Що почитати з поетичних текстів: сім книжкових новинок року

ІА Дивись.info продовжує переглядати видавництва та складає добірки книжкових новинок. Цього разу пропонуємо перелік збірок поезій, які вийшли друком у 2025 році.

Юрій Тарнавський «Вибрані поезії. Traje de luces»

Видавництво Старого Лева

«Вибрані поезії. Traje de luces» — перевиидання текстів Юрія Тарнавського. До книжки увійшли твори із першого тому зібраних віршів поета «Поезії про ніщо та інші поезії на цю саму тему» та україномовні варіанти з найновіших творів, які Тарнавський написав аглійською мовою.

Юрій Тарнавськи є автором понад двадцять книг поезії, прози, драм, та есеїв українською та англійською мовами. Зокрема: «Життя в місті», «Спомини», «Без Еспанії», «Шляхи» та інші. Не стало поета цього року 14 жовтня.

«думати про смерть
тілом, яке росте,
яке повне твердої крови,
як абрикоса чи кавун,
шукати серед цифр
абстрактних років,
що не мають значення,
років, які не будуть,
але які можуть бути вмовлені,
як велетенські суми грошей,
треба бути хворим або холодним,
який не встромляє мокрої руки,
непевний, чи знайде шорсткість паперових листків,
із неясним страхом про порожнечу...»

(Фрагмент з тексту Юрія Тарнавського «Думки про мою смерть»).

«Другий вінок» (альманах феміністичної поезії)

Видавництво «Смолоскип»

У альманасі «Другий вінок» містяться 100 поезій від 50 сучасних українських авторок. Зокрема, тут можна знайти тексти: Катерини Калитко, Катерини Міхаліцина, Любов Якимчук, Ії Ківи, Мар’яни Савки, Маріаннм Кіяновської, Оксани Забужко, Олени Герасим’юк, Вікторії Амеліної, Юлії Мусаковської, Ярини Чорногуз тощо.

Упорядниці — Олена Павлова та Оля Новак. За їх словами, ця книжка є історичним продовження видання «Перший вінок», який вийшов у 1887 року у Львові та став першим в Україні феміністичний альманах.

«у мене син і у неї син
у неї до війни було два
у мене завжди був один
і спробуй комусь іще поясни
що в неї і досі ще два сини
що той ясноокий не вмер, не зник
вона його родить щодня під крик
але крик жінки, не немовля
а хлопчик усе не кричить ніяк
хоча вона родить його щодня
він дивиться мовчки із темноти
так ніби благає їй помогти
але вона родить його сама
між нею і мною тепер пітьма
бо в мене син і у неї син
у неї до війни було два
а в мене завжди був один
і спробуй комусь іще поясни
що з нею на двох у нас три сини»

(поетичний текст Вікторії Амеліної, який увійшов до збірки «Другий вінок»)

Ярина Чорногуз «Нічийний шафран»

Meridian Chernovitz

«Нічийний шафран» — третя поетична збірка поетки та військової Ярини Чорногуз. Як розповідає авторка, у назві книжки вона використала алюзію до збірки Пауля Целана (йдеться про «Нічийна троянда» — приміт. ред), а присвятила — своїй доньці.

«Чи це ще вірші? А чи вже якийсь інший рід і жанр — свідчення поки що вцілілих? Свідчення, записувані не після, а під час. Як їх відчитають мешканці гіпотетичного «трансгуманного» майбутнього, народжені ціною життя поки що вцілілих? Чи будуть вони здатні відчути цю затиснуту в квадратних дужках самотність? Це щоденне співіснування зі смертю і з о́бразами вже загиблих, цей страх забуття, але й прагнення забутися…», — пише про збірку Олександр Бойченко.

«останнього місяця життя
на цій землі ми носили
маски змієголової богині,
дочки Місяця,

а потім прийшли вони,
і ми дивилися на них,
і перетворювали поглядами
своїми їх не на камінь,
а на кістки, що гнили в землі,
в яку садили соняшник, зернові й виноград, —
о ні, вони не елліни...

перетворювали їх поглядами на тисячу
розкиданого каміння й друзки металу...»

(фрагмент тексту Ярини Зорногуз зі збірки «Нічийний шафран»)

Іван Лучук «Маски та профілі»

Видавництво «Крок»

Іван Лучук — український поет, один зі засновників літературних угруповань «Лугосад» та «Геракліт», які вирізнялися оригінальними художніми способами вираження. Зокрема, він є автором паліндромів (тексти, в яких рядок однаково читається в обох напрямках: зліва направо та справа наліво — приміт. ред.).

У збірці поезій «Маски та профілі» Івана Лучука містяться його вже опубліковані, так і нові тексти: від 1980-х років і дотепер.

Людкевич

«Десь на початку сімдесятих
(я вже був школярем)
йдемо з татом Військовою вулицею
(тепер вулиця Людкевича)
зниз до Волоської.
Тато каже:
- Он йде Людкевич, привітайся з ним.
Я вітаюся з якимось дядьком
Тато мені:
- З ким, дурню, вітаєшся? Он Людкевич йде далі.
Я пройшов попри Людкевича,
зціпивши зуби,
лиш тато з ним привітався»

(зі збірки «Маски та профілі» Іван Лучук)

Михайло Жаржайло «Культ кожної особистості»

«Антивидавництво»

Михайло Жаржайло — поет, перекладач, військовослужбовець, автор поетичних збірок: «Міліція карми» (2014 р.) та «Неприпустимі символи». У новій збірці «Культ кожної особистості» можна знайти сімдесят два експеримантальних вірші поета.

У описі до книжки йдеться: «Усвідомлюючи, що світ функціонує "неправильно", автор перетворює помилку на свій поетичний метод і ключовий засіб комунікації. Від вірша до вірша Жаржайло майстерно балансує між руйнуванням і творенням».

«очі подихали багаттям
видно всяке
крізь сон
ctrl+я
гри незручні
обмеження прав трав
обмеження прав тварини в людині
ласка
будь нею
обійми з деревом...»

(фрагмент з поезії Михайла Жаржайла «Культ кожної особистості»).

Лесик Панасюк «Сніданок поблизу чорної діри»

«Дух і Літера»

Лесик Панасюк — поет, перекладач та дизайнер, автор книг: «Камінь дощу», «Справжнє яблуко», «Розкидані обличчя», «Крики рук». Окремі його вірші перекладені понад 30 мовами світу.

У збірці «Сніданок поблизу чорної діри» містяться поетичні тексти, де автор досліджує та розмірковує про «російсько-совєтський вплив на українську культуру, виховання, освіту, стосунки, створюючи багатошаровий, проникливий образ сучасної боротьби за ідентичність і свободу», як йдеться у анотації до видання.

«Російські солдати
спускаються на парашутах наших облич
тримаються за кутики наших губ

Тепер наші обличчя не обличчя
а розкидані парашути
тепер стало важче впізнати одне одного

А вони спускаються і пускаються
наші обличчя розпухлі замурзані
роздерті валяються на землі
всіяній уламками наших життів...»

(Фрагмент з тексту «Розкиданні обличчя» Лесика Панасюк «Сніданок поблизу чорної діри»).

Леся Українка «Лісова пісня»

«Основи»

Книжка містить перевидання тексту української класики від однієї з найвидадніших поеток Лесі України. Цю драму-феєрію вона створила у 1911 році. Відтоді текст про кохання та переродження невтрачає своєї актуальності дотепер. На сторінках книжки є ілюстрації художниці Поліни Дорошенко.

«О, не журися за тіло!
Ясним, вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.

Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю, —
вкупі з водою там зростить вербицю —
стане початком тоді мій кінець».

(Уривок з тексту «Лісова пісня» Лесі Українки).

Попередні добірки книжок (новинки жовтня)

Минулого разу ми розповідали про добірку новинок від українських видавництв у жовтні. Туди увійшли такі видання, як-от:

• Панас Мирний «Серед степів».
• Маріам Найем «Як вдихнути вільно? Посібник з деколонізації».
• Олександр Полтавцев «Стоїцизм як стиль життя».
• «Жінки Свободи».
• Іларіон Павлюк «Книга Еміля» .
• Галини Крук «Вельмишановна Мишо».

Подивитися попередні добірки можна тут.

---

Підкреслимо, що протягом 8 – 9 листопада у Львові відбудеться другий міжнародний поетичний фестиваль «Земля Поетів». Детальніше про події та яким він буде — дивись за покликанням.