Від СНІДу на Львівщині померли 15 людей: що треба знати про недугу

Про специфіку захворювань ВІЛ та СНІД для ІА Дивись.info до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, 1 грудня, розповів Андрій Сороколіт — завідувач амбулаторно-поліклінічним відділенням з лікування ВІЛ-позитивних/хворих на СНІД КНП ЛОР «Львівський регіональний фтизіопульмонолоічний клінічний лікувально-діагностичний центр».

У чому різниця між ВІЛ та СНІД

Андрій Сороколіт пояснює, що ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини, який і спричиняє розвиток СНІДу. «Цей вірус передається від однієї людини до іншої тільки через кров і при безладних чи поодиноких статевих контактах без використання засобів захисту», — зазначає він.

За його словами, ВІЛ може передаватися при ін’єкційному вживанні наркотиків, процедурах із порушенням цілісності шкіри, якщо інструмент нестерильний (татуювання, пірсинг, манікюр, педикюр), а також під час незахищених сексуальних контактів. Крім того, вагітна жінка, яка не лікується та не отримує антиретровірусну терапію, може інфікувати дитину під час вагітності, пологів або грудного вигодовування.

У людей, в яких виявлена ВІЛ-інфекція, за відсутності антиретровірусного лікування із часом розвивається СНІД. Позитивний тест на антитіла до ВІЛ ще не означає, що у людини вже є СНІД: «Діагноз СНІДу ВІЛ-позитивній людині встановлюють лікарі-інфекціоністи, використовуючи визначені клінічні критерії — хвороби-індикатори СНІДу».

За словами Андрія Сороколіта, ВІЛ поступово послаблює імунну систему, через що організму стає важко боротися навіть із тими інфекціями, які не становлять загрози для людей з нормальною імунною відповіддю. Це робить СНІД небезпечним для життя та вимагає негайного медичного втручання.

Він додає, що «в середньому у 50% ВІЛ-позитивних людей без антиретровірусної терапії СНІД розвивається упродовж 10 років від моменту інфікування». Тривалість може відрізнятися залежно від стану здоров’я та способу життя.

Також він зазначає, що стадія СНІДу в середньому триває приблизно три роки — «38–40 місяців, після чого (без антиретровірусного лікування) настає смерть».

Які є стадії захворювання на ВІЛ

Андрій Сороколіт пояснює, що в Україні класифікація ВІЛ-інфекції ґрунтується на стандарті медичної допомоги, затвердженому наказом МОЗ №916 від 3 червня 2025 року. За цим документом застосовуються чотири клінічні стадії ВІЛ-інфекції, розроблені за класифікацією ВООЗ 2016 року.

За його словами, перша стадія охоплює безсимптомний перебіг або персистуючу генералізовану лімфаденопатію. Друга стадія включає помірну втрату маси тіла, рецидивуючі інфекції дихальних шляхів, оперізувальний герпес, грибкові ураження нігтів, себорейний дерматит та низку інших симптомів.

До третьої стадії, як зазначає медик, належать значна втрата маси тіла, хронічна діарея чи лихоманка понад місяць, кандидоз ротової порожнини, волосиста лейкоплакія, легеневий туберкульоз, тяжкі бактеріальні інфекції та порушення кровотворення. Четверта стадія — це вже тяжкі стани, пов’язані з опортуністичними інфекціями та ураженням органів, зокрема пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii, позалегеневий туберкульоз, саркома Капоші, токсоплазмоз ЦНС, ВІЛ-енцефалопатія, криптококова інфекція, дисеміновані мікози, лімфоми та інші захворювання.

Андрій Сороколіт підкреслює, що загалом ВІЛ-інфекція проходить кілька типових етапів: гостру фазу (через 2–4 тижні після інфікування), яка може супроводжуватися грипоподібними симптомами; безсимптомну хронічну стадію, що може тривати роками; і, у разі відсутності лікування, її перехід у стадію СНІДу. За його словами, СНІД розвивається тоді, коли рівень CD4 падає нижче 200 клітин/мкл або виникають тяжкі опортуністичні інфекції, характерні для четвертої клінічної стадії.

Чи може ВІЛ мати зовнішні прояви

Андрій Сороколіт наголошує, що ВІЛ не має специфічних зовнішніх проявів, за якими можна надійно визначити інфікування. За його словами, на ранніх етапах можливі неспецифічні симптоми — «лихоманка, збільшення лімфовузлів, висип». Однак такі ознаки можуть бути наслідком багатьох інших станів, тому єдиний спосіб дізнатися — тестування.

Водночас він додає, що деякі симптоми можуть насторожити. Серед них — швидка безпричинна втрата ваги, сухий кашель і часті простудні захворювання, які не піддаються лікуванню, гарячка, що часто повторюється, і рясне нічне потовиділення, а також хронічна втома, збільшені лімфатичні вузли, тривалий пронос і висипки незрозумілого походження. Однак медик підкреслює, що наявність цих симптомів сама по собі не означає ВІЛ-інфекцію, адже вони подібні до проявів інших захворювань. «Надійний спосіб визначити, чи людина інфікована ВІЛ, — це тест», — зазначає він.

За словами фахівця, після потрапляння в організм ВІЛ певний час не проявляє себе. Його можна виявити приблизно через три тижні після інфікування. Тести, які застосовують для діагностики, визначають антитіла — «більшість людей виробляє антитіла упродовж трьох місяців — у середньому 95 днів», хоча інколи цей процес може тривати до шести місяців. Саме тому перший тест радять робити через 3–6 тижнів після ризикового контакту, а в окремих випадках необхідно пройти повторне обстеження через 6 місяців. Як наголошує Андрій Сороколіт, у цей період важливо вберегти себе й інших від можливого подальшого інфікування.

Чи справді ВІЛ передається через поцілунки та укус комах

Медик розповідає, що в суспільстві й досі поширені міфи про ВІЛ/СНІД. Серед найтиповіших — переконання, що вірус може передаватися через побутові контакти. «Що ВІЛ передається через поцілунки, обійми або спільний побут», — перелічує він одні з найпоширеніших стереотипів. Інші хибні уявлення стосуються зовнішнього вигляду інфікованих («що ВІЛ-позитивні завжди мають нездоровий вигляд»), ставлення до діагнозу («що ВІЛ — це “вирок”»), можливих шляхів зараження («що вірус можуть передати комахи») та ефективності засобів захисту («що презервативи неефективні»). «Усі ці твердження не мають підгрунтя», — наголошує він.

Пояснюючи, як саме передається вірус, Андрій Сороколіт підкреслює, що існує лише три основні шляхи інфікування. Перший — статевий, тобто незахищений сексуальний контакт. Другий — через кров, що включає використання спільних голок, нестерильних інструментів або переливання крові, хоча, зі слів медика, останнє сьогодні практично неможливе через інфекційний контроль). Третій шлях — вертикальна передача від матері до дитини під час вагітності, пологів або грудного вигодовування.

Коли треба проходити тест після ймовірного інфікування

Андрій Сороколіт наголошує на конкретних часових рамках, які гарантують достовірність результату. За його словами, швидкі тести третього покоління доцільно робити через 3–6 тижнів. Лабораторні комбіновані тести четвертого покоління дають високоточні результати вже через 2 тижні, а після шести тижнів забезпечують практично 100% надійність. Окремо він уточнює, що ПЛР-тест може виявити вірус значно раніше — через 10–14 днів, однак його використовують в клінічній практиці рідше.

Різні часові рамки пов’язані з тим, як саме реагує організм на вірус. Тести третього покоління шукають антитіла, які не з’являються одразу, тому потребують більше часу до інформативного результату. Натомість тести четвертого покоління одночасно визначають антитіла та антиген, який можна виявити на більш ранніх етапах.

Щодо ПЛР, то цей метод фіксує безпосередньо генетичний матеріал вірусу, а не реакцію організму. Завдяки цьому вірус можна побачити вже в перші два тижні.

Незалежно від обраного тесту, важливо не проводити аналіз надто рано — у періоді, коли вірус ще не може бути виявлений жодним методом.

Чи можливе лікування ВІЛ-інфекції

Андрій Сороколіт наголошує, що ефективне лікування ВІЛ існує. Йдеться про антиретровірусну терапію (АРТ) — ефективне, пожиттєве щоденне лікування, яке блокує розмноження вірусу, і не дає захворюванню переходити в стадію СНІДу.

За його словами, внаслідок регулярного прийому препаратів:

• рівень вірусу в крові не визначається;
• імунітет відновлюється (кількість CD4-T-лімфоцитів зростає);
• ВІЛ-позитивна людина не передає ВІЛ статевим партнерам (принцип Н=Н – не визначається – не передається).

Медик підкреслює, що антиретровірусна терапія дає можливість жити довге й повноцінне життя, але її ефективність напряму залежить від прихильності пацієнта до лікування. «Людина, яка регулярно приймає АРТ і має невизначуване вірусне навантаження, не передає вірус навіть під час незахищеного статевого контакту», — зазначає він.

Важливо, що антиретровірусна терапія не просто пригнічує вірус, а й захищає організм від опортуністичних інфекцій, які можуть виникнути на тлі ослабленого імунітету. Саме завдяки відновленню імунної системи люди з ВІЛ сьогодні можуть мати такий самий прогноз тривалості життя, як і люди без інфекції.

Проте важливий регулярний моніторинг: контроль вірусного навантаження та рівня CD4-клітин дозволяє коригувати лікування та виявляти можливі побічні реакції. Такі огляди є важливою частиною терапії й допомагають утримувати стан здоров’я на стабільному рівні.

За словами медика, люди з ВІЛ можуть:

• створювати сім’ю;
• мати здорових дітей — ризик передачі менший за 1% при антиретровірусній терапії;
• працювати, займатися спортом і жити так само довго, як люди без ВІЛ.

Що потрібно одразу зробити, коли ви дізнались про свій позитивний ВІЛ-статус

Андрій Сороколіт пояснює, що одразу після того, як людина дізналася про свій ВІЛ-позитивний статус, важливо:

• Звернутися до інфекціоніста сайтів антиретровірусної терапії (у Львівській області їх 10) та стати на диспансерний облік. Це дозволяє лікарю оцінити стан імунної системи, призначити перші аналізи та скласти план подальшого лікування. Диспансерний облік також гарантує регулярне спостереження та доступ до безкоштовних препаратів.
• Почати АРТ якомога швидше — лікування в Україні безкоштовне. Ранній початок терапії значно зменшує вірусне навантаження, захищає імунітет і зменшує ризик передачі вірусу іншим. Сучасні схеми терапії прості у використанні, зазвичай один комбінований препарат на день.
• Пройти базові аналізи: CD4, вірусне навантаження, перевірку на супутні інфекції. Результати цих тестів дозволяють лікарю оцінити стан імунітету, контролювати ефективність терапії та виявляти інші можливі інфекції на ранніх етапах. Регулярний контроль забезпечує безпечне і довготривале життя.
• За бажанням — отримати тести для самотестування (оральні швидкі тести) в закладах охорони здоров`я Львівської області, які беруть участь в проєкті «REACH 95: Доступність якісних послуг з ВІЛ в закладах охорони здоровя України», а також надати згоду на соціальний супровід від БО «100 відсотків життя м. Львів» та отримати психологічну підтримку, якщо потрібно. Соціальний супровід допомагає адаптуватися до діагнозу, вирішувати організаційні та медичні питання, а психологічна підтримка знижує тривожність та сприяє прихильності до лікування.
• Пам’ятати — ВІЛ під контролем не становить загрози для оточення. Принцип Н=Н (невизначуване = не передається) підтверджує, що при регулярному прийомі АРТ людина не може передати вірус статевим партнерам.

