Макаревич, заручники і «русскій мір»: тест на гуманність
Андрій Макаревич прийшов на концерт Кортнєва і Леонідова в Ізраїлі й обурився діями родичів заручників, які пікетували вулицю. І в мене вир емоцій.
Колонка народного депутата України Миколи Княжицького.
Я все життя шукаю «хороших росіян». І в Росії, і серед російської еміграції. Навіщо? Бо я щиро вірю, що не існує поганих націй, поганих народів, «великих» і «невеликих» культур чи мов. Усі рівні. Усі народи мають героїв і негідників, усі мають право жити на власній землі за своїми правилами. Росіяни — теж. Але спочатку вони повинні перемогти маленького огидного Путіна в собі. У кожного з них у серці — шматок льоду, як у Кая з казки Андерсена. Чи міг Кай сам перетворитися на людину з почуттями, розморозитися? Ні. Для цього потрібна Герда, яка пройде тисячі випробувань, щоб розтопити його серце.
Для німців після Другої світової такою Гердою став демократичний світ. Не СРСР, який допоміг знищити Гітлера, а демократії, які навчили німців знову бути людьми. Я, звичайно, памʼятаю мільйони зігуючих німців. Але вони змінилися. І гідність, з якою канцлер Мерц говорив із Трампом, викликає захоплення.
Німецький канцлер Фрідріх Мерц сказав Трампу: «Завтра — 6 червня, День висадки в Нормандії, коли американці одного разу поклали край війні в Європі». Трамп відповів у своєму стилі: «Це був не надто приємний день для вас». І Мерц гідно і мудро сказав: «Це був день визволення моєї країни від нацистської диктатури».
Оскільки Росія від путінської нацистської диктатури ще не вилікувалася, то й росіяни, навіть із ізраїльським паспортом, залишаються не просто носіями російської культури, а частиною «русского мира». Моє визначення «русского мира», яке я закріпив у законі поправкою, таке:
Ідеологія «русского мира» — це російська неоколоніальна доктрина, в основу якої покладено шовіністичні, нацистські, расистські, ксенофобські, релігійні ідеї, образи й цілі.
Але чому я вважаю, що нібито опозиціонер Макаревич, навіть після отримання громадянства Ізраїлю, залишився «рускомірцем»? Бо він прийшов на концерт російських музикантів в Ізраїлі й після цього написав пост:
«Чудовий концерт моїх друзів Олексія Кортнєва та Максима Леонідова. Давно не отримував такого заряду позитиву — разом з усім залом.
Втім, подію дещо затьмарила чергова демонстрація в самому центрі Тель-Авіва. Знову сотня натхненних з палаючими очима зупинили життя всього міста, знову десятки тисяч громадян не змогли вчасно дістатися туди, куди мали потрапити. Знову «Заручники — будь-якою ціною!».
В Ізраїлі люди виходять на вулиці, щоб змусити уряд боротися за звільнення заручників, яких захопив ХАМАС. Це дуже схоже на демонстрації родичів наших полонених, які борються за їхнє звільнення й вимагають від держави конкретних дій. Уявіть собі такого Макаревича, який приходить на концерт своїх російських друзів уцентрі Києва і обурюється протестами родичів полонених з «Азовсталі».
А це цілком можливо. Бо за проєктом закону про множинне громадянство і Макаревич, і інші «хороші» росіяни, білоруси, а навіть «хороші» туркмени зможуть стати громадянами України.
Демократичні країни мають боротися за кожного свого громадянина. Але ці росіяни приходять не лише зі своїми піснями й танцями, а й зі своїми цінностями — де життя людини нічого не варте.
Саме тому потрібен новий Нюрнберг для росіян. Щоб у майбутньому російський Мерц дякував не Путіну, не «русскому міру», а українцям та іншим демократичним націям — за звільнення від диктатури у країні й російських головах, в якій концерт двох росіян у Тель-Авіві виявляється важливішим за визволення заручників.
Матеріали у рубриці «Погляди» є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут, та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.
