Рідні проти запропонованих пам'ятників воїнів, які поховані у Львові: які причини (фото)
У Львові триває дискусія довкола майбутнього військових поховань і меморіальних просторів. Рідні загиблих бійців проти варіантів, які запропонували їм архітектори.
Про це розповідає журналістка ІА Дивись.info зі слів близьких полеглих захисників та захисниць.
Які пам'ятники хочуть родичі загиблих захисників
Родичі загиблих військових публічно висловили незгоду з запропонованими варіантами облаштування військових поховань і наполягають на зміні підходів до вигляду пам’ятників. За їхніми словами, йдеться не лише про естетику, а про довговічність, гідність і повагу до полеглих.
Вони наголошують, що категорично не підтримують використання терраццо, яке їм запропонувала міська влада. «Це терраццо, за 15 років ви побачите, хто буде його доглядати. Він посиплеться. В мене на татові стоїть — за 25 років там уже ремонт проходив, і зараз він виглядає просто ніяк», — каже один з родичів загиблих. За його словами, такі матеріали потребують постійного догляду, і без цього пам’ятники швидко втрачають вигляд.
Натомість сім’ї загиблих наполягають: «Якщо пам’ятник — то тільки граніт». Вони підкреслюють, що пам’ятники мають бути світлими, але саме з граніту, а не з бетону.
Окремо родичі акцентують на деталях: висоті пам’ятника, формі хреста, написах і фотографіях. «Хрест має бути козацький. Надписи мають бути чіткі. Фотографія — більша, 20 на 30, кольорова або чорно-біла — на вибір родини», — зазначають вони. За словами учасників зустрічі, нинішні варіанти є заниженими і не відповідають статусу військових поховань.
Серед вимог — відмова від бічних поребриків і ялівцю, облаштування суцільної плити та закритого пам’ятника. Водночас родини наголошують: «Якщо є побажання родини відкрити пам’ятник — це може бути, але тільки за бажанням родини». Вони застерігають, що низькі конструкції з часом просядуть у ґрунт і зрівняються з поверхнею.
Окреме занепокоєння викликає нерівномірність розміщення могил. «Ми всі бачимо, що в рядах могили не поховані рівненько, неоднакова відстань. Тому ми не дозволяємо просто все зрівняти», — наголошують родичі.
Родини також звертають увагу, що в Україні є власні родовища якісного граніту. «У нас є житомирське родовище, є рівненське родовище. Хочемо нормальні гранітні пам’ятники. Світлі, якісні, які не посипляться ні через два роки, ні через десять», — кажуть вони.
Учасники зустрічі повідомили, що розпочинають збір підписів і готують офіційне звернення до влади. «Ми всі тут однакові родини», — кажуть вони, наполягаючи на тому, щоб їхню позицію було враховано під час ухвалення рішень щодо облаштування військових поховань.
«Якщо коштів у місті немає для гідного вшанування — просимо це зупинити і спрямувати гроші на війну. Якщо кошти є — зробити якісно і добре», — наголосила сестра загиблого військового Леся Турашвілі.
Жінка також звернула увагу на відсутність комунікації з родинами: «З 2025 року з нами ніхто не зустрічався. Нам кажуть, що ми підписували документи. Так, ми їх підписували, але в тому стані, коли нам повідомили про загибель дітей, ми не усвідомлювали, що робимо».
Вона підтримує ідею уніфікованих меморіалів, але наголошує: «Це правильно, але це має бути гідно. Світлий, білий граніт — а не “як-небудь”». За її словами, використання бетону є особливо болісним для родин: «Коли наші хлопці йдуть у бій, всі кажуть: “земля їм бетоном”. Для нас цей бетон — тригер, це дуже боляче».
Серед важливих елементів меморіалу вона назвала лавки, прапори та фотографії: «Фотографії мають бути великі, гарні, кольорові. Якщо треба буде — ми їх замінимо, ми тут постійно».
Які пам'ятники пропонували
12 грудня на Полі почесних поховань у Львові представили варіанти намогильних споруд для військового меморіалу Личаківського цвинтаря. Йдеться про зразки пам’ятників, яку розробила команда архітекторів під керівництвом Дмитра та Олени Райфшнайдерів — переможців Всеукраїнського архітектурного конкурсу.
За задумом авторів, базова концепція передбачає світлі намогильні елементи, які контрастують із ландшафтом та відповідають українській традиції військової меморіалізації. Водночас на прохання окремих родин один із варіантів виконали з граніту.
Кожна намогильна споруда складається з кількох частин: плити або хреста з фотографією, ім’ям і даними про загиблого, озелененої ділянки з бортами, переднього блоку з написом «За Україну! За її волю!» та QR-кодом з інформацією про похованого. Також передбачене місце для квітів, лампадок і пам’ятних речей, підземне кріплення для прапорів і вбудоване підсвічування.
За словами фахівців, кожна намогильних споруд має свої особливості — зокрема, пісковик є традиційним, але більш вразливим до вологи, граніт — довговічний, однак темніє і менш помітний у ландшафті, а тераццо розглядають як світлий і стійкий матеріал, який уже має історію використання в українських похованнях міжвоєнного періоду.
Загалом у міській раді зазначають, що місто перебуває на етапі ухвалення майже фінальних рішень щодо вигляду меморіалу. Початок будівництва комплексу планують із весни.
Протягом місяця в інформаційному центрі Личаківського цвинтаря, при вході на Поле почесних поховань новітніх Героїв, родини можуть залишати письмові відгуки та пропозиції щодо представлених зразків. Усі зауваження планують використати для остаточного вдосконалення проєкту військового меморіалу.
Більше світлин з поля Почесних поховань у Львові — нижче:
