«Не лише Грибовицький полігон»: що планують змінити в управлінні відходами на Львівщині

Про те, в чому є проблеми з відходами на Львівщині та яка ситуація з фінансуванням, для ІА Дивись.info розповіли директор департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОВА Володимир Корда та заступниця директора департаменту Ганна Башта.

Що вдалося реалізувати та які подальші плани

Торік ключовим досягненням у сфері управління відходами на Львівщині стало розроблення та затвердження регіонального плану управління відходами до 2034 року. За словами Володимира Корди, цей документ уперше комплексно визначає подальший розвиток галузі в області.

Посадовець наголошує, що ухвалення плану означає перехід від поодиноких і фрагментарних рішень до єдиної системної моделі управління відходами на рівні всієї області. Водночас говорити про миттєве скорочення обсягів захоронення та різке зростання переробки, за його словами, зарано. Результати напряму залежать від наявності відповідної інфраструктури. Однак уже зараз область змінює підхід до поводження з відходами.

За його словами, зростає кількість громад, які впроваджують роздільне збирання відходів, а також розширюється практика передавання відходів на сортування. Це дозволяє зменшувати обсяги відходів, які одразу захоронюють на полігонах.

«Найголовніше — у регіональному плані закладено створення нових сортувальних потужностей, сміттєперевантажувальних станцій і компостувальних майданчиків. Тобто формується матеріальна основа для того, щоб зменшувати захоронення», — каже фахівець.

Серед реалізованих минулого року змін Володимир Корда називає затвердження інфраструктурної моделі для всієї області та впровадження кластерного підходу в управлінні відходами.

«На території області сформовано системи кластерів, які визначають, куди будуть спрямовуватися відходи тих чи інших громад. Відповідно громади вже є плюс-мінус скеровані, куди в подальшому їхні відходи будуть рухатися», — пояснює він. За його словами, громадам запропонували найбільш оптимальні варіанти з погляду логістики, що має спростити подальшу організацію системи поводження з відходами.

У 2026 році у сфері управління відходами на Львівщині зосереджуватимуться на практичній реалізації рішень, передбачених регіональним планом управління відходами. Йдеться насамперед про підготовку до створення нових сортувальних потужностей, а також подальшу інтеграцію територіальних громад у кластерну систему.

За словами Володимира Корди, паралельно триватиме робота над удосконаленням обліку потоків відходів, що є необхідною умовою для ефективного планування інфраструктури та зменшення обсягів захоронення.

Окрему увагу цього року приділятимуть виконанню вимог законодавства на рівні громад. Після затвердження регіонального плану, відповідно до статті 52 Закону України «Про управління відходами», територіальні громади мають один рік для розроблення власних планів управління відходами.

«Це документ, основна задача якого — управління відходами. Він пояснює громадам, як ми маємо поводитися з відходами, пропонує рішення, як відібрати ресурсно-цінні відходи і як мінімізувати захоронення», — зазначає Володимир Корда.

Фахівець пояснює, що саме захоронення є найбільш витратною частиною системи поводження з відходами і безпосередньо впливає на фінансове навантаження для мешканців.

«Основна затрата фактично лягає на громадянина, який утворює відходи. Кожна людина утворює відходи, і найбільша складова оплати — це саме захоронення. Чим більше ми з відходів, які утворюємо, відберемо ресурсно-цінних фракцій і чим менше будемо захоронювати, тим меншою буде оплата за розміщення відходів», — пояснює він.

Планом передбачено створення та розвиток вищезагаданих сортувальних ліній, сміттєперевантажувальних станцій, компостувальних майданчиків і мережі пунктів роздільного збирання у громадах для паперу, картону, пластику, скла, великогабаритних відходів, батарейок, а також відпрацьованого електричного та електронного обладнання.

Володимир Корда наголошує, що це важливо з огляду на наявність в області підприємств, які використовують ресурсно-цінні відходи як вторинну сировину, а також мережі заготівельних і переробних підприємств, що працюють з папером, картоном, пластиком і металом.

Водночас документ враховує фактичний стан чинної інфраструктури. Сьогодні в області функціонує 22 полігони твердих побутових відходів, частину з яких, згідно з регіональним планом, поступово виводитимуть з експлуатації з подальшою рекультивацією. Більшість полігонів потребує технічного дооснащення та приведення у відповідність до сучасних екологічних вимог.

Повноцінне функціонування регіональних полігонів, за словами Володимира Корди, передбачає обов’язкове попереднє сортування ресурсно-цінних фракцій — скла, паперу, пластику та металу. «Сортувальні лінії мають працювати на кожному полігоні. Наразі вони наявні, зокрема, на Добротвірському полігоні, однак частина з них є технологічно застарілою і потребує модернізації», — зазначає він.

