Чому не можна ставити пластикові вікна у будинках в центрі Львова

Про те, чому не можна самовільно ремонтувати помешкання в історичному центрі Львова, для ІА Дивись.info розповіла директорка Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Тетяна Балукова.

Скільки порушників зафіксували торік

«Згідно зі статтями 22–24 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, забороннено будь-які роботи, що можуть призвести до пошкодження, руйнування або зміни автентичного вигляду пам’ятки без відповідного дозволу органу охорони культурної спадщини», — зазначила директока Офісу.

Вона додала, що стаття 26 цього ж закону визначає порядок проведення робіт на пам’ятках. Це, наприклад, стосується реставрації чи ремонту.

У Львові від початку року зафіксували 190 порушень на пам’ятках культурної спадщини. Зі слів Тетяни Балукової, найпоширенішим порушенням є самовільна заміна дерев’яних віконних заповнень на металопластикові конструкції.

«Одним із таких випадків стало накладення штрафу на Львівську обласну клінічну лікарню — 170 тисяч гривень за незаконну заміну історичних дерев’яних вікон на пластикові у будівлі на вул. Чернігівській, 3», — зазначила посадовиця. Вона наголосила, що споруда є пам’яткою архітектури місцевого значення, тож будь-які роботи без погодження з органом охорони культурної спадщини є порушенням законодавства.

За словами представниці Офісу, у лютому 2025 року мешканці звернулися на гарячу лінію міста з повідомленням про знищення автентичної віконної фурнітури на вул. Чернігівській. «Після виїзду на місце фахівці зафіксували факт незаконних робіт — дерев’яні вікна замінили на металопластикові без жодної погодженої проєктної документації», — пояснила вона.

На установу наклали штраф у розмірі 170 тисяч гривень, однак лікарня відмовилася добровільно виконати припис, не сплатила штраф і не подала апеляції. У зв’язку з цим Офіс охорони культурної спадщини звернувся до Державної виконавчої служби, яка здійснила примусове стягнення.

Тетяна Балукова також нагадала, що за рішенням виконкому ради від 21 лютого 2025 року, передбачено застосування санкцій до юридичних осіб — власників або уповноважених органів чи замовників робіт, якщо ті порушують вимоги законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Фахівчиня розповіла, що серед ще нещодавніх випадків порушень на пам’ятках культурної спадщини у Львові є руйнування кам’яниці Зухоровичівської на пл. Ринок, 40. Восьмий апеляційний адміністративний суд у Львові відхилив скаргу ТзОВ ВКК «ПФ-Онікс» і підтвердив рішення про накладення штрафу у розмірі 170 тисяч гривень за незаконні роботи в пам’ятці архітектури національного значення.

Директорка офісу додала, що за даними перевірки серпня 2022 року, фахівці зафіксували грубі порушення: у внутрішньому дворику та флігелі без погоджень проводили демонтаж міжповерхових перекриттів і історичних балок, руйнування внутрішніх і частково зовнішніх стін, зняття даху. Також встановили пониження рівня ґрунту, бетонування та облаштування перекриттів на металевих балках.

Серед ще нещодавніх випадків — порушення пам’яткоохоронного законодавства у будинку на площі Ринок, 43 у Львові.

Посадовиця розповіла, що під час перевірки фахівці Офісу охорони культурної спадщини зафіксували, що там замінили вікна і двері не відповідно до затвердженого проєкту. Крім того, у вітринах приміщень встановили декоративні конструкції із жіночими силуетами, які спотворюють історичний вигляд кам’яниці.

Зі слів Тетяни Балукової, під час огляду встановили, що приміщення першого поверху, які згідно з обліковою документацією мають офісне призначення, нині незаконно використовують як нічний клуб «Models». За такі дії власнику й орендарю загрожують штрафи по 170 тисяч гривень кожному.

Нині Офіс охорони культурної спадщини готує звернення до Міністерства культури та інформаційної політики України, яке уповноважене видавати приписи щодо усунення порушень на пам’ятках архітектури національного значення. Відомство очікує на офіційну реакцію та відповідні заходи впливу.

Що не можна робити без погодження

У межах історичного ареалу Львова діють чіткі вимоги щодо збереження автентичного вигляду будівель.

За словами фахівчині, не можна виконувати будь-які роботи на фасадах без погодженого у встановленому порядку паспорта опорядження. «Також заборонено локальне фарбування фасадів, окрім повного фарбування цоколю або поверху, відокремленого міжповерховими карнизами, — виключно у кольорі, який є у паспорті або відповідно до існуючої колористики», — пояснила Тетяна Балукова.

