В останній місяць осені на Львівській театральній сцені оживуть десятки сюжетів: від сучасних драм до класичних феєрій. Кожна вистава листопада має свою особливу тему, голос і настрій. Зокрема, театри готують чимало прем'єр про: шлях повернення ветерана з фронту; патріархальні стосунки; очікування справжнього чуда; сучасне прочитання твору Лесі Українки тощо.
Журналістка ІА Дивись.іnfo щомісяця складає добірку вистав, які можна подивитися у театрах міста та Львівській опері.
«Сам на сам»
Львівський академічний театр імені Леся Курбаса
«Сам на сам» — це вистава про повернення, зокрема шлях ветерана, який, переживши війну і поранення, знову вчиться стояти — тілом, духом і словом.
Постановка створена основі реальної історії Михайла Фатєєва, що відображає його досвід
болю, реабілітації та віри в життя.
«П’єса частково автобіографічна. Вона — про реабілітацію, про поранення, про шлях
військового, який намагається повернутися до життя. Це також про вибір цивільних, про сам на сам зі своїми проблемами — особливо у такий час. Лише в єдності ми можемо пройти цей шлях», — підкреслив драматург Михайло Фатєєв.
У центрі вистави — людина, яка повертається з фронту до світу, що не завжди розуміє її зміни. Як розповіли в театрі, це історія не лише про ветеранів, а й про нас усіх — про потребу підтримки, вдячності й співпереживання.
«В цій п’єсі, окрім ветеранського напрямку, є ще одна дуже важлива і красова річ — вона написана про любов і про вдячність. І ті, хто прийде дивитись виставу зможуть зрозуміти, наскільки важлива допомога для ветерана, який повернувся з війни. Допомога не лише фінансова, але й допомога словом чи подякою. Це насправді дрібниці, які неймовірно важливі. І тут, в цій виставі, це є. А ще багато любові, краси, і трішки про війну, бо це наші реалії», — розповів режисер Олег Онещак.
Драматург — Михайло Фатєєв. Режисер — Олег Онещак. Сценограф — Олександра Нагірна. Хореограф — Інна Фалькова.
Виставу створили у співпраці з ветеранами в межах проєкту «Голоси, які варто чути». Проєкт реалізується спільно з ініціативою «Театр Незламних» та Національним реабілітаційним центром Unbroken. Його мета — створити простір, де мистецтво стає засобом реабілітації, взаєморозуміння та діалогу між ветеранами й цивільними.
Коли дивитися: 7-8 листопада (прем'єра). Віковий ценз: 18+.
«Милі створіння»
Театр Лесі Українки
«Патріархальні стосунки між людьми схожі на колоніальні стосунки між країнами. Хтось вважає когось привабливою, однак слабкою і недостатньо розумною для того, щоб самій визначати своє життя. Хтось завжди тримає напоготові “сильну руку”, яка покаже як поводитись, яку професію обрати, в який союз вступати і коли. Бунт проти такого типу стосунків обіцяє свободу, тому його так бояться власники “сильних рук”», — саме так анонсують нову постановку в Театрі Лесі.
Водночас цю виставу в театрі окреслюють як історія про непокору.
Драматургиня — Юлія Реддер. Режисерка — Малін Вікторія Крау. Дослідження — Леонард Хеннерсдорф. Драматургічний журналіст — Марвін Віттібер. Сценографка і художниця по костюмах — Анна Шартманн. Художник зі світла — Євгеній Петров.
Коли дивитися: 22 та 23 листопада (прем'єра), 16+.
«Чудо святого Антонія»
Львівський академічний театр «Воскресіння»
Постановка «Чудо святого Антонія» створена за містичним твором Моріса Метерлінка. У театрі розповіли, що це глибока притча про любов, віру і надію, про силу людського прагнення до чуда. Режисер пропонує нове, філософське прочитання класичного тексту, у якому поєднуються драматизм і метафізика людського буття.
Особливістю постановки є сценографія від художника Володимира Карашевського. Під час вистави простір театру перетворюється на «живу» метафору між земним і потойбічним світом. Дія постановки відбувається у двох залах театру.
«П’єса "Чудо святого Антонія" є незаслужено забута, вона колись була в топах, так як вона носить гостро-сатиричний характер для сучасного тодішнього для Метерлінка суспільства, але яке по суті не дуже змінилось для нас, тому вона сама по собі вже є актуалізованою...» — підкреслив режисер Станіслав Мойсеєв.
Режисер — Станіслав Мойсеєв. Сценографія — Володимир Карашевський. Костюми — Анна Шкрогаль. Переклад — Анна Галас.
Коли дивитися: 13, 15 та 16 листопада (прем'єра).
«Мавка»
Львівська національна опера
Львівська національна опера презентує власне прочитання класичного сюжету української літератури — драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Це буде балет-фєєрія «Мавка» на музику однієї з найвідоміших українських композиторок сучасності Вікторії Польової.
Команда театру обіцяє, що ця візія легендарного твору Лесі Українки суттєво відрізнятиметься від інших прочитань:
«У фокусі уваги постановників — психологічна драма головної героїні Мавки та її трагічна історія кохання на межі двох світів. Хореографічна мова балету — неокласика, як і в «Тінях забутих предків», втім постановники запевняють, що це буде зовсім інша історія кохання, яка вражатиме глядача глибиною емоцій, високим рівнем хореографічної майстерності та традиційним для постановок Львівскої національної опери вражаючим сучасним візуальним втіленням».
Балетмейстер-постановник — Артем Шошин. Сценограф — Арвідас Буйнаускас. Художниця костюмів — Наталія Міщенко. За диригентський пульт запрошений маестро — Володимир Сіренко.
Коли дивитися: 28-30 листопада (прем'єра).
«Музична крамничка»
Театр «І люди, і ляльки»
«Музична крамничка» — постановка, яку створили за мотивами казки Люцини Легут. У постановці оповідається про Маму-Муху, яка хоче, щоб її сини стали відомими та видатними. Тому, на її погляд, вони мають стати музикантами. Однак не все так просто — щоб опанувати музику, треба докласти неабияких зусиль.
У театрі ззаначають, що це простенька повчально-іронічна історія про сліпу материнську любов, а ще — про справжні та позірні цінності.
Режисер-постановник — Олег Новохацький, Олексій Кравчук. Художник-постановник — Ельвіра Босович. Музичне оформлення — Микола Сало, Надія Крат.
Коли дивитися: 9 листопада, 4+.
«Барвінський. Право на особисте»
Театральний центр «Слово і Голос»
«Барвінський. Право на особисте» — вистава-концерт, яку створили до 135-ліття з дня народження Василя Барвінського. У постановці можна почути 12 солоспівів.
«Василь Барвінський — з велетнів. Вони — Сковорода, Шевченко, Леся Українка, Барвінський, Стус… — досі в своїм краю не пізнані. Ця робота – мій простий людський уклін вдячності. За науку шляхетності. Воїни цієї землі, служителі і оборонці Любові, залишаються беззахисними — і перемагають. Дванадцять солоспівів чинять Учту і ми причащаємося Бога-України-себе самих», — зазначає авторка проєкту Наталія Половинка.
«Ця вистава — подзвін за всіма убієнними нашої землі... Маленький столик у каварні, піаніно, на великому екрані лише обличчя акторки. Її постать статична. Сидітиме тихо за столиком, на якому келих вина, чоловік зайде прискореним кроком, вип’є пів келиха і легко торкнеться клавіш. Постать невловимо нагадуватиме Барвінського», — відгукується про виставу мистецтвознавиця Галина Канарська.
Режисерка — Наталія Половинка. Світло — Богдан Дворник. Відеопроекція — Андрій Мавдрик.
Коли дивитися: 23 листопада.
«Я Батурин»
«ОКО»
«Я Батурин» — постановка, де зображена історія гетьмана Мазепи та безстрашних козаків-мазепинців, а також — про останнє кохання гетьмана і про нелюдей-московитів. У театрі розповідають, що це красива і водночас жахаюча легенда.
«Страшна різанина! Вся Україна в крові! Жінки і діти на вістріях шабель! Ні, це не останні новини з окупованих територій. З такими назвами виходили провідні газети Франції у 1708 році після страшної різанини в Батурині. Вони писали, що "страшний цар жадібний до крові в Україні… Всі мешканці Батурина, незважаючи на вік і стать, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів"; "Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства"», — розповідають про постановку в театрі.
Режисер — Ірина Ципіна. Художник — Віра Задорожня. Хореографія — Надія Лисак. Музичний режисер — Ліза Токарчук. Художник по світлу — Григорій Риба.
Коли дивитися: 21 листопада.
«Засвітнє танґо»
Львівський академічний обласний театр ляльок
«Засвітнє танґо» — це епос-фантазія за романом Юрія Винничука «Танґо смерті». У цій виставі діють люди та ляльки.
Події у ній відбуваються у міжвоєнному Львові. У сюжеті — четверо юних друзів: українець, поляк, єврей та німець, котрі шукають своє власне місце у цьому світі.
«Та ось, настає 1939 рік. У місто приходить новий катаклізм. Тепер свій головний вибір має зробити молоде покоління. Історія їхнього життя, їхнього вибору, їхнього Вчинку вже давно минула, але завдяки чарівній мелодії скрипаля Мількера, ми можемо все згадати — та врятувати загиблих героїв від безодні забуття», — зазначають у театрі про постановку.
Режисура — Уляна Мороз, Яна Титаренко. Сценічна адаптація — Валентина Тужина. Художнє оформлення — Інесса Кульчицька. Музика — Дмитро Микитин, Сергій Гаврилюк. Пластичне рішення — Катерина Погорєлова, Юлія Скиба.
Коли дивитися: 20 листопада,16+.
«Брідські явища»
Національний театр імені Марії Заньковецької
«Брідські явища» — оповідь про тепло галицької родини: обідній борщ, розмови ні про що та сміх не до ладу. Ця «старосвітська історія з привидом» справді трапилася, про неї можна довідатися із брошури, що була видана в Бродах у 1920-х роках. Однак п’єса Андрія Бондаренка, відштовхуючись від документального матеріалу, пробує подати власну комедійну версію того, що сталося. П’єсу створено в межах V-ої Лабораторії драматургії НСТД України.
Режисерка Тетяна Губрій співпрацювала з різними театральними колективами України та Німеччини, зокрема, Київськими театрами «Золоті ворота», На лівому березі Дніпра, Одеським театром імені В. Василька та ін. Це перша її співпраця з Національним театром імені Марії Заньковецької.
Режисерка так оповідає про цю постановку:
«"Брідські явища" — це точно місцева, львівська історія, ліпшого місця для її постановки годі знайти. Досі актуальне питання: як нам після смерті близьких продовжувати роботу з пам’яттю про них. Втрата, як найпідступніша з травм — не загоюється і повертається, часто залишається "непрожитою". "Дистанція" часу п’єси дає змогу цю складну тему легше зчитувати. Адже багато втрат зараз кожного дня в Україні.
Будь-яку подію людина сприймає як того сама хоче (чи може). Хтось співставляє свій світ з ретроградним Меркурієм, хтось посилається на погоду. Або "сняться померлі" бо… Чимало людей з містичним мисленням. І все це часто допомагає — діє як психотерапія, закриває потребу в поясненні для себе страшних речей, які ми не можемо пережити. Хочеться вірити, що щось вище, важливіше ніж людське земне життя, існує — що ми кращі без тіл своїх, душами можемо літати. Бо якщо думати, що ми тільки м’ясо — втрачається Сенс. А ми його потребуємо».
Режисерка — Тетяна Губрій. Художник вистави — Богдан Поліщук. Пластика — Денис Григорук.
Коли дивитися: 15-16 листопада (прем'єра).
«Стежечка святого Миколая»
Перший театр
«Стежечка святого Миколая» — постановка, що сторена на основі казки А. Тумана. У її основі — розповідь про Святого Миколая, який приходить до дітей із своїми ангелами-помічниками. Одного разу чорт вирішив перешкодити Миколаєві спуститися з небес. Для цього він разом з вовоком сховає зірки, які є дороговказом до дітей.
Режисер-постановник — Мисак Юрій. Художник-постановник — Зав’ялова Дарія. Композитор — Саєнко Юрій. Балетмейстер — Шіт Тарас. Асистент режисера — Гулюк Ігор.
Коли дивитися: 28 та 30 листопада, 6+.
До слова, ІА Дивись.іnfo також готує підбірки фільмів, книжок та подій. Їх дивіться на нашому сайті в розділі «культура».
