«Люди тягнуться до неї»: що таке музикотерапія і як вона працює з ветеранами

Про те, як музикотерапія вливає на емоційний стан людини, зокрема у реабілітації військових — для ІА Дивись.info поділилася Марта Кузій — культурно-громадська діячка, піаністка та музикознавиця, яка модерує проєкт «Музика, що зцілює», а також Павло Дубровний — лікар-психолог, когнітивно-поведінковий консультант, який працює в Національному реабілітаційному центрі UNBROKEN у Львові.

Що таке музикотерапія

Павло Дубровний пояснює, що ідея розвитку музикотерапії виникла як відповідь на запит пошуку нових і ефективних інструментів психологічної реабілітації ветеранів у «Незламних». За його словами, це результат постійного аналізу сучасних наукових досліджень і прагнення розширити екосистему ментального відновлення. Окремий акцент — на подоланні ізоляції, яку часто спричиняє психічна травма.

Підготовка фахівців Центру ментального здоров’я відбувається в межах проєкту Art Therapy Force за участі британського композитора та дослідника Найджела Осборна. Він має багаторічний досвід роботи у зонах воєнних конфліктів, зокрема в Боснії, Уганді, Сирії та Чечні, і понад 30 років займається вивченням та розвитком музичної терапії. За цей час Осборн розробив власну методику лікування за допомогою музики, яка поєднує різні техніки та терапевтичні підходи.

Під час навчального курсу він передає спеціалістам академічні знання, необхідні для формування навчального осередку для психотерапевтів. У лекціях розглядають вплив музики й ритму на психотравму, а також практичні методи роботи та організації процесу психологічного відновлення.

За словами Марти Кузій, музична терапія, як і арттерапія, спрямована на роботу з підсвідомими процесами людини через емоційні стани та мистецькі практики. «Музична терапія покликана до пробудження підсвідомих відгуків людини і певної корекції цих процесів за допомогою емоцій та безпосереднього мистецтва», — зазначає вона.

За її словами, це може бути спів, гра на інструменті або слухання музики — залежно від того, «якого ефекту ми хочемо добиватися в кожному конкретному випадку».

Музикантка наголошує, що важливо враховувати індивідуальні особливості людини, зокрема типи інтелекту за американським психологом Говардом Гарднером. «Кожна людина має приналежність до одного з восьми типів інтелекту, і це можна визначити за допомогою спеціального тесту», — пояснює вона.

Якщо людина має виражений аудіальний тип сприйняття, то саме музична терапія, за словами Марти Кузій, може бути для неї найбільш ефективною, адже «через аудіальні та музичні практики можна досягати хороших результатів у роботі з різними внутрішніми запитами».

Водночас вона підкреслює, що проєкт, над яким працює команда, а саме «Музика, що зцілює» —орієнтований на широку аудиторію. «Наш проєкт спрямований на умовно здорових людей, на принципи соціуму загалом. Ми не працюємо з хворими, не працюємо в лікарнях чи з ветеранами», — каже Марта Кузій, пояснюючи, що така робота потребує глибокої спеціалізованої підготовки та попереднього дослідження можливих тригерів. Вона додає, що «професійні музикотерапевти мають відповідну підготовку, щоб працювати з пацієнтами в стаціонарах».

Щодо видів музичної терапії, Марта Кузій зазначає, що їх умовно можна поділити на два напрямки.

«Один із них — рецептивний, коли людина просто сприймає музику, слухає її, але не створює», — пояснює вона. Саме до цього типу, за її словами, належить проєкт «Музика, що зцілює», у якому учасникам пропонують глибоке занурення в музичний простір. «Ми даємо максимум можливого — занурення в принципи музичного творення, психологічний супровід і сам музичний твір», — наголошує Кузій.

Вона також підкреслює важливість комплексного підходу: «Ми не залишаємо людину наодинці лише з музикою, а допомагаємо їй прожити цей досвід так, щоб музика справді доходила і резонувала».

Марта Кузій пояснює, що важливою частиною роботи з учасниками є подальший зворотний зв’язок після музичного досвіду. «Ми завжди пропонуємо фідбек — чи людина переживала стрес, чи з’являлися флешбеки, чи, можливо, було бажання вийти або перестати слухати», — зазначає вона.

Водночас, за її словами, реакції можуть бути й протилежними: «У когось, навпаки, пробуджуються світлі почуття, приємність, прихильність до гарних емоцій».

Окремо музикантка зупиняється на активному, або експресивному, виді музичної терапії. «Це вже той формат, коли сам пацієнт займається якоюсь формою музичного мистецтва», — пояснює вона.

Марта Кузій наголошує, що створення музики — значно складніший процес, ніж може здаватися на перший погляд. «Це не лише красиве музикування. Щоб видобути звук — із себе чи з інструмента — потрібно знати і відчувати дуже багато речей», — каже вона.

За її словами, навіть робота з голосом відкриває широкий спектр можливостей. «Ми можемо думати про різні звуки — голосні, тихі, наповнені або тонкі. Є ціла низка варіацій, і коли ми починаємо це усвідомлювати, з’являється можливість усвідомити багато супутніх внутрішніх процесів», — зазначає вона.

Особливо складною, але водночас ефективною, є робота з музичними інструментами. «Коли ми видобуваємо звук з інструмента, залучається дуже багато частин мозку, які в звичайному житті ми майже не використовуємо», — пояснює музикознавиця.

З одного боку, така діяльність є викликом, адже вимагає максимальної зосередженості. З іншого — вона має потужний терапевтичний ефект.

«Це те, що ніби забирає людину із зовнішнього світу і повністю перефокусовує на іншу діяльність», — говорить музикантка.

Вона зауважує, що схожий ефект можуть мати й інші заняття — вишивання, водіння автомобіля чи спілкування з тваринами, які також допомагають переключити увагу.

За словами Марти Кузій, музика дає можливість не лише проживати, а й усвідомлювати емоції. «Через активну або рецептивну роботу з музикою ми можемо створити емоцію, зімпровізувати її — веселу, сумну, гнівну — або ж слухати відповідну музику і вчитися розпізнавати ці стани», — пояснює вона.

Фахівчиня додає, що музика дозволяє глибше пропрацювати складні переживання та по частинах «розібрати» музичний твір. «Замість того, щоб сказати: “я злий, але це мине за хвилину”, ми можемо послухати твір тривалістю п’ять хвилин, який допоможе прожити цю злість поетапно», — каже Марта Кузій.

Чому музикотерапія може не підійти

Марта Кузій наголошує, що музикотерапія підходить не всім і має свої обмеження. За її словами, насамперед варто з’ясувати, чи людина загалом є відкритою до такого формату впливу. «Дуже вартує зробити тест Говарда Гарднера на вісім типів інтелекту. Він доступний на всіх платформах і дає базове розуміння, чи музика до вас “промовляє”», — пояснює вона.

Крім того, важливим є простий людський контакт і зворотний зв’язок. «Якщо людина є в контакті, вона може сказати, чи вона любить музику чи ні», — зазначає музикантка.

Водночас музикотерапія може не працювати у випадках, коли музика підібрана неправильно. «Це стається тоді, коли терапевт не провів достатньої підготовки, не зрозумів потреби людини, її музичні вподобання, смаки», — каже вона.

Як приклад Марта Кузій наводить ситуацію, коли музичні вподобання і запропонований матеріал не збігаються. «Якщо людина слухає умовно Клавдію Петрівну чи MONATIK, а їй вмикають Баха, то очевидно, що це не знайде відгуку, особливо якщо людина ніколи не слухала класичну музику», — пояснює вона. За її словами, нав’язування такого досвіду може мати протилежний ефект: «У відповідь ми отримуємо спротив і формуємо негативну кореляцію з музичною терапією. Це нонсенс».

Окремо фахівчиня звертає увагу на ризик актуалізації болючих спогадів. «Через музику можна потрапити на складні точки — на погані спогади, на болючі внутрішні переживання», — говорить вона. Саме тому, за її словами, робота з такими станами потребує високої професійної підготовки. «Людина має бути дуже добре вишколена, мати профільну освіту і чітко знати, що робити, коли відкривається болючий момент», — наголошує музикантка.

Вона підкреслює, що в таких випадках важливо або уникати ризиків, або працювати з ними дуже обережно. «Якщо в це заходити, то дуже поступово, здалеку і з розумінням усіх можливих наслідків», — каже Марта Кузій. Водночас вона зауважує, що йдеться не про катастрофічні ризики.

Фахівчиня розповідає, що в її практиці траплялися поодинокі ситуації, коли музика викликала негативну реакцію, однак не з терапевтичних причин. За її словами, учасникові не сподобався один із творів, адже він «не відповідав етичним вподобанням цієї особи. Це не було про етичні вподобання місця, спільноти, країни чи народу. Це було абсолютно особисте неприйняття».

Однак, додає вона, музика має здатність активізувати глибокі емоційні шари: «Іноді вона пробуджує дуже глибокі відчуття і стани, з якими людина може ще певний час жити». Саме тому, за її словами, «з людьми з групи ризику або з уже травмованими людьми треба бути особливо обережними і нести велику відповідальність за те, що ти робиш».

Як проходять зазвичай заняття з музикотерапії

Класична музикотерапія зазвичай передбачає або індивідуальну роботу терапевта з пацієнтом, або роботу в малих групах. Втім, команда Марти Кузій свідомо обрала інший підхід. «Ми вирішили працювати з дуже великими групами — до нас щоразу приходить від 50 до 100 осіб», — розповідає вона.

За її словами, ключовим є поєднання терапевтичного, музичного й освітнього компонентів. «Ми хочемо не лише міксувати терапевтичний і музичний ефект, але й проводити просвітницьку роботу», — зазначає вона. Під час зустрічей учасникам розповідають, що відбувається на сцені, які інструменти вони чують, інколи — про історію цих інструментів.

Зустрічі мають чітко вибудуваний сценарій. «Після привітання ми пропонуємо авдиторії послухати перший твір, щоб налагодити місток від щоденної буденності до концерту», — пояснює музикантка.

За її словами, цей перший музичний фрагмент допомагає «трошки стишити дуже стрімкий ритм, у якому ми живемо щодня». Твір, який виконують музиканти, є коротким, але відповідає настрою концерту, якому він присвячений.

Підбір репертуару відбувається заздалегідь і залежить від теми заходу. Від вибору теми залежить вибір інструментів. «Якщо ми говоримо про мрійливість, то навряд чи думаємо про тромбон. Радже це буде арфа, флейта, скрипка — щось тендітне і делікатне» — розповідає Марта Кузій. Зважаючи на емоційні стани та широкий інструментальний спектр, команда добирає конкретні інструменти, після чого працює з професійними музикантами.

«Пізніше ми вже узгоджуємо цілу траєкторію, цю криву, по якій будемо рухатися і по якій будемо вести нашу аудиторію», — зазначає вона. За її словами, після першого музичного твору музиканти сідають у зал, а команда переходить до пояснювальної частини.

Коли музиканти повертаються на сцену, звучать твори помірного характеру. Це не дуже швидка і не дуже емоційна музика. Далі програма поступово заглиблює слухачів у відповідний стан. «Ми робимо це для того, щоб людина якомога більше занурилася в емоційне переживання і щоб не виникало моментів, які могли б її відволікти від цього аудіального вакууму», — пояснює Марта Кузій.

Фінал концерту, за її словами, залежить від теми й настрою події. Навіть якщо впродовж зустрічі йдеться про складні емоції — гнів чи меланхолію, команда намагається «все-таки трохи піднести людей до позитивнішого настрою, щоб відбулася розрядка, а не щоб вони залишалися у такому стані».

Після музичної частини відбувається спілкування з аудиторією. Завершальним елементом стає повторне виконання того самого твору, який звучав на початку. «Ми ніби аркою замикаємо це відчуття переходу», — пояснює вона. За її словами, слухачі знову повертаються у звичний світ, але вже іншими вухами, після всього пережитого. На завершення учасникам пропонують спеціально підготовлений плейлист. «Він складений з думкою про ту саму емоцію, щоб людина могла ввімкнути музику дорогою додому або вже вдома і знову повернутися в той стан, який вона отримала на концерті», — каже Марта Кузій.

Декілька з цих плейлистів — нижче:

• Стишення  ―  YouTube  Spotify
• Святковість  ―  YouTube  Spotify
• Боротьба  ―  YouTube  Spotify
• Меланхолія  ― YouTube  Spotify
• Пристрасть   ― YouTube  Spotify
• Гнів  ― YouTube  Spotify
• Мрійливість  ―  YouTube  Spotify
• Натхнення  ― YouTube  Spotify
• Дитинство  ― YouTube  Spotify
• Молитва  ― YouTube  Spotify
• Спокій  ― YouTube  Spotify

Вона також відзначає соціальний ефект таких зустрічей. За її словами, деякі люди приходять постійно і вже між собою познайомилися, вітаються, займають ті самі місця в залі.

Марта Кузій підкреслює, що участь у проєкті завжди добровільна. Інформацію про анонси подій можна знайти на фейсбук-сторінці кафедри культурології Українського католицького університету.

Як музикотерапія може працювати з тривожністю, ПТСР та емоційним виснаженням

Павло Дубровний зазначає, що багато учасників бойових дій повертаються з війни зі станом постійного збудження нервової системи. Це, за його словами, природний захисний механізм виживання — реакція «бий або біжи», коли «тіло може буквально відчувати загрозу навіть там, де її немає». У цьому контексті музикотерапія здатна передавати тілу сигнали безпеки, зменшувати тривожність, покращувати настрій і сприяти емоційній регуляції.

Окремо він наголошує на соціальному вимірі музики. «Музика — це не тільки про інструмент, а й про людей, які тебе оточують», — зазначає фахівець, пояснюючи, що групові сесії допомагають відновлювати відчуття спільності, знаходити підтримку та зменшувати соціальну ізоляцію.

Як наслідок покращеної емоційної регуляції, додає він, у багатьох учасників нормалізується сон, знижується рівень стресу, а також спостерігаються фізіологічні зміни — зменшення частоти серцевих скорочень, артеріального тиску та рівня гормонів стресу.

Пояснюючи нейробіологічні засади, Павло Дубровний говорить про необхідність зміщення роботи нервової системи з режиму виживання до режиму відновлення. Якщо реакція «бий або біжи» пов’язана із симпатичною нервовою системою, то завдання музикотерапії — активувати парасимпатичний відділ. «Музикотерапія активує нервус вагус — дуже важливий нерв, який посилає сигнал внутрішнім органам про “відбій тривоги”», — пояснює він.

Також психолог звертає увагу на роль мигдалеподібного тіла, яке відповідає за реакції страху й тривоги. За результатами досліджень, практичні заняття музикою сприяють його заспокоєнню, що знижує рівень тривоги та загального дистресу. Водночас улюблена музика, за його словами, асоціюється з передбачуваністю і стабільністю, «дає відчуття безпеки, заземлення і спокою».

Павло Дубровний звертає увагу на одну з найпоширеніших проблем серед військових — акубаротравми або контузії. Він називає це «невидимою раною війни», яка часто залишається поза увагою лікарів. За його словами, такі травми можуть проявлятися погіршенням концентрації, зниженням пам’яті, порушеннями сну та неконтрольованими спалахами злості.

Фахівець пояснює, що заняття музикою, особливо активна гра на інструментах, де задіяна дрібна моторика рук, сприяють нейрогенезу — розвитку нових нейронів та нейронних мереж. «Гра на музичних інструментах залучає одночасно багато ділянок мозку, які відповідають за координацію, сприйняття та синхронізацію — це дуже хороший спосіб відновлення мозку», — додає він.

Водночас Павло Дубровний підкреслює, що такі сесії можуть вимагати фізичних та емоційних ресурсів, і тому важливим є баланс із ресурсними практиками, як-от арт- та музикотерапія, що дозволяє підтримувати стабільність та емоційне відновлення.

Музикотерапія у цьому контексті є як складова загальної терапевтичної екосистеми, джерело ресурсів та натхнення для ветеранів. Психолог пояснює: «На практиці це виглядає так, що ветеран може мати в день декілька видів терапії — наприклад, сесію з травмофокусованої психотерапії та тілесної терапії, а музикотерапія допомагає балансувати та наповнювати ресурсами».

Марта Кузій також каже, що музика сама по собі не є універсальним засобом для роботи зі складними психологічними станами. «Як тільки одиночний момент, вона, напевно, не може діяти. Тут потрібно використовувати комплекс», — зазначає вона. За її словами, важливо підбирати музику, яка подобається конкретній людині. «Це також потрібно пробувати, визначати, валідувати, експериментувати з музикою і визначати чіткі рамки, що зараз можемо послухати таку музику і подумати, чи вона класна, чи ні, чи тобі подобається, чи ні», — пояснює фахівчиня. Саме такі індивідуальні вподобання, на її думку, забезпечують максимальний ефект.

Вона наводить приклад використання саундтреків із популярних фільмів — такий музичний жанр не є класичним, але його легко впізнати. «Я знаю, що за кордоном є цілі радіостанції, які крутять музику тільки з кінофільмів. І можливо, є люди, яким подобається тільки така музика», — додає вона.

Марта Кузій також зазначає, що музика може бути ресурсом у різних формах. «Для когось ресурсом може бути сакральна музика, духовна музика. Для когось — тільки інструментал, сучасні напівкласичні композитори». Вона наголошує на важливості експериментування з різними жанрами та стилями, щоб знайти той варіант, який максимально допомагає людині.

Яким має бути фахівець, що працює з музикотерапією з ветеранами

Марта Кузій зазначає, що кваліфікація музикотерапевта є ключовою для роботи з ветеранами та іншими групами: «Знаю, що зараз є дуже багато курсів, які допоможуть у цьому. Спільнота музикотерапії дуже дбає про рівень фахівців, постійно його валідує та підвищує».

Вона також наводить приклад позитивного впливу музичної терапії на учасників: «У Львівській філармонії реалізовують проєкт Superhumans, і там був хлопець на реабілітації, який захоплюється електронною музикою. Для нього це було дуже заангажуюче: він створював семпли і в колаборації з композитором створив твір, де електронна музика поєднувалася з оркестром. Це було фантастично для фокусу уваги, концентрації та творчості».

Музикантка підкреслює, що ефективність занять залежить від добровільної участі: «Людина сама має хотіти відвідувати такі заняття. Змушувати не має сенсу — тоді не буде ефекту. Є люди, які тягнуться до музики, і є замкнені, яким треба трохи допомогти».

Щодо поширеності практики в Україні, вона зазначає: «Не є сильно поширеною. Музичний терапевт повинен мати фахову та психологічну освіту. Насправді не так багато людей готові в це пірнути». За її словами, масове поширення практики можливе, адже зростає попит та освітні програми: «Музична освіта буде добра, концентральна, і ще психологічна — разом стає популярнішим. В Україні це також буде цікаво».

Про ситуацію за кордоном Марта Кузій повідомляє: «Там музичні терапії є на рівнях університетів. У Європі та США є відділи музичної терапії при університетах, консерваторіях і музичних академіях».

Чому варто долучитись до занять з музикотерапії

Марта Кузій радить тим, хто цікавиться музикотерапією, але вагається: «Люди найчастіше бояться, що їх заставлять щось робити, і це буде невміло. Але найчастіше ніхто нікого не заставляє в таких заняттях».

Вона підкреслює атмосферу занять: «Всі ці заняття проходять в атмосфері любові і доброзичливості. Як тільки вам щось не пасує, ви завжди можете завершити участь. Спробувати завжди варто, можливо, вам це сподобається».