Вона наголосила, що у пам’ятках архітектури не можна замінювати історичні дерев’яні чи металеві вікна, двері або вітрини на металопластикові конструкції. Заборонено також встановлювати зовнішні решітки, жалюзі чи екранів, якщо це призводить до пошкодження архітектурних деталей або оздоблення фасаду.

«Не можна облицьовувати цоколі нетиповими матеріалами, як-от керамічна плитка чи бетон, а також самочинна реконструкція або засклення балконів і лоджій», — зазначила вона. Окрім цього, не можна змінювати конфігурацію фасадів, замуровувати прорізи, оббивати історичні тиньки, карнизи, віконні обрамлення та інші декоративні елементи.

Також заборонено самовільно встановлювати навіси, дашки, пандуси, приямки, утеплювати фасади чи розміщувати світлову рекламу — зокрема електронні табло, монітори, екрани, «біжучі стрічки» або конструкції з динамічним освітленням. Ця заборона стосується і випадків, коли рекламу розміщують всередині приміщення, але спрямована вона назовні.

Разом із тим, Тетяна Балукова уточнила, що за наявності погодженої науково-проєктної документації можна відновлювати закладені прорізи на основі натурних досліджень та архівних матеріалів, а також переоблаштування дверних прорізів у віконні. «У разі зміни функціонального використання приміщення можна коригувати віконні або вітринні прорізи — за умови, що це відповідає стилістиці будівлі», — додала вона.

Що мають робити мешканці історичних будівель

Тетяна Балукова пояснила, що фасади об’єктів культурної спадщини мають утримувати з мінімальними змінами та доповненнями, аби збереглась їхня матеріальна автентичність, об’ємно-просторова композиція, декоративні елементи та оздоблення.

За словами фахівчині, власники або користувачі таких будівель зобов’язані проводити систематичні огляди стану фасадів, а також невідкладні огляди після стихійних явищ чи інших непередбачуваних ситуацій. «Вони мають здійснювати роботи, що забезпечують технічний і естетичний стан будівель, безпеку пішоходів та мешканців, дотримуючись чинних правил утримання житлових будинків», — пояснила вона.

Тетяна Балукова навела нещодавній приклад — накладення штрафу 170 тисяч гривень на готель «Жорж» за неналежне утримання історичної будівлі.

Як встановили фахівці під час перевірки, власники не вжили необхідних заходів для проведення реставрації фасадів будівлі, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Попри те, що готель перебуває у власності компанії з 2007 року, директорка Офісу розповіла, що за цей час ні разі не зробили жодних відновлювальних робіт. У своїх поясненнях керівництво «Жоржа» заявило про необхідність підготовки документації та укладення договорів, однак підтверджень реальних дій для початку реставрації не надало.

Роботи з декоративними елементами, які мають історико-культурну цінність, можна виконувати лише після отримання висновку управління охорони історичного середовища та погодження паспорта опорядження фасаду. «Так само будь-яке опорядження фасадів можливе тільки після оформлення паспорта опорядження у встановленому порядку», — наголосила Тетяна Балукова.

Вона також пояснила, що утримання фасадів — це й очищення вікон, вітрин і слухових вікон, прибирання балконів від сміття та листя, поточний ремонт огороджувальних конструкцій, очищення виступаючих елементів від снігу та льоду, ліквідацію самосівної рослинності, а також підтримання системи водовідведення в належному стані. «Власники повинні своєчасно ремонтувати дахи без зміни їхньої конфігурації чи матеріалів, аби запобігати замоканню стін та фундаментів», — додала вона.

Окрім цього, необхідно герметизувати місця після демонтажу кондиціонерів, антен, вивісок чи інших фасадних елементів згідно з технологічними вимогами.

Теятна Балукова підкреслила, що у разі виявлення аварійного стану архітектурних деталей — балконів, еркерів, дашків чи терас — власники зобов’язані негайно огородити небезпечну ділянку та повідомити районну адміністрацію. «Термінові роботи з ліквідації несправностей можна проводити лише після узгодження з адміністрацією району та, якщо йдеться про пам’ятки архітектури, — з управлінням охорони історичного середовища», — уточнила вона.

Які штрафи загрожують за непогоджений ремонт

Порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини тягне за собою адміністративну відповідальність.

За словами директорки Офісу, до таких порушень належать ухилення від підписання охоронних договорів на пам’ятки культурної спадщини, порушення режиму їх використання, недотримання правил у межах історико-культурних заповідників чи заповідних територій. Також закон забороняє проведення ремонтних, реставраційних чи реабілітаційних робіт, зміну призначення пам’яток або нанесення написів і позначок без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

«Окремо є й відповідальність і за ухилення від передачі знайдених під час археологічних розвідок чи розкопок рухомих предметів, пов’язаних із нерухомими об’єктами культурної спадщини, до державних музеїв або фондосховищ», — зазначила Тетяна Балукова.