Де можна на Львівщині пройти тестування на ВІЛ

Андрій Сороколіт повідомляє, що у Львівській області безкоштовне та конфіденційне тестування на ВІЛ доступне у таких закладах:

1. Амбулаторно-поліклінічне відділення з лікування ВІЛ-позитивних/хворих на СНІД КНП ЛОР «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», м. Львів, вул. Миколи Лисенка, 45.
2. КНП «Львівське територіальне медичне об'єднання. Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», м. Львів, вул. Лемківська, 28.
3. КНП «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської міської ради, м. Жидачів, вул. Яр. Мудрого, 29.
4. КНП «Золочівська центральна лікарня» Золочівської районної ради, м. Золочів, вул. Коновальця Євгена, 48.
5. КНП «Самбірська центральна лікарня» Самбірської міської ради, м. Самбір, вул. Шпитальна, 14.
6. КНП «Центральна міська лікарня» Шептицької міської ради, м. Шептицький, вул. Івасюка, 2.
7. КНП «Дрогобицька міська поліклініка» Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, вул. Січових Стрільців, 22.
8. КНП «Територіальне медичне об'єднання Стрийська міська об’єднана лікарня», м. Стрий, вул. Дрогобицька, 50.
9. КНП «Жовківська лікарня» Жовківської міської ради Львівського району, м. Жовква, вул. Львівська, 78.
10. КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», м. Львів, вул. Богдана Лепкого, 8 (кабінет №3).

Також тестування проводять:

• Кабінети довіри та кабінети інфекційних захворювань закладів охорони здоров’я області;
• Заклади охорони здоров`я Львівської області, які беруть участь в проєкті «REACH 95: Доступність якісних послуг з ВІЛ в закладах охорони здоровя України».
• Сімейні лікарі центрів первинної медико-санітарної допомоги;
• Лікарі будь-якого фаху у поліклініках та стаціонарних відділеннях за інформацією на веб-сайті департаменту охорони здоров’я ЛОВА («Мапа ВІЛ послуг в Україні»): посилання
• Неурядові організації: «100% Життя. Львів», «Позитивні жінки», фундація «АнтиСНІД Україна» та інші, які проводять мобільне і стаціонарне тестування;
• Громадські організації, що організовують виїзні тестові акції під час Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом або Європейського тижня тестування. Зокрема, деякі з них пропонують безкоштовні бокси з тестуванням, аби зробити його вдома.

Скільки мешканців Львівщини мають позитивний ВІЛ-статус

За даними Центру легеневого здоров’я, координатора протидії ВІЛ-інфекції у Львівській області, за 9 місяців 2025 року зареєстровано 282 нові випадки ВІЛ-інфекції (у той же період 2024 року — 376), 75 випадків СНІДу (2024 року — 86) та 15 смертей від хвороб, пов’язаних із СНІДом (2024 року — 31 особа). Загалом під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я Львівської області перебуває 5 338 ВІЛ-позитивних осіб, з них 1 695 — у стадії СНІДу.

Андрій Сороколіт зазначає, що для ефективного подолання стигми та дискримінації, пов’язаних із ВІЛ/СНІДом, ключовими є такі кроки:

• Освіта — інформування населення про реальні шляхи передачі ВІЛ та принцип «Н=Н» (не визначається вірусне навантаження = не передається ВІЛ).
• Медіаграмотність — протидія міфам і фейковій інформації.
• Підтримка та толерантність — розуміння, що ВІЛ — це хронічний стан, а не характеристика людини. Соціальна підтримка і прийняття допомагають людям адаптуватися, продовжувати соціальне життя, створювати сім’ю та підтримувати психологічне здоров’я.
• Антидискримінаційна політика — застосування у освітніх та медичних закладах. Впровадження правил недискримінації забезпечує рівний доступ до послуг, освіти та роботи, зменшуючи стигматизацію у повсякденному житті.
• Залучення людей, які живуть з ВІЛ, до створення програм і рішень — їхній досвід є найбільш цінним. Інклюзія тих, хто має власний досвід життя з ВІЛ, дозволяє створювати ефективніші програми підтримки та профілактики, орієнтовані на реальні потреби пацієнтів.

«Стигма зменшується там, де є знання, підтримка та рівність», — підкреслює медик.

Лікар нагадує, що конфіденційне та безкоштовне тестування на ВІЛ також доступне в амбулаторно-поліклінічному відділенні з лікування ВІЛ-позитивних/хворих на СНІД Центру легеневого здоров’я за адресою: м. Львів, вул. Миколи Лисенка, 45. Контакти реєстратури: стаціонарний — 032-236-89-94, мобільний — 068-288-27-26.