«Волонтерство — це база»: розмова з Софією Козловою, яка облаштувала центр з плетіння маскувальних сіток у Львові

Журналістка ІА Дивись.info поспілкувалась з волонтеркою Софією Козловою, яка займається плетінням сіток для військовослужбовців. 

Як з’явився цей волонтерський центр

«Ми розпочали свою діяльність 25 лютого 2022 року. Я тоді вчилася і 25-го числа, я і ще кілька людей, які підтримували цю ідею, спустилися в приміщення гуртожитку, яке тоді не задіювалося ніяк. І  тоді повідомили адміністрацію про те, що хочемо робити таку дію. Загалом на початку повномасштабного вторгнення всі були супер відкриті до цього питання, тому ніяких бюрократичних проблем ми тоді не мали», — розповідає Софія. 

У 2022 році проблем з виробленням маскуванням чи взагалі охочими волонтерити не було, тому що займалися цим студенти з цього гуртожитку. Пізніше Софія та інші домовилися з адміністрацією про те, щоб будь-хто міг прийти плести сітки. 

«Це все ж таки перший поверх і в цілому у людей, які приходять до нас плести, немає доступу до іншої частини будівлі». 

Інша діяльність центру

«Ми раніше ще займалися створенням окопних свічок на одній з кухонь, але це було доволі незручно для всіх жителів. Займали кухню і з часом ми припинили цю діяльність і більше сконцентрувалися на маскувальних сітках.

Особисто я роблю маленькі баночки для збору. Зараз,багато хто робить таке, тому що це не займає багато часу, але допоможе нашим військовим», – говорить волонтерка. 

Як організована робота та її труднощі  

Софія є організаторкою та адміністраторкою цього волонтерського центру.

Люди, крім створення сіток, займаються відправкою цих сіток, нарізанням матеріалу, який замовляють.  

«Деякі організаційними питаннями, коли мене немає на локації,  займаються мої колеги. Ну і плюс до того саме плетіння. Тобто це велика кількість людей. Якби я була сама в цьому, то звісно, цього всього б не існувало. Тому за мною є завжди велика кількість людей». 

Софія додає: «Звичайно хотілось би більше приміщення, але я розумію, що наразі маємо перебувати в тому, що є вже. Але я дуже вдячна насправді Академії мистецтв. Адміністрація супер лояльно ставиться і дуже відкриті до цього питання».

Нестача фінансів у будь-якій сфері, що пов’язана з фронтом, є відомою проблемою: «Я думаю, що в багатьох зараз є труднощі з тим. Через те, що збільшилася кількість загалом зборів».

Кількість підрозділів та обсяг витрат щороку зростають. Відповідно, частину потреб держава покриває, іншу — ні. У такій ситуації для багатьох людей збір коштів на необхідні матеріали дійсно може становити певний виклик, однак організаторка центру каже, що ці перешкоди не є критичними.

«Стосовно людей, то дійсно наразі доволі важко якраз з цим аспектом. Люди почали долучатися в меншій мірі та кількості. Я розумію, що дуже багато хто просто перегорає плести, бо робить це три роки підряд. Це фізична робота. І, відповідно, зрозуміло, що в нас є такий певна "текучка". Тобто така текучка кадрів. Є люди, які приходять, а є, які залишаються».

Попри те, що є постійна команда, яка відповідає за основні процеси — від організації логістики до підготовки матеріалів — склад тих, хто безпосередньо займається плетінням, залишається динамічним. «Та частина людей, які безпосередньо плетуть, може змінюватися», — розповідає Софія. 

Історії з волонтерського центру, що запам’яталися надовго

«Була колись така ситуація, що нам написали військовослужбовці, і їм треба було для окопів сітка, яка була сплетена на сітці "Рабиці". Вони сказали, що надішлять її, і ми потім на цю сітку поверх наплітали і відправляли їм назад. Це був такий цікавий оригінальний хід, але вони його самі придумали, і звернулися з цим запитом до нас», — пригадує волонтерка.  

Софія також розповідає, що вони плетуть сітки для військових, які навчались у Академії мистецтв та для тих, хто декілька років створював маскування, а тепер воюють на фронті.

«Це якісь такі особливі запити в плані щемкості, бо ти знаєш людину, якій ти плетеш. Ця людина стає рідною для тебе».

Волонтерка згадує: «Є смішна історія з 2022 року. Зараз маскувальна сфера не стоїть на місці. І якщо на початку повномасштабної ми часто плели з якихось матеріалів типу бавовни або з якихось речей або натуральних матеріалів, то зараз це є абсолютно інший матеріал. Він називається спанбонд. Це, по суті, пластик, який не вбирає вологу. Дуже зручний у використанні.

