Озеленення громадських просторів Львова: проблеми, витрати і реальні масштаби робіт
Озеленення громадських просторів у Львові часто супроводжується низкою викликів — від нестачі фінансування до тривалих процедур і труднощів з доглядом за зеленими зонами. Навіть невеликі площі чи парки нерідко перетворюються на довготривалі будівельні об’єкти, вартість яких зростає в рази, а окремі роботи затягуються на роки.
Про те, які виклики виникають у проєктуванні природоорієнтованих громадських просторів, у межах дискусії в Музеї міста розповіла Ольга Криворучко — співзасновниця архітектурної студії Urbanideas, авторка проєктів з реконструкції громадських просторів у Львові з понад 10-річним досвідом у сфері проєктування.
Журналістка ІА Дивись.info відвідала подію та розповідає головне зі слів спікерки.
Чому озеленення громадських просторів і житлових комплексів важливе
Зі слів архітекторки, кожен об’єкт передбачає роботу з інвестором — тим, хто вкладає кошти. Якщо інвестор планує продавати квартири у зведеному комплексі, то він буде зацікавлений у привабливому озелененні.
Інакша ситуація, коли йдеться про міські об’єкти, які не мають комерційної складової. Тут, за словами Ольги Криворучко, на перший план виходить економія. «Якщо озеленення раптом вийде від пів мільйона до мільйона, то це суми, від яких всі дуже лякаються. Якщо вона вийде з 150 тисяч — всі дуже раді», — розповіла архітекторка. Водночас вона наголосила, що для великих громадських просторів така сума — невелика. Вартість озеленення складається не лише з придбання рослин чи вазонів.
Значна частина коштів йде на організацію зелених зон. Особливо трудомісткою є робота над комплексними проєктами благоустрою, де окрім озеленення, замінюють і мережі водопостачання, каналізації та освітлення.
Водночас, на думку архітекторки, благоустрій громадських просторів дає позитивний ефект. Вона зазначила, що є певні зміни у функціонуванні простору після ремонту, зокрема активізується комерція та зростає відвідуваність. Як приклад навела площу Коліївщини, де з'явилось багато бізнесу.
Архітекторка також звернула увагу, що після облаштування громадських просторів змінюється і контингент відвідувачів. Вона пригадала досвід облаштування скверу на вулиці Рибній, де до ремонту часто перебували безхатченки.
Ольга Криворучко зазначає, що реалізація масштабних об’єктів у Львові потребує значного залучення громадськості та партиципації. Водночас через великі площі такі проєкти є дуже затратними для міста. За її словами, у порівнянні з іншими містами України, зокрема з Дніпром, у Львові витрати на громадські простори значно менші.
Фахівчиня наголошує, що міста в Україні суттєво різняться за рівнем інвестицій у публічні простори. Зі слів архітекторки, такі простори виглядають дуже прогресивно, видно їхню високу вартість: «Коли ми дивимося на лавку, яка коштує 100 тисяч гривень, а в нас лавка коштує 10 тисяч гривень, то ми розуміємо цю різницю».
Архітекторка також звернула увагу на проблему тривалості реалізації великих проєктів. За її словами, об’єкти, які розраховані на один будівельний сезон, через нестачу фінансування втілюються роками. «Проєкт, який насправді розраховано, що його зроблять за один будівельний період, за один теплий сезон, він йде 3 роки, 5 років», — розповіла вона. Через це з’являються негативні обговорення у соцмережах.
На її думку, якщо б одразу виділяли усі необхідні кошти, об’єкт можна було б завершити значно швидше та якісніше. Вона додала, що в разі багаторічної реалізації, частина робіт, виконаних на початку, до завершення проєкту просто зношується: «Те, що було зроблено на початку, до кінця просто не доживе».
Озеленення будинків чи красивий фасад
Зі слів Ольги Криворучко, у Львові ще дуже багато простору, що потенційно можна озеленити, навіть не заглиблюючись у складніші рішення — наприклад, вертикальне озеленення.
Однак реалізація таких вертикальних елементів упирається у питання власності. На її думку, більшість забудовників, з якими вона стикалася у своїй практиці, поки не готові до таких експериментів. Наразі головна конкуренція серед них точиться довкола привабливості фасадів.
