Громади Львівщини мають потенціал для виробництва енергообладнання — дослідження
Громади Львівської та Волинської областей мають передумови для запуску локального виробництва елементів обладнання для відновлюваної енергетики. Проте відсутність чіткої державної політики щодо трансформації вугільної галузі стримує інвесторів.
Про це йдеться у дослідженні Громадської організації «Екодія». Журналістка ІА Дивись.info занотувала головне.
Що буде замість шахт
Активісти проаналізували шість громад: Шептицьку, Белзьку, Великомостівську (Львівщина) та Нововолинську, Поромівську, Литовезьку (Волинь).
Автори дослідження зазначають: частину інфраструктури, яка залишилась після шахт, можна використати для створення нових підприємств. У громадах є люди з технічною освітою, виробничі потужності та навчальні центри, які можна об’єднати у спільні виробничі кластери.
«Громади Львівсько-Волинського басейну вже мають індустріальні об’єкти, навчальні центри, робочу силу, яка може бути перекваліфікована. Але для запуску повноцінного виробництва обладнання для відновлюваної енергетики потрібна державна підтримка, передбачувана політика і зрозумілий механізм передачі майна закритих шахт у розпорядження громад», — каже Анастасія Бушовська, фахівчиня з енергетичної політики ГО «Екодія».
За результатами дослідження, частину технічної інфраструктури шахт можна переобладнати, замість того щоб повністю зносити будівлі та інфраструктуру, що вже існує. У деяких випадках логістичні процеси, що обслуговували шахти, можуть залучитидля створення нових виробничих кластерів.
Але водночас фіксується низка серйозних проблем: об’єкти шахт у поганому стані, багато приміщень перебувають під податковою заставою, території не готові до інвестування, а громади не мають повноважень розпоряджатися майном вугільних підприємств.
«Багато громад не можуть навіть подати пропозиції інвесторам, бо не мають доступу до об’єктів, які могли б використати. Експерти вважають, що підходи до закриття шахт, зокрема й механізми передачі майна шахт мають бути переглянуті та приведені у відповідність до норм та стандартів ЄС. Це потрібно для забезпечення прозорості, екологічної безпеки та ефективності цього процесу, включаючи повторне використання матеріалів та інфраструктури», — зазначає Анастасія Бушовська.
У дослідженні змодельовано два можливі варіанти розвитку подій — інерційний та активний. Їх мета — показати, як зовнішні та внутрішні чинники вплинуть на здатність громад залучати інвестиції у виробництво обладнання для відновлюваної енергетики.
Інерційний сценарій передбачає, що бойові дії триватимуть, а державна політика щодо трансформації вугільної галузі залишиться без змін. У такому випадку майно шахт залишатиметься недоступним, інфраструктура — занедбаною, а інвестори оминатимуть регіон. Енергоефективні рішення впроваджуватимуться повільно або взагалі не запускатимуться, а економіка громад продовжить залежати від вугілля.
Активний сценарій передбачає стабілізацію ситуації в країні, припинення бойових дій і ухвалення державних рішень про підтримку справедливої трансформації. Це включає механізми передачі майна шахт, розвиток індустріальних парків, державні гарантії для інвесторів, перекваліфікацію кадрів та підтримку місцевих ініціатив. У такому сценарії громади зможуть створити нові підприємства, зменшити залежність від вугілля й залучити міжнародних партнерів.
Проте для успішної трансформації вугільних громад необов’язково чекати на завершення бойових дій, вважають автори дослідження.
І додають, що справедлива трансформація відбувається вже, а вугільні громади Волинської та Львівської областей вже мають відповідні плани дій та приступили до їх реалізації.
Водночас нещодавно Кабінет Міністрів затвердив Державну цільову програму справедливої трансформації вугільних регіонів до 2030 року.