Також регіональний план визначає технічні вимоги до експлуатації полігонів. Йдеться про використання геотекстилю на картах захоронення, збір та очищення інфільтрату, встановлення систем дегазації на заповнених картах, облаштування вагового контролю та дезінфекційних бар’єрів, а також наявність спеціалізованої техніки для ущільнення та трамбування відходів.

Про інновації

Щодо нових підходів, то зі слів Володимира Кордиа, їх одразу буде кілька і вони стосуються як організації системи, так і технічних рішень. «Новим є кластерний підхід до управління побутовими відходами. Інфраструктуру планують не в межах однієї громади, а для групи громад із відповідною чисельністю населення», — пояснює він.

Ще однією інновацією є впровадження сучасних європейських підходів до експлуатації полігонів, зокрема в частині дегазації та поводження з інфільтратом. «Йдеться про використання біогазу шляхом його спалювання у когенераційній установці, а також про застосування сучасного європейського обладнання — когенераційних установок австрійського виробництва Jenbacher, які відповідають вимогам екологічної безпеки та високим стандартам енергоефективності», — каже фахівець.

Він додає, що при підготовці регіонального плану вивчали європейський досвід, зокрема практики, які застосовують у країнах ЄС. «Минулого року ми були в Австрії і дивилися їхній досвід: як відбувається дегазація місць видалення відходів, як відбирають інфільтрат, як будують нові місця для розміщення відходів. Фактично це повністю європейська практика, те, що сьогодні впроваджує Європа і та ж Австрія», — розповідає він.

Щодо пріоритетних видів відходів, як підкреслює Володимир Корда, охоплені всі категорії відходів, адже Львівщина утворює їх всі. Водночас він уточнює, що окремий підхід передбачений для небезпечних потоків відходів, які потребують спеціалізованого збирання та оброблення. До таких належать належать батарейки, медичні відходи, акумуляторні батареї, транспортні засоби.

«Ми мусимо розуміти, що такий потік акумуляторів, сонячних батарей, а також різної електротехніки — електросамокатів, моноколіс та іншого обладнання — у перспективі трьох–чотирьох років має правильно утилізовуватися, тому що це все небезпечні відходи», — пояснює посадовець.

Як контролюватимуть виконання плану та як стимулюють бізнес

Котролювати виконання регіонального плану управління відходами будуть в межах чинної державної політики у цій сфері. Реалізацію документа узгоджуватимуть з підходами, які формує та координує профільне міністерство, відповідальне за політику у сфері довкілля та управління відходами. У межах ж Державної системи екологічного нагляду контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства покладено на Державну екологічну інспекцію у Львівській області.

«Йдеться про контроль за діяльністю об’єктів у сфері управління відходами, дотримання правил експлуатації полігонів, недопущення несанкціонованого розміщення відходів, а також за управлінням небезпечними відходами», — каже Володимир Корда.

Саме цей орган, зі слів фахівця, наглядатиме за планом та котролюватиме його виконання як через суб’єктів господарювання, так і через органів місцевого самоврядування, тобто територіальних громад.

Якщо ж громади не встигнуть упродовж 11 місяців розробити власні плани управління відходами, їх будуть стимулювати до виконання вимог закону.

Щодо стимулів для бізнесу та громад інвестувати у сортування й перероблення відходів, то Володимир Корда зазначає, що формування економічних механізмів значною мірою належить до компетенції держави. Водночас сам регіональний план управління відходами створює важливу передумову для інвестиційної активності.

«Створення чіткої та прогнозованої інфраструктури, а план управління відходами саме таку модель і формує, вже саме по собі є важливим стимулом для інвесторів, оскільки знижує регуляторні та інвестиційні ризики», — каже фахівець.

Наявність затверджених планових документів, визначених потоків відходів і стабільних умов роботи, зі слів директора департаменту, формує підґрунтя для довгострокових інвестицій у сортування та перероблення.

«Суб’єкти господарювання розуміють, що саме має відбуватися з відходами, і що цей план діятиме впродовж найближчих дев’яти років. Відповідно, інвестиції для них є прогнозованими, і вони можуть чітко зрозуміти, у які напрями доцільно вкладати кошти. Загалом управління відходами трансформується з винятково комунальної функції у самостійний економічний сектор, який створює нові можливості для бізнесу, розвитку громад, залучення приватних інвестицій та створення нових робочих місць», — зазначає Володимир Корда.

Які є проблеми

Водночас проблема в тому, що реалізація плану потребує значних фінансових ресурсів. «Регіональний план — це досить великий, об’ємний документ, виконання заходів якого потребує дуже багато коштів. Під час війни надзвичайно складно виділяти бюджетні ресурси, адже основна функція бюджету — фінансування оборони», — пояснює Ганна Башта.