Архітекторка вважає, що шлях до зелених фасадів може розпочатися з малого — наприклад, з окремих експериментів на тимчасових конструкціях чи кіосках, а вже потім поширитися на цілі житлові комплекси. Але навіть у таких випадках забудовники часто не готові брати на себе відповідальність за подальше обслуговування. Якщо вони не бачать, як ця система працюватиме через два роки, — то, найімовірніше, відмовляться.
Особливо проблемним, за її словами, є питання догляду. Навіть мінімальні витрати — як-от необхідність щороку підсаджувати 10% рослин або найняти садівника — викликають спротив.
Ольга Криворучко також згадує приклади самоорганізації. Архітекторка переконана, що мешканців варто заохочувати до таких ініціатив на рівні міста — як це роблять, наприклад, у Парижі. Там існує програма, яка надає мешканцям землю, посадковий матеріал і навіть гроші, якщо вони виявляють бажання озеленювати публічні простори. На її переконання, навіть мікрогранти на рівні 2000 гривень — це сума, яку може забезпечити міський бюджет.
Недобудова замість фонтану: що сталося на площі Митній
Одним з незавершених проєктів залишається простір поблизу підземного переходу на площі Митній — з боку церкви Святого Андрія. Там, згідно з початковим проєктом, мав бути пішохідний фонтан, у який можна заходити, — подібно до європейських прикладів. Але в реальності територія перетворилася на недобудову.
Архітекторка Ольга Киворучко пояснює: «Там рішення не мінялося. Там завжди був запроєктований фонтан пішохідний». Утім, реалізація об’єкта зупинилася через підрядника, який виграв тендер, але не виконав робіт.
Ситуацію ускладнив механізм державних закупівель через систему Prozorro. Підрядники можуть занижувати ціну на старті, щоб виграти конкурс, а потім вимагати додаткових коштів за «непередбачені роботи». Це дозволяє їм фактично шантажувати замовника — або погоджуєшся на додаткові витрати, або об’єкт простоює.
«На сьогодні Львів не може заінвестувати кілька мільйонів гривень… Тоді це були кілька мільйонів, зараз їх треба помножити на два», — каже архітекторка.
За її словами, ситуація стала ще більш складною, оскільки фірма-підрядник зникла з ринку, а автор ідеї фонтану не отримав своїх грошей і не повернеться до реалізації. А доробити чужу недобудову — це завжди дорожче.
Єдине, що вдалося зробити — замостити територію, щоби забезпечити можливість проходу, як це зробили й на площі Галицькій. Але це — лише тимчасове рішення.
Львову бракує офіційних рекомендацій для озеленення
Щодо озеленення в складних просторах, Ольга Криворучко згадує ситуацію з площею Галицькою, де певні ідеї озеленення так і не були реалізовані через неузгодження з патрульною поліцією.
Окремо архітекторка прокоментувала і стихійну ініціативу мешканців, які самотужки висаджують рослини в місті — від ірисів до оцтових дерев. До слова, оцтове дерево шкодить ґрунтам і росту іншим рослинам, що ростуть поруч.
Фахівчиня визнає, що не всі насадження є вдалими, але переконана: з людьми потрібно працювати, пояснювати їм, які рослини краще підходять для міських просторів.
Наразі місто не має офіційних гайдлайнів щодо того, які саме дерева і рослини варто висаджувати в межах міста. Втім, ще на початку роботи над проєктами озеленення у Львові архітекторам допомогли міжнародні колеги. «Як тільки починали працювати, нам німці подарували такий список дерев, добрі для громадського озеленення з Німеччини. Потім ми ще дивилися, що є в Англії, що є в Польщі. І, користуючись цими трьома, ми виробили свій список для Львова, врахувавши ще місцеві особливості, дерева, які передають атмосферу Львова чи його автентичність», — розповідає Ольга Криворучко.
Фахівчиня вважає, що створення подібних гайдлайнів на міському рівні було би дуже доречним. На її думку, багато людей не усвідомлюють, що певні рослини не підходять для міських умов.
