У Львові хочуть об’єднати музей Грушевського з музеєм Франка: чому виникла така ініціатива та чи є альтернативи
Музей Грушевського хочуть приєднати до музеї Франка. На думку ініціаторів об’єднання, так музей отримує статус національного та буде швидше розвиватися. Водночас думки громадськості щодо цієї пропозиції розділилися. Зокрема, виникло питання, чи не доцільніше провести окремий конкурс на посаду директора музею.
19 серпня у Львівській обласній раді відбулося громадське слухання щодо ініціативи об’єднання Державного меморіального музею Михайла Грушевського та Літературно-меморіального музею Івана Франка в один комунальний заклад «Національний комплекс меморіальних музеїв Івана Франка та Михайла Грушевського».
Журналістка ІА Дивись.info передає основні думки.
Депутат Святослав Шеремета зазначив, що громадське слухання ініціювало товариство «Холмщина».
«Ми стояли біля джерел створення цього музею у Львові. Нам болить. Ми хочемо це обговорити і залишити цей музей у тому статусі, в якому він є, тобто окремою одиницею», — каже керівниця товариства «Холмщина» Ірина Гринь.
Підкреслимо, що музей Грушевського розташований поряд з музеєм Франка та раніше був його підрозділом. Однак 1998 року його відокремили як самостійну установу, яка присвячена життю та праці Михайла Грушевського. 2000 року музей урочисто відкрили для загалу.
Що передувало
У червні 2025 року у Львівській обласній раді повідомили про ідею створення «Національного комплексу меморіальних музеїв Івана Франка та Михайла Грушевського», яку підтримала комісія з питань комунального майна ЛОР.
За словами Святослава Шеремети, вже відбулося засідання двох профільних комісій. Комісія культури та інформаційної політики, поки не дала позитивного результату. Тому рішення не є остаточним. Для цього його мають ухвалити депутати під час сесії Львівської обласної ради.
Чому хочуть об’єднати два музеї
Директорка департаменту з питань культури, національностей і релігії Львівської ОВА Ірина Гаврилюк розповіла, чому виникла ідея об’єднати ці два музеї. Вона виокремила основні підстави, серед яких:
- Приєднання музею Грушевського до музею Франка підвищить статут першого до національного.
- Необхідність впровадження ефективних методів музейного менеджменту, маркетингу та комунікації.
- Ці два музеї розташовані на спільній території, тому є можливість оптимізувати адміністративно-господарську та інші форми музейної діяльності.
Вона повідомила про діяльність обох музеїв за 2024 року. Наразі в музеї Грушевського працює 24 працівники, а в музеї Франка — 49.
Так, музей Грушевського торік відвідали приблизно 4800 людей (2 900 за квитками й 1 985 за безкоштовним входом). Установа за продаж квитків отримав 185 тисяч грн, від додаткової діяльності (благодійних внесків, грантів та дарунків) — 52 тисячі грн.
Водночас у 2024 році Дім Франка відвідали 19 тисяч людей (11 457 за квитками й 7 569 за безкоштовним входом). За продаж квитків музей отримав 1,357 млн грн, а за додаткової діяльності — 1,512 млн грн.
За словами директорки департаменту, ще один чинник, чому хочуть об’єднати музеї, це середня заробітна плата в працівників. У музеї Грушевського вона дорівнює 11,9 тис. грн. Напротивагу в музеї Франка вона вища в 1,5 рази та становить 17,5 тис. грн.
Ірина Гаврилюк підкреслила, що не йдеться про ліквідацію музею, а про об’єднання двох музеїв на рівноправних засадах. «Музейні експонати залишаються на своїх місцях. Фонди так і будуть у віллі Грушевських. Щодо працівників музеїв, то також в рішенні передбачено, що ми зобов'язані всіх працевлаштувати», — каже вона.
Ірина Гаврилюк також навела приклад музеїв, які аналогічно є об'єднаними. Йдеться про Національний музей та Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові тощо.
Думки за об'єднання двох музеїв
Зараз виконувачкою обов'язків директорки музею Грушевського є Марта Волошанська, яка до цього працювала в Домі Франка. Вона каже, що позиція колективу щодо приєднання музею Грушевського до Франка неоднакова. Зокрема, в багатьох працівників є ідея, що музей має бути самостійний, однак є ті, хто підтримує сучасний музей, який має активно розвивався. Вона вважає, що таке об'єднання піде на користь музею Грушевського і підсилить його роботу. За її словами, тут не йдеться про ліквідацію музею, а підсилення колективу досвідом.
