«Це не просто вечеря, це традиція»: кулінарні традиції Святвечора на Галичині
Напередодні Різдва українці готують вечерю на Святвечір, яка сформувалась під впливом міських та сільських традицій.
Журналістка ІА Дивись.info поспілкувались з дослідницею галицької кухні Маріанною Душар про страви на Святвечір та їх традиції.
Звідки взялася ідея «12 страв», як змінювалося різдвяне меню крізь роки та чому традиція важливіша за рецепт — далі у матеріалі.
«Якщо говорити про ключові елементи галицької традиції, то це швидше нюанси, а не якісь кардинальні відмінності. Святкування Святвечора є впізнаваним і подібним на всій території України — і саме це робить традицію такою унікальною», — говорить вона.
Місто і село: перетин традицій
До певного часу різдвяне святкування міста і села на Галичині майже не перетиналися. Дослідниця каже: «Коли читаєш спогади чи художню літературу початку ХХ століття, то ця різниця святкування між містом і селом дуже видима. Там описують Різдво в місті — і це зовсім не те, що ми уявляємо зараз».
З початком індустріалізації — переїздом людей із села до міста — традиції теж змінились.
«Вони з собою приносили традицію святкування, яка була властива для їхньої родини, і переносили її в інше середовище. З часом ми бачимо ось таке змішування традицій», — пояснює співрозмовиця.
Чому число 12 насправді не таке давнє
Насправді поняття 12 страв не існує «споконвіку»: воно мінімально згадується у різних старих записах.
«У записах етнографів дуже рідко зберігається цифра 12. У старих працях ми можемо говорити про обов’язкові страви: кутю та узвар. Часом колач. Але про 12 страв майже не йдеться», — каже Душар.
Вона розповідає, що у класичних етнографічних працях ця цифра майже не зустрічається. Ідея ж дванадцяти страв з’явилася пізніше як народна інтерпретація, де люди самі визначають символізм. Наприклад, він стосується 12 апостолів. Проте це ніколи не було чимось обов’язковим та є традицією, яка з’явилась пізніше, та закріпилася у святковій культурі ХХ століття.
Водночас, важливо зазначити, що Святвечір є пісний, що впливає на те, що стоїть на столі. «Це останній день посту, і меню формується так, що всі страви є пісними. Навіть пампухи чи колач, які зазвичай печуть із маслом чи молоком, на Святвечір робляться пісними», — наголошує дослідниця.
Вплив сучасності на зміну продуктів при приготуванні
Маріанна Душар каже про те, як змінюються традиційні страви, які ще готували наші бабусі:
«В нас з’явилися інші можливості, інші компоненти. Якщо наші бабусі смажили певний тип риби річкової, то ми можемо посмажити будь-яку іншу рибу з супермаркету. І це теж прочитання традиції. Тільки на сучасний лад».
Чому традиція важливіша за сам рецепт
«Це є релігійне свято. Надвечір’я Різдва. І дуже хочеться, щоб ми не нехтували цим релігійним компонентом, бо часто можна почути: “Приготуємо святкову вечерю на Різдво” — і вона може бути якою завгодно. Але ж це не просто вечеря, це традиція», — каже Душар.
Дослідниця додає, що традиція житиме допоки ми будемо споживати їжу з радістю, то вона буде жити та й передаватись й надалі. Важливо не сприймати це як нав’язаний ритуал, а більше як щось природне з урахуванням контексту.
Лазівка у приготуванні куті
«Коли я готую кутю, то всі сухофрукти, цукати та родзинки замочую в алкоголі. Родзинки прискорюють бродіння, а в алкоголі цей процес стримується — і так кутя буде стабільніша, не так швидко псуватиметься», — насамкінець ділиться Маріанна Душар.
До слова, ІА Дивись.info розповідала, як у Львові святкували Різдво століття тому. Про традиції, звичаї та до чого тут викурювання худоби — дивись за цим покликанням.
