«Малінуа — це зброя»: як львів'янин вже понад десяток років передає військовим породистих собак

Журналістка ІА Дивись.info поспілкувалась з власником племінного заводу «Український Легіон» у Львові, який вже 40 років займається розведенням породистих собак. Далі — про те, як Віктор Іонов опікується тваринами та чим малінуа допомагають у роботі військових.

Майже 50 років досвіду з собаками

Віктор Іонов розповідає, що займається собаками з 1978 року. Спершу мав німецьких вівчарок, коллі та інші породи, однак близько 20 років тому познайомився з бельгійською вівчаркою малінуа і зосередився саме на ній.

Він є засновником племінного заводу «Український легіон», де утримують близько 60–70 собак. Частина з них у приватних власників, а майже половина — у спецслужбах: Національній гвардії, прикордонній службі, військових та поліції.

У 2019 році фахівець організував перший в Україні кінно-кінологічний фестиваль, де брали участь представники спецслужб і цивільні власники собак. У 2022–2023 роках відбулися благодійні заходи з показовими виступами. У 2025-му він вперше провів День малінуа, на якому вдалося зібрати 43 представники цієї породи.

«Я багатьох знаю особисто. Зі спецслужбами співпрацюю вже багато років, передаю туди собак, коли є приплоди. Це співпраця тривала і хороша», — зазначає він.

За словами Віктора Іонова, перші контакти зі службами почалися у Золочеві, де розташований кінологічний центр Нацгвардії. Активна ж співпраця розпочалася у 2017 році, коли під час виставки виникла ідея провести парад із собаками та воїнами АТО. Тоді він особисто знайомився з керівниками кінологічних служб і налагодив контакти, які тривають донині.

«Я часом їжджу по частинах, проводимо семінари, зустрічі з кінологами. Зараз багато молодих спеціалістів і я розповідаю їм про специфіку цієї породи», — додає Віктор Іонов.

Чому малінуа вважають найкращими помічниками військових

Віктор Іонов розповідає, що йому складно підрахувати, скільки саме цуценят він передав військовим. З його слів, найстаршим собакам, яких він передавав, зараз могло б бути вже 11 років.

Щодо допомоги для військових та прикордонників, то малінуа мають певні особливості: «У них дуже висока працездатність. Німецька вівчарка після шести років стає вже повільною. А малінуа навіть у десять років працює так само, як у два. Це собака з шаленою працездатністю і пам’яттю. Вона запам’ятовує все раз і на все життя».

Зі слів фахівця, для різних завдань у військовій службі використовують різні породи собак. Найчастіше — німецьких вівчарок, зокрема для пошукових робіт, де також добре показують себе лабрадори та спанієлі. На сторожових службах застосовують кавказьких вівчарок та алабаїв.

«Кожна порода більш придатна до конкретної роботи. Наприклад, малінуа не буде ефективним охоронцем на блокпості, так само як алабай — на пошуку сліду. Породи виводили сторіччями для певних завдань, і важливо правильно це використовувати», — зазначає кінолог.

Віктор Іонов каже, що проводить з військовими та прикордонниками вступні бесіди, щоб вони розуміли особливості породи, з якою працюватимуть: «Моє завдання — донести, що з малінуа не можна працювати так само, як із німецькими вівчарками. Я пояснюю всі нюанси специфіки, щоб вони просто не робили помилок».

За його словами, малінуа — це робоча собака, а не собака-компаньйон. Кінолог додає, що для тих, хто хоче собаку просто для життя, краще підходять інші породи, як-от золотисті ретрівери чи лабрадори, які не мають генетично закладеної агресії.

Фахівець також згадує історію породи: під час Другої світової війни малінуа вважали конкурентами німецьких вівчарок, улюблених собак Гітлера, і близько 6 тисяч собак знищив вермахт. Після війни для відновлення племінної роботи собак завозили з Америки. Сьогодні малінуа використовують у багатьох країнах світу — в Ізраїлі, США, Європі, арабських країнах та Китаї.

Щодо безпородних собак, то, зі слів фахівця, серед них також трапляється багато талановитих тварин. Втім, обрати серед них придатних для служби значно складніше, адже невідоме їхнє походження. «Коли ми працюємо з породою, ми знаємо її потенціал і вже всередині вибираємо найкращих. А у випадку безпородних цуценят треба чекати, поки вони виростуть, щоб побачити їхні здібності. Це займає багато часу», — пояснює Віктор Іонов.

Чому відмовляються від малінуа

Проте окрім передачі собак військовим, часто доводиться прилаштовувати й тих, від яких відмовилися власники. «Є таке поняття як “відмовники”. Людина бере собаку, а потім не може дати собі ради. На жаль, таких випадків дуже багато. Цього року вже було шість. Люди не розуміють специфіки цієї породи. Особливо під час війни вона стала модною. Всюди ролики в YouTube, як показують малінуа. Але люди, дивлячись на це все, думають, що вона виросте і буде такою ж сама по собі. Ніхто не задається питанням, скільки праці треба прикласти, щоб вона була такою», — пояснює він.

