«Оглушлива тиша»: у Львові розповіли історії родин військовополонених (фото)
У львівському музеї «Тюрма на Лонцького» відкрили виставку «Оглушлива тиша», присвячену українським військовим, які перебували або досі перебувають у російському полоні. Проєкт розповідає 11 історій сімей воїнів.
Журналістка ІА Дивись.info відвідала відкриття виставки та розповідає більше про мету проєкту.
Про полонених потрібно говорити постійно
Керівниця музею Лідія Тополевська зазначає, що більшу частину свого життя присвятила правозахисній діяльності — навчала людей відстоювати свої права. За її словами, музей став для неї майданчиком, де можна показати, «як не можна чинити».
«Від самого початку ми говорили про те, що держави, які керували цими територіями, кожна по-своєму утискала права людини, завжди користувалися силою для вирішення певних питань. І ми старалися показати в цих стінах, які апріорі були побудовані як тюрма, про те, що так жити не можна і так не можна чинити зі своїм населенням і з людьми. Тому що права людини — це понад усе», — каже Лідія Тополевська.
Завідувачка експозиційного відділу музею Вікторія Садова підкреслює, що виставка, представлена в музеї, покликана привернути увагу до теми полону та порушення прав людини.
«Це розповіді різних історій людей, які є в полоні, які вийшли з полону, їхніх рідних. І такі виставки просто звертаються до суспільства з закликом не бути байдужими. Якщо ми є небайдужі, то нашими спільними зусиллями через солідарну емпатію можемо трохи міняти якісь дуже безвихідні ситуації», — зазначає вона.
Медіаофіцерка Amnesty International Ukraine Анна Тохмахчі розповідає, що виставка «Оглушлива тиша» створена на основі звіту, який громадська організація готувала ще минулого року. У ньому зібрані історії про людей, які досі перебувають у полоні, а також тих, кому вдалося з нього повернутися.
«Ми поговорили з більш ніж сотнею людей — тими, хто пережив полон, і з рідними тих, хто ще чекає. Але під час дослідження ми зрозуміли, що звіти про захисників — це переважно цифри, дані. А за кожними цими цифрами стоять персональні історії окремих людей і сімей. Тому ми вирішили розповісти хоча б про кілька з них», — зазначає Анна Тохмахчі.
За її словами, виставку вже показували в різних українських містах — Києві, Харкові, Черкасах, Ржищеві, Каневі, Обухові, а також за кордоном — на Тайвані, у Норвегії, зокрема в Нобелівському центрі миру в Осло. «За кордоном для людей ця тема не настільки болюча, як для нас. Ми живемо з цим давно — і не з 2022 року, а набагато раніше», — підкреслює вона.
Анна Тохмахчі наголошує, що нині в колоніях Росії та на окупованих територіях залишаються українці, які потрапили в полон ще до початку повномасштабної війни. «Тільки нещодавно, у 2025 році, почали повертатися люди, які були в колоніях ще до 2022 року. І чим далі, тим більше катувань, знущань, відсутності доступу до медичних послуг і правозахисних організацій. Ми намагаємося принаймні не мовчати про це й говорити — і для української, і для закордонної аудиторії», — каже вона.
Виставка розповідає конкретні історії полонених і їхніх родин. «Подивіться на ці фотографії й прочитайте підписи. Тут є історія Ольги Куртмаллаєвої — вона хвора на рак, але чекає свого чоловіка з полону. За понад два роки він зміг написати їй лише один лист, а вона — понад п’ятдесят, не знаючи, чи хоч один з них дійшов», — ділиться представниця організації.
Серед представлених історій є також розповідь про колегу самої Анни — Аліну з Amnesty International, яка чекає з полону свого нареченого, військового 47-ї бригади. «Вона побачила його на відео, яке опублікували російські пабліки, і саме так дізналася, що він живий і в полоні. Вона домоглася, щоб Міжнародний комітет Червоного Хреста офіційно підтвердив його статус полоненого», — зазначає вона.
На виставці також представлена історія десятирічного хлопчика Дмитра з Чернігівщини, який після загибелі матері під час обстрілу живе з бабусею і чекає батька з полону. А ще — історія грузинського військового, який приїхав до України захищати Маріуполь і потрапив у полон, де так званий «суд ДНР» виніс йому вирок — довічне ув’язнення.
«Це лише кілька історій, які ми розповідаємо сьогодні. Насправді їх — десятки, сотні, тисячі. І ми навіть не знаємо точно, скільки цивільних і військових перебувають у російському полоні, адже офіційні цифри можуть бути неточними. Тому я закликаю не забувати про цих людей, говорити про них, приходити на акції, розповідати близьким. Бо є ті, хто досі чекає своїх рідних додому», — наголошує Анна Тохмахчі.
Своїми думками поділився і боєць бригади «Азов» Ян Данилко, який перебував у полоні три роки та нині реабілітовується в Національному реабілітаційному центрі UNBROKEN у Львові.
«Для нас, полонених, для хлопців, які вийшли, і тих, хто досі там, — ця виставка дуже важлива. Світ має розуміти, що на окупованих територіях досі використовують савдепівські методи катувань і психологічного впливу на полонених», — зазначає ветеран.
За словами Яна Данилка, навіть міжнародні організації не завжди мають доступ до місць утримання полонених. «За мій досвід трьох років — навіть такі міжнародні структури, як Червоний Хрест, не могли туди потрапити. Здавалося б, 21 століття, але це не працює в таких країнах. І з цим потрібно щось робити», — підкреслює він.
Нагадаємо, що крайній обмін військовополоненими відбувся 2 жовтня 2025 року. Цього разу вдалося повернути 185 українських воїнів та 20 цивільних людей. У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими повідомляють, що станом на кінець жовтня вже вдалося повернути понад 6 тисяч українських полонених.
До коли можна переглянути виставку
Виставку «Оглушлива тиша» у музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (вул. Бандери, 1) можна відвідати до 22 листопада. Вхід — безкоштовний. Детальніше про музей — дивись тут.
Більше світлин з виставки — нижче:
