«Більшість молоді байдужа до історії»: для чого на Львівщині розробили Стратегію національної пам'яті

Про те, в чому суть документу та як контролюватимуть виконання цієї стартегії, для ІА Дивись.info розповіли Андрій Годик — перший заступник голови Львівської ОВА та Антон Петрівський — військовослужбовець ЗСУ, один з ініціаторів розробки Стратегії.

Як з'явилась Стратегія

Львівська область першою в Україні затвердила Стратегію відновлення та збереження національної пам’яті до 2030 року. Рішення ухвалили 31 грудня 2025 року.

Зі слів Андрія Годика, документ напрацьовували майже впродовж усього 2025 року. До робочої групи входили переважно історики, науковці та фахівці з різних галузей, тоді як чиновники становили меншість. Робота групи має різні формати — залежно від завдань і етапу опрацювання теми. Це як регулярні засідання, так і виїзні обговорення безпосередньо на місцях.

Стратегія ґрунтується не лише на наукових напрацюваннях, а й на результатах соціологічних досліджень. Зокрема, опитування проводили серед старшокласників Львівської області — щодо їхнього ставлення до історичних подій, сучасних викликів і бачення майбутнього, а також до вшанування героїв минулого й сьогодення.

Більше про вищезгадане опитування ми розповідали у нашому матеріалі.

«Ми побачили не надто втішну картину. Більшість молоді байдужа до нашого героїчного минулого і не усвідомлює причинно-наслідкові зв’язки між подіями історії та тим, яким може бути наше майбутнє. Саме це стало одним із ключових аргументів для формування цієї стратегії», — зазначив Андрій Годик.

За його словами, проєкт стратегії перебував у публічному просторі, відбувалися громадські обговорення, стратегічні сесії та дискусійні панелі, зокрема за участю керівника Українського інституту національної пам’яті. У процесі враховували зауваження й пропозиції від експертів і громадськості.

Робоча група зафіксувала низький рівень обізнаності про русифікацію та роль російської мови як «одного із визначальних інструментів сучасної війни росії проти України». У культурному просторі досі домінують чужі наративи, а українську культуру часто зводять до фольклору та «шароварщини».

У документі вказано, що залишається поширеним і викривлене сприйняття історії, зокрема радянські міфи про Другу світову війну, ототожнення радянської армії з визволителями та прирівнювання вояків «червоної армії» до новітніх Героїв України. Це, за оцінкою фахівців, «один із найбільш стійких і небезпечних міфів», який активно використовує московська пропаганда.

Недостатньо знань і про періоди української державності та власних героїв. У суспільстві досі переважає пантеон постатей, сформований окупаційними режимами, тоді як діячі українських визвольних рухів часто залишаються поза увагою. До цього додається акцент на трагічних сторінках історії, що формує комплекс меншовартості.

Проблеми фіксують і в освіті та меморіальній сфері: формальні пам’ятні заходи, застарілі навчальні матеріали, примітивні пам’ятники, створені за радянськими зразками, та низька залученість молоді.

Як наголосив посадовець, у результаті роботи вдалося напрацювати фундаментальний документ, який має стати основою для подальшого плану заходів з реалізації стратегії. Вона охоплює питання історії та культури, вшанування загиблих героїв, освіти й національно-патріотичного виховання, а також увіковічнення пам’яті в майбутньому.

Водночас Андрій Годик підкреслив, що ухвалення стратегії — це лише перший, хоч і базовий етап. «Наскільки дієвою буде ця стратегія, залежить від нас — від того, як ми розробимо і реалізуємо план заходів на її виконання. Це не разова ініціатива, а системна робота і тяглість процесів», — сказав він.

Також він зазначив, що Львівщина працює над питаннями національної пам’яті системно ще з 2023 року. Зокрема, йдеться про декомунізацію громадських просторів, перейменування вулиць і скверів, що є одним з елементів комплексної політики у цій сфері.

Більше про перейменовані вулиці ми розповідаємо тут.

Врахування іноземного досвіду та як контролюватимуть виконання Стратегії

Зі слів Антона Петрівського, під час підготовки Стратегії національної пам’яті аналізували можливі ризики її реалізації. Серед основних загроз він назвав можливе скорочення фінансування через зростання видатків на потреби війська, саботаж виконання Стратегії на рівні громад, а також недостатній контроль за реалізацією окремих її положень.

«Для більш чіткого розуміння проблематики і загроз, необхідно почати реалізовувати Стратегію. В процесі реалізації однозначно будуть вноситись зміни в базовий документ, прийматимуться рішення для вирішення проблем і мінімізації загроз», — зазначає фахівець.

Він також зазначає, що під час розробки Стратегії використовували міжнародний досвід. «Ми аналізували досвід політики пам’яті країн Центральної і Східної Європи, які постраждали від окупаційних режимів. Ці практики використали у формуванні напрямку “Відновлення історичної справедливості, розвінчування історичних міфів, формування українського погляду на українську історію, боротьба з шкідливими іноземними історичними наративами”», — пояснює військовий.

Окрім цього, частково врахували досвід Ізраїлю, зокрема у підходах до роботи з молоддю та формуванні глибшого розуміння історичних процесів, а також психології стійкості й успіху в суспільстві.

Контроль за реалізацією Стратегії національної пам’яті передбачений на кількох рівнях. Зі слів Антона Петрівського, сам документ є візійним і потребує конкретизації через щорічні програми та календарні плани.

Він пояснив, що завдання, закладені у Стратегії, реалізовуватимуть через річні програми з визначеними виконавцями та відповідальними структурними підрозділами, які здійснюватимуть контроль за їх виконанням. «Важливим є також контроль з боку інститутів громадянського суспільства, які будуть інтегровані у ті чи інші заходи реалізації пунктів Стратегії», — додає фахівець.

На що впливає документ

Андрій Годик зазначив, що стратегія відновлення та збереження національної пам’яті впливатиме на формування політик у сфері освіти, національно-патріотичного виховання, увіковічнення героїв минулого й сьогодення, а також на роботу з суспільством і медіа. Окремий акцент зробили на взаємодії з молоддю — як теперішніми школярами та студентами, так і майбутніми поколіннями.

Серед стратегічних цілей документа є такі пункти:

1. Інвентаризація, збереження та впорядкування місць пам’яті, музейних і архівних фондів, а також створення нових об’єктів національної пам’яті та обласної інтерактивної мапи.
2. Підвищення зацікавленості мешканців області, передусім молоді, українською історією, залучення до комеморативних заходів і формування гордості за українську ідентичність.
3. Створення умов для розвитку історичної науки та шкільної освіти, проведення досліджень у сфері національної пам’яті й протидії іноземній історичній пропаганді.

Операційні напрями реалізації Стратегії:

1. Місця пам’яті, меморіальні комплекси, пам’ятники, меморіальні таблиці та українські військові некрополі.
2. Збереження історичних і усноісторичних джерел, архівних фондів та розвиток музейної інфраструктури.
3. Популяризація української історії.
4. Культура пам’яті та комеморативні практики.
5. Розвиток історичної науки й викладання історії України у школах.
6. Відновлення історичної справедливості, розвінчування міфів і протидія шкідливим іноземним історичним наративам.

Зі слів посадовця, окремим блоком у документі визначене питання вшанування сучасних героїв. Воно охоплює не лише символічні форми пам’яті, а й простори вшанування загиблих, зокрема місця поховань.

«Стратегія включає питання місць вшанування, але тут важливо розуміти: на рівні держави це той напрям, який потрібно дотягнути в частині нормативного забезпечення. Має бути єдиний підхід — із дотриманням шани до полеглих героїв і водночас із врахуванням військових традицій, які існували в нашій державі раніше, в різні історичні періоди», — пояснив Андрій Годик.

Зокрема, про проблеми місць вшанувань воїнів ми розповідали в інтерв'ю зі львівським архітектором та краєзнавцем Іваном Щурком.

«Стратегія не має визначати конкретику. Вона порушує питання, які потрібно розглянути, допрацювати й вирішувати вже в межах плану заходів. У частині вшанування там закладений цілий блок, комплекс напрямів. А як саме це реалізовуватиметься на практиці — залежатиме від плану заходів на виконання стратегії», — зазначив посадовець.

Серед практичних кроків, які планують напрацювати на наступному етапі, — створення типових проєктів поховань і типових просторів для вшанування героїв. За словами Андрія Годика, це має бути системна й довготривала робота.

Робоча група, яка працювала над стратегією, продовжить свою діяльність і надалі — вже в межах розробки та впровадження конкретних рішень.

Нагадуємо, що рідні проти запропонованих пам'ятників воїнів, які поховані у Львові.

Окремий блок Стратегії стосується роботи з молоддю та освітнього середовища. За словами Антона Петрівського, документ насамперед орієнтований саме на молодь, тому передбачає імплементацію низки положень у шкільні процеси, зокрема у форматі комеморативних і пам’ятних заходів.

В цьому аспекті напрям «Культура пам’яті та комеморативні практики» охоплює заходи вшанування, церемоніали та інші форми вшанування подій і постатей української історії. Мета цього напрямку — залучити молодь до планування та організації таких заходів, щоб вони були цікавішими і якіснішими.

Для цього учнів залучатимуть до підготовки шкільних комеморативних заходів, а також до організації подій поза школою — у громадських організаціях або власних ініціативах. Раз на пів року проводитимуть анонімні опитування учнів, щоб оцінити якість заходів і виявити недоліки. Старшокласників, які добре організовують шкільні події, залучатимуть до підготовки комеморативних заходів на рівні міст, сіл і громад.

Водночас Антон Петрівський уточнює, що зміна обов’язкової шкільної програми потребує рішень на державному рівні. «Офіційна шкільна програма не має регіональних відмінностей і є обов’язковою для всіх навчальних закладів, тому її коригування можливе лише за рішенням Міністерства освіти і науки», — пояснив Петрівський.

У тексті Стратегії, за його словами, окремо прописані пропозиції щодо вдосконалення навчальних програм, передусім з історії України. Ці напрацювання планують надіслати до Міністерства освіти і науки та Українського інституту національної пам’яті з очікуванням подальшої реакції з боку державних інституцій.

За попередніми планами, планують збільшити кількість годин на тиждень для вивчення історії України до трьох, щоб у вчителів було більше часу на пояснення важливих подій. Введуть єдиний україноцентричний курс історії, де національні події пов’язуватимуть із європейськими та світовими процесами. У початкових класах (3–4) історію подаватимуть просто й цікаво, щоб формувати ідентичність дітей.

Натомість у середній та старшій школі курс будуть викладати за концентричною системою: ключові теми повторюватимуть в 5–6, 7–9 та 10–12 класах. Це допоможе учням краще зрозуміти важливі періоди, зокрема Русь, і їхній вплив на державотворення. Також відновлять узагальнювальний курс історії України у передвищих і вищих навчальних закладах.

Для вчителів організують курси з сучасних методик і нової української історіографії. Планують підтримувати шкільні олімпіади та турніри з історії, зокрема обласний турнір юних істориків імені Богдана Сольчаника. Крім того, створять перелік рекомендованих матеріалів з історії України для уроків і позашкільного навчання. Обов’язковими стануть заняття з аналізу історичних фейків та пропаганди на прикладах сучасної інформаційної війни.

Коли хочуть реалізовувати Стратегію

План заходів на реалізацію Стратегії відновлення та збереження національної пам’яті у Львівській області планують затвердити до кінця першого кварталу 2026 року. Йдеться про документ на 2026–2027 роки. Реалізацію конкретних кроків мають розпочати з кінця другого кварталу 2026-го. Заходи фінансуватимуть як з обласного, так і з місцевих бюджетів.

Відповідаючи на запитання про те, яким має бути підхід до поховань сучасних героїв, Андрій Годик наголосив: ключовим є питання єдиних правил на державному рівні. За його словами, завдання області на цьому етапі — сформувати власне бачення й ініціювати загальнодержавні рішення.

«Наше завдання — напрацювати своє бачення і разом із Міністерством культури та Українським інститутом національної пам’яті допрацювати ці підходи на державному рівні. Потрібно ініціювати, дотиснути й затвердити єдині правила та норми, які будуть обов’язковими для всіх», — пояснив посадовець.

Він визнав, що окремі напрацювання у цьому напрямку вже є, зокрема у Львові. Водночас застерігає від хаотичних і несистемних рішень.

«Львів працює над цим питанням. Але дуже важливо, щоб не було "різношерстності": коли хтось робить так, інший — інакше, а ще хтось по-своєму. Кожен має право на власну думку, так само як органи місцевого самоврядування чи голови громад можуть мати своє бачення. Але тут принципово важливо — дотиснути на рівні держави, щоб були єдині правила для всіх», — наголосив він.

Виконувати Стратегію будуть адміністрація, районні та міські ради, виконавчі органи громад, заклади освіти і культури, а також регіональні асоціації місцевих рад.

До роботи можуть долучатися громадські організації, релігійні спільноти, ветерани, медіа та бізнес. Стратегію реалізовуватимуть у три етапи: 2026–2027 роки, 2028–2029 роки і 2030 рік. Наприкінці планують підготувати загальний звіт про досягнуті результати.

Більше ознайомитися зі Стратегією можна за посиланням.

Читайте також: Нестача культурної політики та шаблонність, — львівський скульптор Володимир Семків про проблему місць пам'яті.