У Львові триває виставка унікальних ескізів художника-шістдесятника Віктора Зарецького (фото)
У Львівському муніципальному мистецькому центрі 11 листопада відкрили виставку «Сад Зарецького». На ній показали понад 80 ескізів та світлин художника-шістдесятника Віктора Зарецького, які зберігаються в родинному архіві. Більшість з них експонують вперше.
Детальніше про виставковий проєк та митця — у матеріалі журналістки ІА Дивись.info.
Що побачити на виставці «Сад Зарецького»
«Сад Зарецького» — виставка, що приурочена до частини загального вшанування 100-річчя художника. У той же час у Києві триває виставка живопису Зарецького.
За словами організаторів, виставковий проєкт «Сад Зарецького» тематично розділили на три зали, що присвятили різким поворотам у житті й творчості художника: становлення, розквіт, втрата.
Куратор виставки — історик і дослідник Леонід Марущак. Співкураторки — директорка Львівського муніципального мистецького центру Ляна Мицько та художниця й онука Алли Горської і Віктора Зарецького — Олена Зарецька.
Олена Зарецька розповідає, що давно мала доступ до ескізів діда, тому часто їх гортала. Однак не знала, яким чином можна поділитися ними з іншими. «Це величезна нагода для мене показати Зарецького душевного та теплого, такого "живого", зі своїми життєвими питаннями, з його сумнівами, з його різними виборами», — каже вона.
«Ми намагалися побудувати експозицію за принципом — хронологічним, ескізним, і найголовніше тим, що розвінчує міфи та дозволяє поглянути за межі канонізованого образу Віктора Зарецького, яким промаркована ціла епоха українського мистецтва. Тому що усі тоді були живими людьми, такими самими, як ми — зі своїми абіціями, мріями і проблемами», — зазначає Леонід Марущак.
За його словами, Віктор Зарецький досі залишається в тіні своєї дружини Алли Горської. Водночас дослідник наголошує, що потрібно правильно розуміти, яке місце та роль в тодішній епосі цього художника.
Ляна Мицько зазначає, що в експозиції звернулися до метафори саду, адже це відображає момент посадки, початок зростання: «Ти розумієш, що, можливо, не встигнеш побачити стиглі плоди — і все ж садиш. Так само й художник: працює з образами, що виникають у його голові, шукає свою інтимність — і ми запрошуємо глядачів побачити цей процес».
Вхід на виставковий проєкт у Львівському муніципальному мистецькому — вільний. Еспозиція триватиме до 25 грудня.
«Встановлення»
Віктор Зарецький народився 8 лютого 1925 року у Білопіллі на Слобожанщині (тепер — Сумська область). Його родина була міщанською та досить заможною. Водночас невдовзі після народження сина та встановлення радянської влади на цій території вони змушені переїхати на Донбас. Спочатку — до Горлівки, згодом — Донецька, а через деякий час — Кам'янського.
Після початку Другої світової війни родина Зарецького евакуювалася на Урал. Тут художник закінчик школу та вже хотів займатися малюванням.
У 1943 році Віктора Зарецького мобілізували до армії. Однак його не відправили на фронт, через проблеми зі слухом, які мав з дитинства. Він служив у тилу в Чебоксарі. Після закінчення війни повернувся до батьків, які мешкали в Тулі.
«У цій залі ви побачите наші намагання продемонструвати в географічному моменті, час і простір, коли ми мали можливість втратити Віктора Зарецького для української історії та мистецтва. Бо він міг залишитися десь, де перебувала його родина. Але тут є цікавий момент. Коли він направляє до Ленінградського інстититуту свої роботи для вступу, то ці роботи по дорозі втрачаються. Тоді він змушений шукати далі виходу. Водночас батьки постійно підтримують його бажання бути художником», — зазначає Леонід Марущак.
У 1946 році Віктор Зарецький намагається втупити до Київського художнього інституту. Його не приймають на навчання, але пропонують вступити до Художньої школи при інституті. На таку пропозиції Зарецький погоджується та переїздить до Києва.
«Розквіт»
У 1947 році Віктор Зарецький вже вступив до Київського державного художнього інститутут. Він почав навчатися у студії живопису Сергія Григор'єва, яку відвідувала й Алла Горська. Саме тоді вони познайомилися, а згодом почали зустрічатися.
У 1952 році пара одружилася, а в 1954 році в них народився син Олексій. Подружжя мешкало в квартирі в Києві на Терещенківській. Зокрема, коли, у 1963 році, Віктор Зарецький очолив Клуб творчої молоді «Сучасник», квартира стала своєрідним культурним осередком.
У другій залі виставки на стінах розмістили різні фотографії, які зробили саме в цьому помешканні.
«На світлинах можна побачити видатних українських діячів. Вона була наповнена тими людьми, які на той момент формували сучасний образ України. Ці фотографії з якихось вечірок, де вони збиралися. Це безцінний дослідницький матеріал. Адже ми бачимо зв’язки подій та реальних людей», — каже куратор експозиції.
На виставці також розмістили стіл з чашками та бокалами, а також ескізами та листами, які надсилали Віктор Зарецький та Алла Горська одне одному. За слова куратора, стіл є невеликою імпровізацією, за яким творилася ціла епоха українського мистецтва та культури.
У 1955 році Віктор Зарецький та Алла Горська подорожували Донбасом. Тоді вони працювали над серією станкового живопису.
Протягом 60-х років ХХ ст. художник працював над власними селянськими та міськими циклами робіт.
«У Віктора Зарецького, одного з перших, в кого з’являється сільський цикл. Він виник, коли художник був на Поліссі. Його роботи виходили в журналах, друкувалися на листівками та стали еталонами на той час», — підкреслює куратор виставки.
У другому залі можна побачити ескізи до мозаїк: «Квітуча Україна», «Прапор Перемоги», «Прометеї». Ляна Мицько зазначила, що ескізи для художника — дуже інтимна річ, часом навіть важливіша за готові роботи. Тому часто їх не планують показувати. Однак вони вирішили це зробити, щоб відкрити шлях до так званого ще не «вичищеного» Зарецького та показати інтимний світ митця.
З 1967 року Віктор Зарецький разом з Аллою Горською перебував у складі творчої групи, що працювала над такими мозаїчними панно, як-от: «Дерево життя», «Боривітер», «Вітер», а також розписів у київських ресторанах («Полтава» та «Вітряк»).
У 1968 році Зарецький підписав лист-протест 139-ти до вищого керівництва Радянського союзу з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів.
«Втрата»
28 листопада 1970 року Аллу Горську вбили в помешканні її свекра у Василькові Київської області. Опісля розпочинається ще один етап в житті митця. За словами Леоніда Марущака, деякий час Зарецький прикидався божевільним.
Куратор розповів, що в третьому залі також намагалися зобразити момент переходу митця в нову творчість через зображення пошуку місця для творіння: «Останні роки життя Зарецький жив у заміському будинку в Кончі-Озерній. Там він старий сарай облаштував під майстерню і постійно працював. Хто б не прийшов, то знаходив його в тому садку».
Окремою частиною робіт Зарецького на виставці є його еротичні замальовки. За словами куратора, про них мало хто згадує, коли говорять про творчість митця.
Віктор Зарецький мав свою художній студію, де навчалися такі українські митці, як: Арсен Савадов, Тарас Лобода, Олеся Авраменко, Любов Кремінська, Костянтин Кунцевич, Лариса Піша, Микола Шкарапута, Жанна Василевська тощо.
У 1978 році художник одружився вдруге. Його дружиною стала художниця Майя Григор'єва.
Не стало Віктора Зарецького 23 серпня 1990 році в Кончі-Озерній. Його поховали на Міському кладовщі у Києві.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
Раніше ми розповідали, що до 110-ї річниці від дня народження Якова Гніздовського у Львові відкрили виставку митця.
