Як визначають стійкість міст та чому Львів є таким — головний архітектор міста

Про те, чому Львів можна вважати резильєтним, у межах Тижня стійкості розповів головний архітектор Львова Антон Коломєйцев. Зокрема, за якими критеріями визначають стійкість міст розповів співзасновник ГО «Україна-Нордік альянс» та Національної платформи стійкості та згуртованості Володимир Лупацій.

Журналістка ІА Дивись.info відвідала дискусію та розповідає основне зі слів спікерів.

Для чого оцінювати стійкість міст

Володимир Лупацій наводить приклад, як відсутність системної оцінки ризиків зробила одну з українських громад уразливою під час перших масованих ракетних обстрілів восени 2022 року.

«Напередодні першого ракетного удару я розмовляв із представниками одного з районних міст. Запитав, чи придбали вони генератори, “Старлінки” та інше обладнання. Вони здивувалися: “А навіщо? У нас тиловий регіон, тут спокійно”», — розповідає фахівець.

За його словами, уже за тиждень після тієї розмови місто опинилося без електроенергії та зв’язку. «Зв’язку не мала ні влада, ні силові структури. Ресурси були, але ніхто не попередив, що існує такий ризик і треба підготуватися», — зазначає він.

Володимир Лупацій наголошує, що не всі громади діяли пасивно — чимало з них вжили превентивних заходів. Водночас цей випадок, за його словами, демонструє, як відсутність національної системи оцінки ризиків змушує органи влади працювати лише в режимі реагування.

«Вони не можуть глянути хоча б на крок уперед. Відсутність оцінки ризиків робить нас вразливими на першому ж повороті», — каже експерт.

Він також нагадує, що оцінювання ризиків належить до обов’язків органів місцевого самоврядування згідно з концепцією забезпечення національної системи стійкості. «Документ передбачає ідентифікацію загроз, визначення вразливостей, формування реєстру ризиків і створення центру оцінювання загроз. Це завдання мінімуму. Нормативна база в нас є, але з імплементацією — проблеми», — додає фахівець.

Володимир Лупацій розповідає, що його команда, співпрацюючи з Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, вирішила запустити пілотний проєкт із оцінки ризиків на регіональному рівні. За його словами, національні дослідження уже частково проводили, однак бракувало регіонального аналізу.

«Ми, як недержавна платформа, вирішили взяти один компонент — оцінку ризиків — і пропілотувати його. Обрали п’ять областей. Пріоритет надали прифронтовим регіонам: Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Харківській», — зазначив експерт.

Для цього команда визначила методологію, спираючись на напрацювання міжнародних партнерів — зокрема, індекс соціальної згуртованості та індекс стійкості. «Ми перевели їх із масових опитувань у формат експертних інтерв’ю. У п’яти областях ми залучили сто експертів», — пояснює він.

Модель передбачала оцінку за п’ятьма вимірами: соціальна згуртованість, людська безпека, інфраструктура життєзабезпечення, безперервність управління та інформаційна стійкість. Ці напрями охоплювали 60 питань, які розподілили на 19 категорій.

За словами Володимира Лупація, спеціальне програмне забезпечення дало змогу працювати з експертами онлайн і бачити результати в реальному часі. «По п’яти областях 34 із 60 показників опинилися в червоній зоні. Це ті ризики, які мають найбільший вплив на стійкість і найвищу ймовірність настання», — повідомляє він.

Фахівець зазначає, що результати пілотного дослідження показали: у прифронтових регіонах найбільшим ризиком є зростання кількості людей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Цей фактор, за його словами, зумовлює цілу низку інших проблем.

«Це прифронтові області, і це максимальний ризик. Він проявляється в різних сферах, але основа одна — соціальна вразливість населення. Додатково фіксується відтік капіталу та кадрів, що впливає на безперервність управління. Ми бачимо декваліфікацію управлінських структур, втрату фахівців із різних причин», — розповідає Володимир Лупацій.

За його словами, експерти також відзначили системний ризик, пов’язаний із неефективністю чинної системи цивільного захисту. «Є критичне ставлення до того, наскільки вона відповідає сучасним викликам. А відсутність оцінки ризиків автоматично робить антикризову готовність також ризиком», — наголошує він.

Під час презентації результатів для військових адміністрацій, місцевої влади та Ради національної безпеки, за словами Лупація, з’ясувалося, що навіть місцеві експерти не завжди усвідомлюють масштаб можливих загроз. «Ми почули, що існує ризик голоду в прифронтових регіонах. Коли руйнується логістика, виходять із гри системні оператори, і держава самостійно не може забезпечити навіть базові потреби, люди залишаються без хліба. У таких ситуаціях рятують гуманітарні організації та волонтери», — зазначає фахівець.

Окрему увагу, за словами Володимира Лупація, заслуговує поняття каскадних ризиків — коли одночасно спрацьовують кілька чинників. «Ми побачили, що високі ризики соціальної згуртованості, безперервності управління та інформаційної стійкості накладаються один на одного. Це створює ефект доміно», — пояснює експерт.

Серед ключових висновків він називає необхідність створення місцевих реєстрів ризиків і перегляду системи цивільного захисту. «Можливо, саме великі міста — Львів, Харків, Одеса, Дніпро — стануть піонерами у впровадженні таких систем», — каже фахівець.