За її словами, зараз триває пошук альтернативних джерел фінансування, зокрема грантів, тоді як кредитні кошти залишаються проблемними через додаткове фінансове навантаження.

«Наша спільна задача — відшукувати кошти, шукати гранти. Кредити — під питанням, тому що їх потрібно повертати, а це велике навантаження. Водночас цільові показники, які вимагає законодавство і Європейський Союз, є досить високими», — каже фахівчиня.

Також вона звертає увагу на складність переробки окремих видів відходів і потребу в залученні європейського досвіду. «У нас утворюється багато відходів, які складно переробляти. Нам потрібен досвід країн Європейського Союзу, які мають подібні промислові відходи і можуть поділитися практиками або навіть спільно впроваджувати проєкти», — зазначає Ганна Башта.

Окремою перешкодою вона називає кадровий дефіцит та прогалини в законодавстві: «На місцях дуже мало спеціалістів, які в цьому розуміються. У департаменті також нестача кадрів. Є й певні прогалини в законодавстві — ми постійно звертаємо на це увагу міністерства, надсилаємо запити та листи».

Також, зі слів фахівчині, проблема роздільного збору відходів поступово загострюється, оскільки навіть у тих місцях, де раніше сортування працювало, від нього відмовляються. Водночас Володимир Корда наводить приклад міжнародних компаній, де система сортування є продуманою і зрозумілою для відвідувачів.

«Дуже добре це зроблено в McDonald’s. Так, це складно, треба зупинитися і подумати хвилинку, але це потрібно зробити. Там відбирають ресурсоцінний картон, пластик, скло і метал, і ця система в них напрацьована десятиліттями», — пояснює він.

За словами посадовця, в Україні наразі не всі підприємства мають технічну можливість приймати та переробляти відсортовані відходи, що ускладнює розвиток системи загалом.

«Потрібні законодавчі зміни, зокрема впровадження розширеної відповідальності виробника. Йдеться про те, щоб виробники, які створюють відходи, особливо упаковку, були зацікавлені не вивозити її на смітник, а забезпечувати повторне використання», — зазначає Володимир Корда.

До слова, про те, як правильно сортувати сміття, дивіться тут:

Зі слів фахівця, картон, скло, пластик і метал є ресурсоцінними матеріалами, які можуть повертатися в обіг, однак для цього мають бути задіяні всі учасники процесу — від бізнесу до споживачів. За його словами, нині в області працює підприємство, яке спеціалізується на переробці картону і виготовляє з нього упаковку для яєць, овочів та фруктів, яку охоче закуповують у країнах Європи.

«Це підприємство постійно шукає сировину, працює зі школами, щоб їм здавали картон. Їм потрібен стабільний ресурс, щоб виготовляти продукцію», — додає директор департаменту.

Якою є Львівщина у сфері відходів порівняно з іншими областями

Ганна Башта пояснює, що нині визначити точне місце Львівщини серед інших областей у сфері управління відходами складно через низку об’єктивних чинників, пов’язаних із війною та міграційними процесами. За її словами, область була серед перших, хто затвердив регіональний план управління відходами — орієнтовно четвертою або п’ятою в Україні.

«Ми маємо багато відходів через переміщення людей під час війни. Львів фактично став туристичною столицею, сюди приїжджає багато людей, і це створює так звані "заїжджі відходи". Якщо рахувати на душу населення, то обсяг відходів у нас є досить значний», — зазначає вона.

За словами посадовиці, на загальну статистику суттєво впливають і регіональні диспропорції, спричинені бойовими діями: «Рейтинг зараз не може бути повністю коректним, тому що східні області, де традиційно утворювалися найбільші обсяги промислових відходів, через обстріли та війну працюють не на повну потужність. Окрім цього, там є велика кількість відходів від руйнувань, у тому числі небезпечних».

Водночас Ганна Башта наголошує, що Львівщина також має значний обсяг промислових і небезпечних відходів, успадкованих ще з часів діяльності державних підприємств.

За орієнтовними оцінками, обсяг утворення відходів на Львівщині становить понад два мільйони тонн на рік. «Місто Львів і область утворюють приблизно однакові обсяги відходів. Львів — це орієнтовно від 750 тисяч тонн на рік і більше», — зазначила вона.

За словами посадовиці, торік у Львові відсоток сортування відходів був одним із найвищих в Україні. Водночас у межах області ці показники суттєво різняться залежно від громади. Статистику, яку надають територіальні громади та департамент житлово-комунального господарства, формують з урахуванням кількості населення, що проживає на території громади.

«Через це в окремих громадах показник сортування може становити 20%, тоді як у загальнообласній статистиці він фактично дорівнює 2%. Це пов’язано з тим, що десь збирають лише пластик, десь — пластик і скло, а в інших громадах — ще й картон. Є громади, де показники сягають і 40%», — пояснює Ганна Башта.

До слова, про головні екологічні проблеми Львова ми розповідали у нашому подкасті:

Вона наголошує, що нині ключове завдання — збільшити загальний відсоток збору побутових відходів від населених пунктів і громадян, зокрема шляхом укладення договорів на їх вивезення. Наступним етапом має стати розвиток роздільного збирання відходів, адже наразі загальний рівень збору твердих побутових відходів становить близько 75%.

«Це означає, що потенціал для зростання ще значний. Водночас існують об’єктивні складнощі — зокрема у важкодоступних населених пунктах, гірських районах або хуторах, де транспортна логістика ускладнює вивезення відходів і робить його економічно затратним. Наприклад, коли на хуторі проживає одна-дві родини, перевізникам складно організувати регулярний збір», — зазначає фахівчиня.

Що із пунктами сортування сміття та чи достатньо підприємств, які його переробляють

Щодо створення постійних пунктів збору відходів, Ганна Башта зазначає, що використання екобусів є доцільним і ефективним рішенням для окремих категорій відходів.

«Ідея застосування екобусу є хорошою, адже, наприклад, батарейки не утворюються в таких обсягах, як картон. Тому економічно доцільніше, щоб екобус приїжджав раз на місяць або раз на два місяці. Тим паче, що законодавство дозволяє збір батарейок навіть у звичайних пластикових пляшках — жодних спеціальних вимог до контейнерів для їх збору немає», — пояснює вона.

До слова, про роботу екобусу в лютому ми розповідали тут.

За її словами, картон є однією з найлегших фракцій для збору, адже в області працюють підприємства, зацікавлені в його переробці. Водночас організувати централізований збір картону на контейнерних майданчиках складно, оскільки його часто одразу забирають окремі зацікавлені особи, і фактично він сортується неофіційно.

«У таких випадках важливо налагодити комунікацію між громадою, ОСББ — якщо йдеться про Львів — та підприємствами, які займаються вивезенням і переробкою. Також варто розуміти, що твердження про те, що всі відходи потрапляють в один сміттєвоз, не завжди відповідає дійсності. Існує транспорт, який має внутрішній поділ на відсіки: окремо для змішаних відходів, пластику та скла», — зазначає Ганна Башта. Вона додає, що в цьому плані є важливою екологічна свідомість населення, яка нині теж є однією з основних проблем.

За словами посадовиці, у Львівській області є низка пунктів збору картону. Водночас такі компанії переважно працюють із юридичними особами, адже відходи, які здають громадяни, часто не відповідають необхідним вимогам. «Картон має бути сухим і складеним, адже якщо він намокне, повторне використання стає неможливим. Так само не всі пластикові пляшки придатні до переробки — важливе маркування та колір пластику», — пояснює вона.

Натомість заводів із переробки батарейок в області немає. «Є компанії, які займаються збором батарейок і мають відповідні дозволи. Зокрема, це дочірнє підприємство комунального підприємства “Боднарівка”, яке збирає батарейки, а подальша переробка відбувається за кордоном, зокрема в Польщі. Наразі вони працюють лише на етапі збору», — каже Ганна Башта.

За її словами, частина підприємств в області збирає пластик, подрібнює його та передає іншим компаніям, які займаються безпосередньою переробкою, виконуючи роль посередників.

Яке майбутнє сміттєвих полігонів

За словами Ганни Башти, впродовж п’яти років усі полігони та місця розміщення відходів, які наразі не є кластерними, мають пройти повний цикл рекультивації. Йдеться про дегазацію, очищення фільтрату та інші етапи, аналогічні тим, що були реалізовані на Грибовицькому полігоні.

«Цей процес має бути застосований до решти 16 полігонів. Фактично йдеться про повторення того самого комплексу робіт, який уже відбувся у Грибовичах», — зазначає вона.

До речі, про те, яким тепер є колишній Грибовицький полігон, ми розповідали тут.

Фахівчиня наголошує, що Львів у цьому випадку став прикладом для інших регіонів, зокрема через можливість залучення фінансових ресурсів. «Львів має кращі фінансові можливості, ніж багато інших громад. Крім того, місто змогло залучити кредитні кошти, що є важливим чинником, адже не всі громади мають змогу брати кредити. Також варто враховувати масштаби самого звалища — це велика площа», — пояснює спікерка.

Як приклад іншого успішного випадку Ганна Башта наводить Стрийський міський полігон, де частину території вже рекультивували: «Частина площі там закрита і перебуває в доброму стані. Водночас полігон ще функціонує, тому використовувати рекультивовану ділянку як відпочинкову зону наразі неможливо. Є нові карти для захоронення, а на відпрацьованих ділянках уже відбувається дегазація».

Фахівчиня додає, що плани з рекультивації всіх наявних некластерних полігонів упродовж п’яти років залежать від наявності фінансування.