Директор Дому Франка Богдан Тихолоз висловив свої міркування щодо ситуації. Він зазначив, що в цьому разі є комунікаційне непорозуміння і штучне роздування конфлікту.
«Нікому не треба доводити, що Франко й Грушевський видатні постаті в українській історії. Для мене й для наших команд музей Франка й Грушевського не сьогодні зустрілися, ми живемо через паркан. Грушевський і Франко рівно великі постаті та однаковою мірою творці національної ідентичності, не треба влаштовувати змагання. Не ми обрали добросусідство Франка й Грушевського. Вони самі хотіли бути сусідами й мешкали разом», — наголосив Богдан Тихолоз.
За його словами, музеї мають різний статус, матеріально-технічне та кадрове забезпечення, по-різному присутні в медіа та соцмережах, тому відповідно мають різну кількість відвідувачів та спонсорів-благодійників і відмінні показники ефективності. Він підкреслює, що обидва музеї мають зберегти свою суб’єктність та ідентичність. Водночас після об'єднання для відвідувачів нічого не має змінитися у сприйнятті цих установ — як є окремо музей Франка та Музей Грушевського так і буде.
Богдан Тихолоз зауважив, що неправдою є і те, що в музеї Грушевського — «все чудово». Зокрема станом на сьогодні там не має членів міжнародної ради музеїв, працівників з науковим ступенем, аспірантів та здобувачів, також за останні кілька років немає наукових видань та збірників наукових праць. Крім того, установа не отримала жодного гранту та не створювала пакети проєктно-кошторисної документації. За словами директора Дому Франка, проблему безбар’єрності потрібно вирішувати для двох музеїв одночасно.
Директор Львівського історичного музею Роман Чмелик зазначив, що в такому разі ніхто не є проти Грушевського, а всі за нього. Він наголосив, що основне задання кожного музею — зберегти, дослідити і популяризувати:
«Мені шкода, що ці громадські слухання товариство "Холмщина" не ініціювала три роки тому. Що робити з музеєм Грушевського при такому стані речей. Де всі були, що допровадили музей до стану майже "мертвого". Ось ця бездіяльність — це є вияв пошани до Грушевського? Це є зміцнення в напрямку збереження нашої ідентичності чи національної безпеки? І лише зараз, коли є люди, які за це відповідають згідно з посадовими обов’язками поставили питання про створення нової якості двох музеїв, в якій більше виграє музей Грушевського, бо музей Франка й так це все вже має. Останній не отримує нічого, крім клопотів. Ми повинні бути вдячні, що є ініціативні люди, які хочуть зробити з цього майже "небіжчика", музею Грушевського, сучасну установу».
Член Міжнародної музейної ради та галерист Павло Гудімов також підтримав об'єднання музеїв. Він запропонував довірити Богдану Тихолозу управління музеєм й через кілька років поглянути на результати.
«Наскільки я розумію, музей (Грушевського — приміт ред.) є в певному занепаді. Це не хочуть визнавати ті, хто має стосунок до музею. І це призводить до напруженого конфлікту з тими, хто хоче реформувати музей. Другий момент, який мені надзвичайно неприємний. Треба розуміти, що культура — це люди. І як правило в культурі вони є незамінними. Ти не можеш замінити одного директора на іншого, щоб нічого не змінилося. Це дуже чутливий момент. Маємо у Львові певний феномен музейної справи. Він не виник на порожньому місці. У цього феномену є вмотивовані люди. Навіть, коли їх цькуватимуть, вони робитимуть своє», — додав Павло Гудімов.
Думки проти об’єднання музеїв
Заступник голови товариств «Холмщина» та «Депортованих українців зі Закерзоння» Олександр Волошинський виступив проти ліквідації музею Грушевського та приєднання його до музею Франка. Він зазначив, не мало б виникати такої думки — що музей Грушевського є «слабким музеєм». Крім того, у Львові залишився єдиний окремий в Україні державний меморіальний музей Грушевського.
«Є дві великі постаті — Михайло Грушевський та Іван Франко — тому ці два музеї повинні існувати. Замість ідеї обговорення як його ліквідувати, потрібно сприяти, існуванню музею Грушевського як окремої одиниці та оголосити конкурс на посаду директора музею і вибрати гідного керівника», — наголосив Олександр Волошинський.
Голова Українського товариства в Любліні Григорій Купріянович наголосив, що постать Михайла Грушевського є тією з кількох української історії, яку можна вважати символічною. Тому важливо забезпечити існування цього музею. За його словами, приєднання однієї установи до іншої сприймається як применшення ролі цієї установи (йдеться про музей Грушевського — приміт. ред.):
«Музей Грушевського у цій формі якій він існує, є одним з нечисленних, якщо не єдиною публічною установою в Україні, яка займалася досі вивченням також спадщини, культури, історії малої батьківщини Михайла Грушевського — Холмщини. Цей вимір також потрібно враховувати у таких рішеннях, а не тільки економічний чи адміністративний».