При цьому кінолог наголошує, що йдеться не стільки про витрачений час, скільки про системність: «Я своїм учасникам групи кажу: позаймайтеся 15 хвилин на день. Не треба годину — це зайве. Але чітко кожного дня. І цього достатньо. Більше нічого вигадувати не треба. Звісно, треба докласти зусиль. Але головне — знайти підхід».

За його словами, молодих собак, від яких відмовились, спецслужби беруть охоче, а дорослих, понад п’ять років, вже складніше прилаштувати. «Якщо не беруть, ми шукаємо людей, відправляємо собак. До прикладу, у 2023 році довелося евакуювати собаку з Чернігова через Київ до Львова. Дорослу собаку одразу взяли спецслужби. Зараз же таке рідко стається», — пригадує Віктор Іонов.

Кінолог додає, що військові звертаються до нього постійно. Утім попит перевищує пропозицію. Фахівець пояснює, що через моду на малінуа з’явилося багато «псевдозаводчиків», які продають собак без документів. Це часто призводить до того, що тварини мають проблеми з нервовою системою та агресію з малечку.

«Якщо людина за мальтіпу чи будь-яку декоративну собаку готова заплатити 1000 євро, бо то іграшка, то малінуа — це далеко не іграшка. Я своїм початківцям завжди кажу на перших заняттях: ви взяли в руки зброю. Малінуа — це зброя. Моє завдання — навчити правильно поводитися з нею», — каже Віктор Іонов.

Зі слів кінолога, після того, як узяв першу малінуа й почав із нею працювати та виступати, йому з часом стало нудно. Поступово він знайомився з людьми, і багато хто висловлював бажання також повчитися. Фахівець каже, що раніше він був противником групових занять. Втім із часом ситуація змінилася: робота з малінуа дуже сподобалася іншим, і вони захотіли приєднатися, тож поступово його діяльність переросла у тренування для власників собак.

Віктор Іонов додає, що групи з власниками малінуа він веде вже близько десяти років. Щовихідних він проводить тренування у Левандівському парку.

Водночас кінолог наголошує, що ця порода потребує багато уваги й занять, особливо у молодому віці: «Поки собака молоденька, треба приділяти їй багато уваги. Коли вона вже розуміє правила поведінки вдома й на вулиці, стає легше. Але у юному віці потрібні постійні заняття. Просто годинами гуляти — користі мало. Краще вийти на півгодини й попрацювати: трохи навчання, трохи гри. Головне — це безпосередній контакт власника з собакою», — розповідає він.

Щодо дресирування, Віктор Іонов підкреслює, що малінуа не можна змушувати до виконання команд: «Малінуа неможливо змусити. Та й не треба. Її потрібно мотивувати — робити так, щоб їй самій хотілося працювати. У цьому й полягає специфіка цієї породи».

Щодо подальших планів, то Віктор Іонов поділився, що хоче заснувати громадську організацію: «У мене в планах є заснувати громадську організацію — Клуб бельгійської вівчарки. Дресура завжди була, є і буде, і для цього громадської організації не потрібно. Але після заходу, який я провів, мені вдалося зібрати собак з усіх федерацій. А в нас їх є декілька. Наприклад, якщо я в одній, то не піду на виставку в іншу. Моя ідея полягає в тому, щоб об’єднати всіх, а не ділити. Весь світ об’єднується, чому ми маємо роз’єднуватися навіть у такій справі, як собаківництво?»

Чи є проблема «моди» на собак

Віктор Іонов зазначає, що сам по собі феномен «моди» на собак не вважає проблемою. «Є група декоративних порід, і вони справді виконують декоративну функцію. Як сьогодні модні одні зачіски, а завтра інші — так і з цими породами нічого поганого немає. Головне, щоб люди правильно ставилися до цього і не купували собак без документів і родоводів. Бо тоді можливі і хвороби, і проблеми з психікою. Це вже неконтрольоване розведення», — пояснює він.

За його словами, саме заробітчани чи так звані «чорні заводчики» використовують популярність певної породи для швидкого заробітку. Якщо виникають захворювання, то як каже кінолог, це наслідок тісних інбридингів, коли зводять близьких родичів.

Окремо фахівець згадує ситуацію з хаскі, коли після популярного фільму «Білий полон» (пригодницький фільм 2006 року про виживання в Антарктиці — ред.) ця порода потрапила «в моду». «Хаскі — це не маленькі песики. Це їздова собака. А люди брали, не розуміючи, що робити далі. Телефонують: “Ми взяли хаскі, до пів року все було добре, а тепер не знаємо, що робити”. А що ви брали? Це їздова собака, а не службова», — розповідає Віктор Іонов.

При цьому кінолог наголошує, що головне у ставленні до собак — це любов: «Чи собака приносиь речі, чи шукає вибухівку, чи просто сидить на руках — це вже менш важливо. Якщо декоративна порода — нехай буде для декорації. Але любити треба завжди. Інша справа — службові собаки. Вони великі, з природною агресією, і тут потрібен контроль та спеціальне навчання».

За його словами, підхід до собак має бути схожим на виховання дітей. «Спочатку дітей виховують, потім віддають у школу, потім — в інститут. Так само і тут: спочатку треба виховати цуцика, пояснити йому, що можна, а що — ні. Закласти правила поведінки. І тільки потім починається дресування», — підсумовує кінолог.