І додає, що стійкість держави неможлива лише зусиллями влади. «Жодні державні структури в умовах війни не можуть самостійно впоратися з усіма загрозами. Тільки об’єднання зусиль бізнесу, місцевого самоврядування, громадянського суспільства і створення синергії дає реальний шанс протистояти ризикам», — наголошує Володимир Лупацій.

Яка ситуація зі стійкістю у Львові

Архітектор Антон Коломєйцев наголошує, що приклади резильєнтності можна побачити на конкретних кейсах Львова — у діях, які громада та місто здійснюють під час війни.

За його словами, резильєнтне місто — це насамперед спільнота, де люди знають одне одного, взаємодіють і вибудовують спільні пріоритети. «У Львові Інститут міста вже давно працює з мікрогромадами. Ми, як архітектори, також орієнтуємось на роботу не з великими районами, а з невеликими спільнотами. У часи криз така робота безцінна, бо саме кооперація і швидкі дії людей на місці є основою реагування», — розповідає він.

Коломєйцев зауважує, що прикладом такої взаємодії стали ініціативи, спрямовані на створення комфортного середовища для людей з інвалідністю.

Архітектор підкреслив, що «під час війни Львів став притулком і місцем відновлення для людей, які втратили дім або зазнали поранень. Так народився муніципальний проєкт “Незламні”».

Він згадав, як ідея центру реабілітації починалася з ескізу на планшеті. «Тоді ми намалювали місток між двома будівлями, а вже через два місяці він був збудований. Це дало змогу адаптувати приміщення під реабілітаційний центр», — розповідає архітектор.

Сьогодні, за його словами, команда планує новий хірургічний корпус, який спроєктував японський архітектор з дерева. «Це поступові кроки, які націлені на тих, хто потребує найбільшої підтримки. Наприклад, Яна, яка втратила обидві ноги, після реабілітації у Львові вже бере участь у марафонах», — зазначає Антон Коломєйцев.

Антон Коломєйцев зазначає, що навіть за обмежених бюджетів Львів продовжує реалізовувати проєкти, які підвищують резильєнтність міста.

«Ми не маємо на це великих коштів, бо багато міського бюджету йде на потреби фронту. Але місто, наприклад, стесує бруківку та створює інклюзивні маршрути там, де це можливо. Коли бачиш ветерана з дитиною на руках, який рухається таким маршрутом, розумієш, для чого це робиться», — пояснює архітектор.

Він додає, що резильєнтне місто — це не лише люди та інфраструктура, а й гармонія з природою. «Місто не повинно дозволяти его людей домінувати над природою. Ми маємо працювати в симбіозі з нею, враховувати виклики глобального потепління та катаклізмів. Наприклад, японці зрозуміли, що замість бетонних набережних ефективніше садити ліси, які гаситимуть хвилі цунамі. Ми у Львові плануємо водну візію на наступні 100 років, спільно з містом Орхус у Данії», — розповідає він.

Антон Коломєйцев наводить приклади локальних рішень: «У кожному мікрорайоні, у кожному будинку ми враховуємо кооперацію з природою. Ми створили притулок для вагітних жінок та рекреаційні зони, які отримали європейські нагороди. Це результат роботи департаменту та місцевих архітекторів».

За його словами, витривалість і резильєнтність міста базуються на людях, які постійно навчаються і вдосконалюються. «Ми проводимо Lviv Urban Forum та інші форуми для обміну досвідом і найкращими практиками», — наголошує фахівець.

Антон Коломєйцев додає, що резильєнтне місто має багато партнерів, здатних підставити плече у складні часи. «Інструменти такого міста — це завжди думка про альтернативні сценарії існування: місто-фортеця, місто-шпиталь, місто-реабілітаційний центр. Можуть бути шелтери, музеї, конференції, лікарні — усе це можна реалізувати оперативно», — пояснює він.

Зокрема, Львів отримав фінансову підтримку від французьких партнерів у розмірі п’яти мільйонів євро. Кошти спрямують на реалізацію першого етапу масштабного інфраструктурного проєкту — реконструкції частини вулиці Миколайчука поблизу Національного реабілітаційного центру UNBROKEN.

Оновлення охопить ділянку від вулиці Мазепи до перехрестя з вулицями Орлика та Щурата. Тут заплановано облаштувати чотири смуги руху, двосторонню велодоріжку, безбар’єрні тротуари та основу для майбутньої трамвайної колії. Проєкт покликаний покращити транспортну доступність до лікарні святого Пантелеймона та центру UNBROKEN, який надає медичну допомогу й реабілітацію військовим і цивільним, постраждалим від війни.

Загалом проєкт реалізовуватимуть у п’ять етапів. На першому заплановано реконструкцію вулиці Миколайчука на відрізку від Мазепи до Щурата–Орлика. Другий передбачає будівництво пішохідного мосту, який з’єднає житловий квартал із територією лікарні. На третьому та четвертому етапах прокладуть і з’єднають трамвайну інфраструктуру від вулиці Городницької до району лікарні, а п’ятий стане завершальним — передбачає продовження трамвайної колії від лікарні до соціального житла на вулиці Миколайчука.

Важливим, за словами Антона Коломєйцева, є планування непередбачуваного та гнучкість. «Флексибільність — це королева, гнучкість і пристосованість до непередбачуваного. Це дуже важливо, як показала площа Двірцева в перші тижні війни», — зазначає архітектор.

Більше про інклюзивність у Львові слухайте у нашому подкасті нижче: