Що читала в дитинстві редакція ІА Дивись.info: добірка книжок

30 січня згадується день народження відомого українського письменника Всеволода Нестайка. Тому цю дату неофіційно вважають Днем дитячої книги в Україні.

З цієї нагоди редакція ІА Дивись.info поділилася книжками, які читала в дитинстві.

Мар'яна Коваленко

У дитинстві я не любила читати, і це відбувалося з примусу. Коли мені було 11 років, я отримала в подарунок велику книгу казок, серед яких була «Снігова королева» Ганса Крістіана Андерсона. І я закохалась. З того часу читання стало для мене мандрівками в різні світи, різноманітні пригоди та знайомство з цікавими героями. З часом казки переростали у серознішу прозу, але це «зерно» вдумливого читання, а не читання «бо так потрібно» гарно вплинуло на мій творчий розвиток.

Ольга Бомко

Спочатку в дитинстві мені читали книжки вголос наніч. Я любила засинати під українські народні казки чи казки братів Грімм: уявляти чудернацький світ та персонажі вигаданих історій. Згодом почала читати ці оповіді самостійно. Згадую, як в молодших класах моєю улюбленою книгою була «Дивовижна подорож Нільса з дикими гусьми» Сельми Лагерлеф, і я всім захопливо про неї розповідала. Потім були «Тореадори з Васюківки» Нестайка... З кожним роком таких книжок траплялося все більше, а читання ставало для мене гарною розрадою, способом пізнати різні досвіди й зрозуміти реальне життя.

Ярослав Валько

Не знаю, коли ця книжка вперше потрапила мені до рук, але точно пам'ятаю: перечитував її кілька разів ще коли вчився в молодшій школі. Вона — не про дітей і, можливо, на чийсь погляд, не для дітей, але óбрази всілякої чортівні на Личакові, Клепарові чи Підзамчі саме дитяча уява вималює чи не найкраще. Ці легенди захоплювали своїм колоритом та занурювали в атмосферу такого мого міста, яким я його не знав. Хтозна, можливо, саме з легенд і починається локальний патріотизм і любов до свого.

Анна Ілечко

На мене в дитинстві вплинули багато книжок, які я брала в бібліотеці. Серед таких, що можу згадати: «Чудове чудовисько» Сашка Дерманського, «Джури козака Швайки» Володимира Рутківського, «Казки Поділля» Миколи Зінчука, а також ті книжки, які я купувала з татом на Книжковому форумі у Львові. Я любила і досі полюбляю читати щось пригодницьке.

Анастасія Бабенко

Памʼятаю, як батьки сказали: читати — це класно. Головне — обрати те, що цікаво, і повели мене в книгарню у рідному місті. Я обрала саме цю книжку, зацікавившись, як і більшість дітей, магією. Крім цього, там була і алхімія, що здавалось мені чимось дуже особливим. «Ніну» я перечитувала три рази, але так і не навчилась видуманій мові, яка є в творі.

Раніше ми розповідали: книжкові новинки 2025-року, які ви могли пропустити, та що чекати цьогоріч