивно, що адміністрації Дональда Трампа знадобилося для цього 4 місяці. Впродовж яких, чесно кажучи, американці зробили досить не мало, щоб Путін відчував більше впевненості у своїй перемозі.
Ключове питання, яке нас має цікавити: що американці робитимуть далі? Адже складно продовжувати розповідати про «чудовий прогрес в переговорах», коли один з учасників продовжує щодня вбивати дітей, і «без якоїсь причини» пускає бомби та ракети на мирні міста. Тут мало написати пост що на Росію «очікує крах», якщо вони планують захопити всю Україну. Слова закінчились, і далі потрібні дії.
Вже зараз зрозуміло, що миротворча ініціатива Трампа підходить до свого кінця. За ці 4 місяці Путін ще більше впевнився, що він сильний, а Захід слабкий. Путін завдає удару, підіймає ставки, а Захід не може навіть спільно санкції ввести. Американський президент починав потужно і впевнено, але завершує тим, що Путін зневажає його так само як і його попередника. А в бандитській культурі кремлівського керівництва не заведено домовлятися зі слабаками. Слабаків знищують.
З високою долею ймовірності можна припустити, що після провалу першої миротворчої ініціативи Трампа, другої не буде. Причому ні від кого. Американці отримали достатньо, щоб більше в таке не влазити. Європейці самі пробували у 2022 році, і у них нічого не вийшло. Путін відкидає пропозиції Трампа і через заяви Лаврова знову озвучує свої максимальні вимоги — так він просто підвищує ставки у переговорах із США.
США мають або відповісти (підвищити власну ставку), або фактично визнати поразку перед Путіним. Але таке визнання знімає останні червоні лінії й відкриває шлях до глобалізації війни та розширення кола учасників. Адже якщо вдалося з Україною — що завадить спробувати те саме з Польщею, Литвою чи Німеччиною?
Це добре розуміють в європейських столицях. Адже за такого сценарію — рано або пізно, але неминуче — Європа стане повноцінним учасником війни. Для чого ще потрібно росіянам декілька військових баз на кордонах з Фінляндією та Естонією?
Це добре розуміють у США. Адже в такому разі почне знецінюватися роль Америки як гаранта безпеки для своїх союзників. Світ побачить слабкість США — і це вже відкриватиме шлях до зняття червоних ліній в інших частинах планети.
Тому американці, швидше за все, не будуть робити різких рухів. Вони не заявлять про свій вихід з переговорів, оскільки це лише зафіксує їхню поразку. Ймовірно, ми побачимо певного роду гібрид з підходів адміністрації Трампа під час його першої каденції з тим, що ми бачили у Байдена: питання війни спустять на рівень нижче, комусь типу Марко Рубіо, а безпосередньо для самого Трампа війна закінчиться.
Політична система США складна, тому не виключено, що американські політики можуть згуртуватися навколо ідеї перемоги над Росією. І тоді той, хто очолить цей курс, може отримати шанс стати наступним президентом. Усі варіанти наразі відкриті.
Європейці дедалі активніше озброюватимуться самі й підтримуватимуть Україну — зброєю, технікою та фінансово. Адже з кожним місяцем зростає ймовірність, що «шахеди» прилетять уже в їхні міста. Саме тому принцип «підтримувати Україну стільки, скільки треба» дедалі голосніше звучатиме саме від європейців.
Матеріали у рубриці «Погляди» є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут, та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.
