Де шукати натхнення восени: ділиться редакція ІА Дивись.info
Часто із настанням осені з'являється особливий настрій — від теплих барв і затишних вечорів до дощових прогулянок та легкого смутку. У цю пору року кожен знаходить власні джерела натхнення: книжки, музику, кіно, їжу чи просто тишу й прогулянки містом.
Редакція ІА Дивись.іnfo поділилася власними роздумами, чим для них є осінь, і де вони знаходять натхнення в цю пору.
Журналістка Мар’яна Коваленко
«Осінь — для мене один із найулюбленіших періодів. Люблю похмуру погоду, коли падає дощ, особливо, якщо це — вечір п'ятниці і не потрібно нікуди поспішати.
Серед речей, котрі в мене асоціюються з цим періодом у році, є:
- коричневий тренч, знайдений на горищі в селі;
- книга "Дім для дома" Вікторії Амеліної;
- фісташки;
- чорний чай;
- вечір суботи, проведений за переглядом серіалів з бабусею».
Журналістка Ольга Бомко
«Мені подобається осіння пора, бо вона буває дуже різною — теплою й холодною, туманною та сонячною, жовтогарячою та безбарвною, дощовою та навіть трохи сніжною.
Тоді гарно перечитувати поезію Миколи Воробйова, Грицька Чубая, Василя Стуса чи роман Валерія Шевчука "Три листки за вікном". Або ж дістати з полиці якийсь філософський текст, як-от, "Сповідь" Августина...
Можна прогулюватися парком, слухати в навушниках ностальгійну музику, їсти випічку з гарбузом, дивитися фільм "Коли Гаррі зустрів Саллі", фотографувати природу навколо і людей, які поруч. Бути тут і зараз.
Все це буде про цю пору, яка особливо нагадує про плинність часу».
Журналіст Ярослав Валько
«По-справжньому відчувати атмосферу осені варто під час прогулянок містом. Для мене немає кращої локації для цього, аніж вулиця Коновальця. Ті ж трамваї, бруківка, старі красиві будиночки, що й в центрі, але замість шуму — тиша і можливість зануритися в себе.
Парк "Піскові озера" своїм жовтим листям і птахами, які над ним пролітають кудись подалі від холоду, теж додає осіннього настрою. Особливо під музику — "Хуанхе", "Будь мені кимось" чи "Пообіцяй мені" від "Один в каное", наприклад.
А ще вулиця Коновальця — це про пам'ять. Пам'ять про російські атаки та нагадування про часи, в яких живемо, незалежно від пори року в календарі».
Журналістка Анна Ілечко
«Найбільше восени мене надихає приготування смачної їжі, наприклад, сінабонів (якщо простіше, то булочок з корицею).
Для мене осінь — це насамперед погода. Я люблю гуляти, і багато. Навіть, якщо холодно. Восени теж виходять гарні світлини.
Коли погана погода— то сиджу вдома, вмикаю ютуб і дивлюся щось цікаве. А якби була нагода частіше подорожувати, то я б залюбки насолодилась осінню в мандрівках».
Світлини восени з особистого архіву Анни Ілечко:
SMM-менеджер Роман Симович
«Осінь для мене — як рівень у Dark Souls: темно, сиро, монстри чекають за кожним кутом (читай — застуда, дощ і рахунки за газ). Але ж саме це і драйвить! Коли виходиш у парк і бачиш гору опалого листя, то відчуваєш, ніби бос-арена, і ти маєш обрати: стрибнути в нього, чи зберегти це на потім.
А ще, восени особливо ціную свої маленькі джерела натхнення: гарячий чай, плед, і — так, не буду лукавити — аніме. Воно робить навіть найпохмуріший день схожим на DLC, де кольори яскравіші, дерева виглядають як магічні істоти, а власний кіт — як мудрий NPC, який постійно просить їсти.
Тому осінь для мене — це коли світ стає складним, але водночас глибшим. Як у Dark Souls: важко, але красиво. І що б там не казали, іноді саме така атмосфера найкраще надихає рухатися далі».
Раніше ми розповідали, що слухає редакція ІА Дивись.іnfo — добірка музики.