Але тоді, на початку, я пам'ятаю, що було дуже мало тканини якогось певного кольору. І моя подруга віддала своє простирадло зеленого кольору, на якому були намальовані тигри, які заховалися в кущах. І ми тоді зробили кілька сіток, в які були вплетені ці стрічки».

Вона також розповіла ще одну історію, яка запам’яталась: «Колись була така ситуація, що до мене звернулася з запитом волонтерка. Одному з її бійців треба була маскувальна сітка. 

Вона дала мій контакт, і його мама написала мені, що вона теж зі Львова, що в хоче передати йому пакуночки ще до сітки. Його мама купила цукерки і принесла мені пакет з ними. Це було дуже мило. Я передала йому цей пакет. Там було написано "Від мами". Це був приємний сюрприз від неї».  

Про негативні відгуки

У волонтерському центрі, крім різних історій, були й негативні. «Негативні відгуки — це завжди можливість рости. Я вважаю, що це є конструктивна критика. Якщо це не хейт, то ми майже завжди приймаємо до уваги», — зазначає Софія.

«Часто були зауваження до того, що сітка є дуже тяжка, коли ми плели з тканини. Проте ми це виправили, бо перейшли на матеріал, який є набагато легший».  

Спанбонд, за словами волонтерки, є й дешевим. Його ціна за квадратний метр — 14 гривень. До порівняння,  тканина може коштувати 100-200 грн за квадратний метр. 

Українські унікальні сітки

«Коли з'явився спанбонд, то це було просто якесь неймовірне щастя. Він є найкращим рішенням у сфері маскування. Це матеріали, які використовуються для маскування тільки в Україні», — говорить організаторка центру.

«Часто хтось питає: "Чого ви не закуповуєте сітки за кордоном"? Там їх не виробляють в такій кількості, аби покрити якісь наші потреби. Також закордонні є доволі обмежені в кольоровій палітрі. В той час як ми можемо поєднувати кольори в тій кількості, в якій нам потрібно, та самим підбирати цю кольорову гаму». 

Кількість сіток та черга на запити

Обсяги роботи у цьому волонтерському центрі не є найбільшими в Україні, але чималими. Водночас наявні ресурси дають змогу стабільно закривати більшість запитів, які надходять. За минулий рік, за словами волонтерки, вони сплели близько дев’яти тисяч квадратних метрів маскувальних сіток. «Тобто приблизно ми сплітаємо сто квадратних метрів за тиждень».

Для того, щоб орієнтуватися, Софія розповідає, що зараз у всіх волонтерських центрах розраховують чергу, аби сказати військовим, скільки часу чекати на їх запит:

«Тому найбільша проблема це є по-перше кількість людей, а по-друге — фінанси. А втім, є більш пріоритетні напрямки, ніж сітка. Я це усвідомлюю». 

Тому волонтерка постійно наголошує: долучитися може кожен. Центр працює лише у вихідні, тоді як інші організації — у будні, тож люди можуть обирати формат, який їм зручніший.  

У волонтерському центрі пропонують і варіант, де людина може вдома плести сітки, узгодивши дедлайн попередньо з Софією. 

«Наприклад, у нас наразі є дванадцять людей, які плетуть сітки на дому. Я не сідала вже рахувати, але скажу, що це великий відсоток від усієї кількості, що ми сплітаємо за певний час. І це дуже допомагає». 

«Якщо ж людина не вміє плести їх, то я раджу прийти хоча би пару тижнів поплести на локації для того, щоб зрозуміти особливості того, як натягувати сітку, як плести. І коли ти вже трохи в це втягнешся, то, відповідно, і вдома легше, бо ти вже з цим стикався», — додає волонтерка. 

Чому важливо волонтерити

«Тому що рано чи пізно це буде стосуватися всіх. Ми не живемо у вакуумі. Ми живемо в країні, у якій відбувається війна. Мені здається, що немає в Україні людини, в якої немає когось в армії. Я завжди кажу: "Рано чи пізно вам знадобиться сітка та це буде стосуватися вашої сім'ї"», — наголошує волонтерка.

Зараз важливо, щоб волонтерські центри не закривалися. Після початку повномасштабної війни багато з них припинили роботу через брак людей для виконання запитів. 

Софія каже, що достатньо приходити раз на тиждень або раз на місяць і присвятити справі годину–дві. Такий внесок вже робить відчутну різницю.

«Я вважаю, що волонтерство — це база, яка має бути у розкладі кожної людини. Коли ти живеш у великому місті, таких як Київ, Львів, Дніпро і так далі, майже на кожному районі є волонтерські центри. У нас на районі ближнього центру Львова можна знайти мінімум 4–5 локацій, які працюють, поки що працюють. Тому мій заклик такий: допомагати та залучатися».