Крім того, зі слів архітекторки, часто львів’яни сприймають міські простори як місце для городництва, хоча це не завжди відповідає міському характеру озеленення.
Ольга Криворучко додає, що в професійному середовищі багато таких речей є очевидними, але для звичайних мешканців бракує доступної інформації: «Ми спілкуємося між собою: архітектори, суміжники, замовники — і для нас ці речі самі собою зрозумілі. Ми навіть не думаємо, що є люди, які не знають, що це дерево не добре, що його може перевернути вітер, або що ці рослини тут просто не виживуть. А люди експериментують і потім мають проблеми. Якби могли почитати — було б значно краще».
Декілька проєктів, з якими працювала архітекторка
Зелені сполучення та зелене кільце
У межах воркшопу «Майстерня міста» 2017 року команда архітекторів презентували концепцію «зелених сполучень» — створення мережі зелених зон, які поєднують парки, сквери та громадські простори із новими пішохідними маршрутами. Основна мета ініціативи — забезпечити комфортне та безпечне пересування пішоходів містом, водночас зменшуючи транспортне навантаження та покращуючи екологічний стан урбаністичного середовища.
Під час обговорення учасники виділили два найперспективніші напрямки розвитку пішохідних зелених зв’язків. Перший — так зване «зелене кільце» довкола центральної частини міста. Його траєкторія охоплює площу Данила Галицького, вулицю Чорноморську, площу Старий Ринок, вулиці Пильникарську та Мулярську і доходить до площі Святого Теодора. Це могло б втілити низку заходів: сповільнення автомобільного руху, нове озеленення, оновлене вуличне освітлення — зокрема, на ділянці Чорноморська–Пильникарська–Мулярська. Це може створити зручний та безпечний пішохідний маршрут від вулиці Валової до площі Святого Теодора.
Другий напрямок — зелений зв’язок між залізничним вокзалом і центральною частиною міста. Він проходить вулицями Чернівецькою та Митрополита Андрея, через сквер Святого Юра до парку Івана Франка. це передбачає облаштування комфортної пішохідної зони на Чернівецькій та перетворення двох автомобільних смуг на Митрополита Андрея на пішохідний простір вздовж житлових будинків. Запровадження нової транспортної організації дозволяє реалізувати такі зміни, зменшивши транспортне навантаження та стимулюючи мешканців і гостей міста до пішохідних прогулянок у бік центру.
Додамо, що 2020 року у Львові розробили концепцію Зеленої лінії, що передбачає цілісне сполучення між центром та Сиховом. Реалізація проєкту попередньо триває.
Зелений зв'язок: Головний вокзал — Центр Шептицького
2021 року архітектори Urbanideas презентували проєкт створення нового пішохідно-велосипедного маршруту — Зеленого зв’язку «Головний вокзал — Центр Шептицького». Його головна мета — забезпечити зручне та безпечне сполучення між двома локаціями міста, надаючи пріоритет пішоходам і велосипедистам, а також підвищуючи якість громадських просторів.
Проєкт передбачає, що маршрут проходитиме через уже парки й сквери, які будуть оновлені: ремонтуватимуть пішохідні доріжки, прокладатимуть нові переходи у Студентському парку, відновлюватимуть вуличне озеленення. Під час ремонту тротуарів паралельно пропоновано покращення зелених зон
Крім того, у планах створення нових «зелених залів» — мінізон відпочинку, що з’єднуватимуть основні ділянки маршруту й робитимуть його привабливішим для мешканців. На маршруті пропонують облаштування нових дитячих і спортивних майданчиків, зон для вигулу собак, вуличних кафе та інших елементів, що покращуватимуть якість дозвілля та урізноманітнюватимуть функції маршруту.
- Основний пішохідний маршрут — протяжністю 6,6 км, орієнтовна тривалість проходження — близько 90 хвилин.
- Скорочений пішохідний маршрут — 3,9 км, з часом проходження близько 50 хвилин.
- Велосипедний маршрут — 6,6 км, який можна подолати приблизно за 35 хвилин.
Таким чином мешканці та туристи можуть обирати маршрут залежно від власних потреб та фізичних можливостей.
