Мистецтво про біль і силу: що показують на виставці «У ядрі» у Львові (фото)

Детальніше про виставковий проєкт — у матеріалі журналістки ІА Дивись.info.

Як мистецтво працює з травмою

Консультанткою проєкту «У ядрі» є психологиня, викладачка Українського католицького університету і психотирапевтка Вікторія Слюсаренко. Вона зазначає, що слово «травма» походить з давньогрецької та означає: «рана», «пошкодження», «прокол», «пробоїна». До кінця ХІХ століття воно вживалося переважно в медичному значенні як рана.

«Засновник психоаналізу Зигмунд Фройд у своїх працях розширив вжиток цього терміна в психологічному сенсі як душевної рани. Психічною травмою почали розуміти емоційний шок, який пробиває захисні механізми психіки, капсолюється, витісняються, але потім повертається до нас знову і знову в панічних атаках, флешбеках, у чомусь невимовному, від чого бракує слів», — розповідає Вікторія Слюсаренко.

Вона підкреслює, що в психотерапії намагаються знайти ці слова, але це не завжди просто: «Тут на допомогу психотерапевтам приходять митці та художники, які мають здатність перекладати з мови несвідомого в мову образів, форм, метафор та алегорій, що допомагають, цей нестерпний досвід зробити символізованим і відповідно — більш можливим до сприйняття».

Французький психоаналітик Жак Лакан назвав травму реальним, те, що проривається в психіку, обпікає її, як зазначає Вікторія Слюсаренко, і додає, що це можна побачити в творі мистецтва «Опік реальності», де травма залишає по собі — діру, прогалину, порожнє місце, для якого бракує слів.

«На цій виставці ми маємо можливість "доторкнутися" цього невимовного, мовою мистецтва і дослідити, як воно діє на нас, на наше ядро, те, що робить нас сильнішими і можливо допомагає усвідомити цю тріщину, цю прогалину, цей опік...», — каже психоаналітикиня.

Про виставковий проєкт «У ядрі»

На виставковому проєкту «У ядрі» можна побачити різножанрові твори (живопис, сульптуру, графіку, інсталяції, відеоарт) від 26 сучасних українських митців і мисткинь, як-от: Назар Білик, Влада Ралко, Роман Михайлов, Даніїл Ревковський, Андрій Рачинський, Kinder Album, Марго Рєзнік, Марія Куліковська, Ave Libertatemaveamor, Данило Мовчан, Юрій Сивирин, Тетяна Маліновська, Артем Волокітін, Марина Талютто, Олена Науменко, Люся Іванова та інші. Свої роботи вони створили з 2014 року і до сьогодні.

Виставка складається з двох залів. У першому містяться твори, в яких митці осмислюють травму під час війни, як вона резонує у свідомості, тілесності й художній мові. У другій — як жити всупереч травмі, попри усі обставити і в складних реаліях знаходити внутрішню стрійкість і гармонію. Відтак відвідувачам радять розпочати огляд експозиції з простору, який розміщений на другому поверсі артцентру. Крім того, після перегляду виставки кожен може залишити в робітні свій малюнок, який передає його емоційний стан.

«Так сталося, що лютий став точкою відліку нашого життя, але водночас і точкою опори. Точкою опори, яка породила нову силу, про яку ми навіть не здогадуємося: про силу, яка нас штовхає жити всупереч, любити, радіти, не зважаючи ні на що. Цей проєкт про світло, яке присутнє в найтемнішій темряві та холоді, про ту потужну наснагу жити всупереч, що присутня у ядрі», — підкреслює директорка Mercury Art Center Лілія Михайлик.

Кураторкою експозиції є мистецтвознавиця Вікторія Бурлака. Вона розповідає, що ідея проєкту виникла, коли вона деякий час жила та працювала в Польщі. Тоді мала можливість спостерігати, як працює з травмою мистецтво за кордоном. На її погляд, українське мисттецтво має трохи інший досвід, адже для нас травма — це те, в чому ми живемо постійно. Як зазначає кураторка, кожне покоління українського мистецтва народжувалося саме з травми. Так, покоління 1990-х формувалося разом із народженням незалежності, покоління 2000-х — через Майдани і початок війни.

««Сенс цієї виставки — вловити парадоксальний дух нашого часу. З одного боку, ми живемо в складні, травматичні часи. З іншого — саме вони, ранячи нас, породжують сильне й справжнє мистецтво. Справжнє — це означає, що художнє висловлювання йде з глибини нашого внутрішнього ядра, і ця справжність відчувається дуже гостро»», — розповідає Вікторія Бурлака.

Дивитися відео з відкриття виставки — нижче:

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений Дивись новини Львова й України (@dyvys.info)

Про деякі роботи, які можна побачити на виставці

Виставку розпочинає інсталяція харківського митця Романа Михайлова «Опік реальності», яку розмістили при вході до артцентру. Перший варіант цієї інсталяції він створив у 2014 році як реакцію на початок російсько-української війни. Цього року митець відтворив ще один варіант роботи за допомогою випалювання паперу та накладанням його один на одний. 

На другому залі артцентру є моторошна та водночас символічна інсталяція художниці Марії Куліковської «Стіл переговорів?». Вона зобразила стіл, який складається з розірваних частин людського тіла, а також де-не-де ледь помітно квіти. Як зазначає мисткиня: «Страждання понад межі наповнює твір мистецтва, через що біль випромінює світло, просвічуючи фізичні матеріали інсталяції».

Увага! Фото, оприлюднене нижче, може містити чутливий контент (18+):

Також тут можна побачити серію малюнків кульковою ручкою та аквареллю на папері від графікині Влади Ралко під назвою «Київський щоденник». Їх вона створила протягом 2013-2015 років, зокрема відтворені події протестів на Євромайдані.

«Ідея почати серію малюнків, яка структурно нагадує щоденникові записи, виникла після того, як серед вечірнього натовпу в неспокійному Києві я побачила велетенське око, точніше людину в костюмі ока», — пояснює Влада Ралко.

У відділеному просторі розмістили серію робіт Міли Чепрасової «Вимушене співаторство». Ці абстактні роботи вона створила після експедиції у 2025 році, під час якої вона відвідала своє рідне місто Запоріжжя.

У другому залі виставки можна побачити інсталяції художниці Поліни Щербини «Райська брама» та «Коли янгол падає, він залишає послання». У крайному творі є два надписи: один старослов'янською («Велика ціна для жертв стати жертвами омани»), інший — латинською, який продовжує речення («дайте любові шанс на землі подолати смерть»).

«Твір є двомовним листом з минулого, утопічна й екзистенційна мета якого — попередити майбутнє й запобігти появі нових жертв», — зазначає мисткня про інсталяцію «Коли янгол падає, він залишає послання».

Виставка «У ядрі» триватиме до 29 березня у Mercury Art Center. Вхід — платний.

Більше світлин з відкриття проєкту — дивись нижче:

Усі фото — виставка «У ядрі» в Mercury Art Center. 7 лютого 2026 р. Фото/ Ольга Бомко для ІА Дивись.info

Раніше ми розповідали про шість виставок січня: що подивитися у Львові