Як передбачає закон, такі дії караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для фізичних осіб та від ста до ста п’ятдесяти — для посадових осіб.

За словами посадовиці, у більшості випадків мешканці, які порушили законодавство, охоче сплачують штрафи, узгоджують подальші роботи й консультуються з фахівцями. «Люди поступово приходять до усвідомлення, що автентичність їхніх будинків потрібно зберегти», — наголосила вона.

Водночас, за її словами, порушення все ж трапляються. Найчастіше це необережні дії власників квартир або орендарів комерційних приміщень, які не завжди усвідомлюють, що будівля, у якій вони проводять роботи, має статус пам’ятки культурної спадщини.

Куди звернутись по допомогу, якщо хочете зробити ремонт

Зі слів Тетяни Балукової, місто прагне, щоб кожен власник історичної будівлі відчував себе партнером у спільній справі збереження Львова.

Вона додала, що спільно з районними адміністраціями працівники Офісу охорони культурної спадщини проводять зустрічі з власниками, користувачами та балансоутримувачами будівель. «Під час таких зустрічей ми пояснюємо, чому важливо зберігати культурну спадщину, допомагаємо знайти оптимальні рішення з урахуванням вимог пам’яткоохоронного законодавства», — зазначила посадовиця.

Вона наголосила, що реставровані будівлі — це не лише про зовнішній вигляд, а й про комфортніше та безпечніше життя мешканців. «Такі ініціативи роблять охорону спадщини не лише обов’язком, а спільною гордістю львів’ян. Це формує позитивний імідж міста як європейського центру культури, поваги до історії та сучасного управління», — додала вона.

Тетяна Балукова зауважила, що у випадках, коли власники не реагують на припис чи відмовляються виконувати розпорядження, Офіс змушений звертатися до суду. «Це — останній крок, до якого ми вдаємося лише тоді, коли вичерпані можливості діалогу. Наше головне завдання — не конфлікт, а збереження культурної спадщини з повагою до прав мешканців і відповідальністю перед містом», — підкреслила вона.

Які діють програми реаставрації

Водночас, у Львові діють програми, що допомагають у збереженні архітектурної спадщини. «Це не просто фінансова підтримка, а приклад спільнодії: міська рада частково покриває вартість реставраційних і ремонтних робіт, а власники вкладають свою частину», — пояснила посадовиця.

Йдеться, зокрема, про програми реставрації історичних брам, вікон та балконів із дотриманням вимог автентичності.

За словами директорки Офісу, вартість реставрації розподіляють так:

• реставрація брам — 70% покриває міський бюджет, 30% сплачують мешканці;
• реставрація історичних вікон — 60% місто, 40% мешканці;
• заміна пластикових вікон на дерев’яні — 50% / 50%

Подати заявку можна щороку від 1-15 вересня через ЦНАП. Заявки, подані у попередньому наборі, можуть бути реалізовані лише через 3–4 роки за умови наявності фінансування. Цього року подали майже 70 заявок.

Тетяна Балукова пояснила покрокову процедуру участі у програмі:

• Крок 1. Перевірка відповідності. Переконайтеся, що будинок роз ашований у межах історичного ареалу Львова та збудований не пізніше ніж 80 років тому.
• Крок 2. Узгодження з мешканцями. Треаб домовитися із сусідами щодо готовності долучитися до співфінансування, адже мешканці оплачують 30% вартості робіт. Орієнтовна ціна реставрації дверей становить 80–120 тисяч гривень, точну суму визначають після огляду фахівці.
• Крок 3. Подання заявки. Необхідно завантажити форму заяви з офіційного сайту, додати копію поверхового плану будинку або технічний паспорт, заповнити заявку і подати її у ЦНАП.

За словами посадовиці, протягом 30 днів після подачі заяви заявник отримує відповідь щодо включення до програми. Через велику кількість заявок та обмежене фінансування очікування у черзі може тривати декілька років.

Коли настане черга, з мешканцями зв’язуються для підписання договору. Вони сплачують свою частку безпосередньо підряднику. Майстер забирає двері у майстерню, тимчасово встановлює замінні. Відновлення триває від 1 до 3 місяців. Після завершення роботи мешканці разом із представниками міста приймають результат та підписують акт виконаних робіт.

А більше про те, скільки пам'яток архітектури зазнали руйнувань через агресію РФ на Львівщині та як це відновлюють — у нашому матеріалі за посиланням.