Проєкт зеленого зв’язку «Головний вокзал — Центр Шептицького»/Urbanideas
Відновлення площі Галицької
Галицька площа є входом до старої частини центру міста, або продовженням вулиці Галицької. Ця територія є формальним продовженням центру міста, але, зі слів архітекторів, часто не сприймають як таку через транспортний бар'єр. Тут має бути достатньо місця, щоб люди не заважали один одному, очікуючи громадський транспорт, і інтенсивні пішохідні потоки, що прямують з переповненого центру через місто до вулиці Князя Романа та Соборної площі.
Архітектори пропонували забрати ті функції, які перевантажують площу: менше кіосків, що захаращують вільний простір для людей. І збільшити вільний простір, особливо біля зупинок громадського транспорту, біля будівель з активними фасадами та біля пішохідних переходів.
Також через реконструкцію з'являється повністю новий шматок громадського простору для міста завдяки зменшенню радіуса повороту автомобілів на вулицю Князя Романа.
Фрагмент Галицької площі, який реконструювали насамперед59 — це простір біля фонтану і сам фонтан. У цій зоні також відбулися археологічні розкопки, які дали багато знахідок, як-от стіни церкви, якої вже немає. Наразі там розміщений фонтан імені бійця «Да Вінчі».
Проєкт вдалося частково втілити в життя у 2023 році. Не погодили лише частину озеленення та розширення пішохідної зони за рахунок зменшення смуг руху.
Площа Коліївщини
Площа виникла в ранній австрійський період після прокладання в 1875 році вулиці Нової (сучасна вулиця Братів Рогатинців) на місці знесеного південного валу міських укріплень. Територія між Старожидівською вулицею та вулицею Братів Рогатинців утворилась на місці дому Галезова та «пустки Копля Тевлевича» біля давньої «Жидівської вежі». Спочатку площа називалась Жидівською, у 1871 році — Векслярською, а радянська влада в 1944 році перейменувала її на площу Коліївщини.
На початку XX століття на площі була криниця, що забезпечувала водою весь єврейський квартал. Криницю згадують в міських актах ще з 1556 року. Кам'яну кладку криниці виявили під час археологічних розкопок у 2020 році.
Площа утворилась досить пізно, після знесення однієї з давніх кам'яниць. Місце має дуже малі розміри — близько 600 м2 Фасади сусідніх будинків виходять на площу, перебудовані в різних стилях, що урізноманітнює загальний вигляд.
На основі археологічних досліджень реконструювали історичну криницю XIX століття на тому ж місті, утворивши фонтан. Зелені ж зони розташовані рівномірно по всій площі, не перешкоджаючи руху людей.
Архітектори запропонували вуличні крісла для сидіння в різних конфігураціях. Під деревами встановлені ґрати за зразком найстаріших збережених у Львові. Проєкт також передбачав встановлення копії історичного львівського ліхтаря біля криниці, що формує з нею єдиний ансамбль. Зі слів Ольги Криворучко, проєкт вдалося здійснити 2021 року фактично на 100% за винятком декількох рослин, які не висадили.
Проєкт 2021 року здобув премію Національної спілки архітекторів України в номінації «Ландшафтна архітектура, дизайн міського середовища, реалізований проект»
ЖК на Зеленій
2020 року команда архітекторів створили проєкт у дворі одного з ЖК на вулиці Зеленій. Тут висадили переважно багаторічні трави, астільби, шавлію, аквілегію та вічнозелені кущі: лавр і бирючину. Платани забезпечують швидку тінь у зонах відпочинку та дитячих майданчиків, а клени біля будинків формують алеї для пішоходів.
У дворі облаштовано один із перших нестандартних майданчиків із гойдалками-гніздами на той час та обладнанням для лазіння для дітей. Незважаючи на невелику площу, двір пропонує різноманітні види активного відпочинку для мешканців усіх вікових категорій.
2021 року Національна премія України з ландшафтної архітектури та садового дизайну відзначила проєкт у номінації «Найкраще реалізований об’єкт громадського простору в категорії «дизайн житлових зон»
Нагадаємо, що нещодавно переміг проєкт створення алеї пам'яті Героїв Нацгвардії архітекторів Urbanideas.