Представник Національної академії наук України Ігор Гирич наголосив, що з точки зору політичної такі об'єднання музеїв буде великим іміджевим ударом по особистості Грушевського. За його словами, не можна об'єднувати цих історичних особистостей. Водночас варто творити асоціацію Музеїв Грушевського по Україні.
«Богдан Тихолоз є прекрасним франкознавцем, але не займався Грушевським. Тому хочемо ми чи ні — головним персонажем у цьому музеї буде Івана Франко і трошки Грушевський. З політичної точки зору, ми зробимо великий іміджевий удар по Грушевському. Не можна це розглядати тільки як вузьку музейницьку проблему ефективності роботу музею. Адже це також суспільно-політичне ставлення до Грушевського, — каже Ігор Гирич.
Він додав, що його не переконала позиція, чому варто об'єднати ці два музеї. За його словами, облрада має допомогти отримати національний статус музею Грушевського і підвищувати там зарплату: «Я виступаю за те, щоб провести новий конкурс на посаду директора. І новий директор може вирішити усі ці проблеми, і не потрібно тут об’єднання».
Представниця Національного університету «Островська академія» та українського історичного товариство Алла Атаманенко зазначила, що у проблемі об'єднання двох музеїв йдеться не лише про менеджмент.
«Питання в тому, чи варто робити об’єднання, щоб забезпечити належний якісний менеджмент. Чи можна з цим об’єднанням почекати, знайти якісного кризового менеджера, попрацювати над тим, щоб музей Грушевського отримав статус національного окремо від музею Франка. Тому що з точки зору української державності постать Грушевського — це постать, яка не є перевершена. Тому менеджмент розв’яже багато питань. Бо якщо об'єднають два музеї, все одно втрати будуть», — каже вона.
Також у Міжнародному Фонді Івана Франка заявили проти створення «Національного комплексу меморіальних музеїв Івана Франка та Михайла Грушевського»:
«Вважаємо, що створення такого комплексу не відповідає національним інтересам України, адже, по суті, є неприхованою спробою через таке об’єднання ліквідувати Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові як інституцію і додати до Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка невластиві франкознавцям функції. Водночас Іван Франко, і Михайло Грушевський — дві самодостатні постаті, які потребують окремого вивчення, музейного представлення і популяризації».
Пошук альтернативних рішень
Вчена секретарка музею Грушевського Софія Легін поділилася, що не є прихильницею ні об’єднання ні того, щоб він залишився самостійним у такому стані, яким він є наразі.
«І один варіант, і другий, має свої плюси й мінуси. Так, незалежність має плюс величезний. Тут не буду говорити про постать та велич Грушевського. Я — практик. Знаю, "кухню" музею Грушевського більше, ніж будь-хто. Менеджер — це прекрасно. Новий менеджер — чудово. У мене питання до всіх присутніх — хто з науковців, зокрема грушевськознавців, готовий відкинути 80% своєї наукової праці, прийти на конкурс і стати директором музею з усіма його проблемами? Коли три роки тому був конкурс, то я не побачила жодної кандидатури, крім Марії Карпівни (попередня директорка музею Грушевського — приміт. ред). Об'єднання, це, можливо, не найкращий варіант, але хоча б якийсь із запропонованих», — зазначила Софія Легін.
Вона підкреслила, що змінювати щось потрібно, але не в такому форматі — просто поставити менеджера. За її словами, один менеджер нічого не змінить, якщо він не знає специфіки роботи та немає своєї команди.
Доктор мистецтвознавства Львівської національної академії мистецтв Ростислав Шмагало додав, що проблема в тому, що багато років не замислювалися, чому музей Франка має статус національного, а Грушевського — ні: «Чому ми не можемо працювати над цим питанням — дати трошки часу, створити умови від влади, щоб цей музей окремо, мав статус національного? Бо фігура Грушевського, не тільки як батька історії, державності, який створив нашу науку, вона заслуговує на те, щоб цей музей був конгломератом багатьох активностей у цьому полі».
У підсумку депутатам Львівської облради рекомендували ознайомитися з відеозаписом громадського обговорення перед тим, як проводити будь-які голосування.
Водночас із обговорення стало відомо, що на сьогодні питання об'єднання музеїв поки не є на порядку денному Львівської обласної ради.
