У перший місяць весни львівські театри пропонують глядачам вистави, що актуалізовують теми війни, пам’яті, екології, кохання й особистого вибору людини. У березні відбудуться як прем'єри, так і постановки, які вже увійшли до репертуару.
Журналістка ІА Дивись.іnfo щомісяця складає добірку вистав, які можна подивитися у театрах міста.
(Не)магічний реалізм «Баланс»
Львівський академічний театр імені Леся Курбаса
«Баланс» — нещодавня прем’єра Театру Леся Курбаса. Виставу поставив харківський режисер Артем Вусик за однойменною п’єсою ветеранки Аліни Сарнацької.
У постановці зображена історія дівчини: від шкільних років до періоду, коли вона служить у війську. Як розповідають у театрі, «Баланс» — це відверта історія про війну поза межами чорно-білого пафосу. Поки «голос із неба» пропонує заспокійливі вправи на дихання та заземлення, дійсність випробовує героїв запахом хлорки, неякісними пакетами та складним вибором між почуттями і обов’язками.
Вистава присвячується Госпітальєрам і всім бойовим медикам — тим, хто щодня рятує життя, повертаючи світло туди, де панує темрява.
«У роботі над виставою ми намагалися шукати нові інструменти, щоб говорити про війну саме тут-і-зараз; віднаходити іншу емпатичність, яка виводить нас із глядачем в ширше коло сприйняття ситуації, а не затягує на екзистенційне дно. Нам хотілося знайти сміливу експресивну форму, але без “театральності” і “патетичності”, зате з усвідомленням та повагою до теми», — зазначає акторка Єва Федчишин.
Режисер — Артем Вусик. Сценограф — Андрій Хворостьянов. Художники з костюмів — Світанок Настав, Божена Мамчук. Композитор — Станіслав Кононов.
У виставі присутня ненормативна лексика, використовується штучний дим. Окремі сцени й звучання у виставі можуть бути емоційно складними.
Коли дивитися: 21 березня (вікове обмеження: 18+).
Комедійна рок-драма «Урок» Е.Йонеско
Львівський академічний театр «Воскресіння»
Постановку «Урок» створили за однойменним твором румунського та французького письменника Ежена Йонеско.
«Людство постійно проходить уроки історії і зараз ми проходимо новий. В контексті війни, яку розпочала Росія проти України, п’єса набуває нового значення. Єжи Йонеско стверджував, що його п’єси попереджають людей про небезпеку в якій люди ризикують опинитись. Ситуації, характери і діалоги його п’єс слідують скоріше образам і асоціаціям, це не сюжетний театр. Текст тут стоїть поза сюжетом, що дозволяє режисеру в повній мірі використати свою творчу фантазію», — зазначають у театрі.
Режисура, сценографія та костюми — Алла Федоришина. Постановка має музичний супровід.
Коли дивитися: 14 березня.
Документальна історія памʼяті полеглих побратимів «Крила»
Театр «І люди, і ляльки»
У театрі «І люди, і ляльки» в березні відбудеться прем'єра документальної історії «Крила». Як розповідають у театрі, в цих документальних свідченнях «лялька» є провідником історії, вона забирає весь біль на себе, стає медіатором між актором і глядачем. Тому ствається своєрідна розмова про життя і смерть, про дитинство і зрілість, про кохання та війну.
«Є історії які не можна розповідати, але й не можна не розповісти. Олексій Кравчук відкриває на сцені свою валізку спогадів. Що там, які фігури заховані всередині? Ветеран, режисер та актор проводить нас лабіринтом памʼяті — крізь теплі спогади з дитинства ми опиняємось в реальності, якої не хотіли. Однак єдиний спосіб не забути — це свідчити, бо памʼять про побратимів має жити далі», — підкреслюють у театрі.
Автори ідеї — Валерій Дзех, Олексій Кравчук. Тексти — Олексій Кравчук, Надія Крат. Пісня в титрах — Віктор Морозов. Режисерка — Надія Крат. Візуальне оформлення — Ельвіра Босович. Художниця — Валентина Дзех. Художниця зі світла — Алла Новікова. Звукооператор — Дмитро Булигін.
Коли дивитися: 26 березня (вік — 16+).
«Птахи»
Львівський Театр Лесі Українки
«Птахи» — одна з найвідоміших п’єс Арістофана. Гротескна комедія про афінян і Царство Птахів з хепіендом і подарованими крилами людині.
Як розповідають у театрі, в режисурі Дмитра Захоженка — все не так солодко, бо птахи — вже не наївні створіння. Звівши власне місто, вони стають емансипованими. Птахи міркують про демографічну кризу, читають стендап, жаліються на інфляцію та відмовляються висиджувати яйця.
«Війна лишає по собі багато шрамів. Не лише на тілах і душах людей. Наші ліси, поля, річки, моря, наше небо і наш ґрунт просочені отрутою війни. І залишаться такими ще багато десятиліть. У нас немає іншого дому, чи вирію, де можна перебути несприятливий час. Що нас чекає, якщо й далі на світових політичних форумах будуть обговорювати товщину пластикових стаканчиків, замість, наприклад, загрозливої окупації найбільшої АЕС в Європі?», — зазначають у Театрі Лесі.
Для режисера Дмитра Захоженка тема наслідків війни для екології України є особливо болючою: «Війна в Україні все більше випадає зі світових трендів, люди за кордоном перестають про неї говорити. Величезна кількість європейських колег у розмові про екологічні проблеми і перспективи забуває про те, що Україна фактично потерпає від екоциду. Це вже не проблема, а катастрофа, яку неможливо ігнорувати. “Птахи” — спроба актуалізувати цей діалог».
Режисер — Дмитро Захоженко. Тексти — Ніни Захоженко. Сценографія — Олексія Хорошка. Костюми — Марії Антоняк. Пластика — Антон Сафонов. Ммузика — Оксани Цимбаліст і Володимира Помірка.
Коли дивитися: 15 березня (вікові обмеження —18+).
Драма абсурду «Дерев'яний сніговик»
Перший український театр
«Дерев'яний сніговик» — постановка за п’єсою Ферді Далкилича.
«Це вистава про трагедію, яка за всіма мірками людяності не мала б відбутись. В її основу лягли правдиві свідчення очевидців, що пережили жах 16 березня 2022 року в Маріуполі й прагнуть, щоб їх історію нарешті почули без викривлень, без фальші, без замовчувань. Історію таку, якою вона була, і яку не можна забути», — зазначають у театрі.
У сюжеті постановки в розбомбленому театрі Маріуполя троє акторів намагаються зібрати докупи не лише уламки декорації (дерев’яного сніговика), а й своєї пам’яті, яка вперто відмовляється дати відповідь: «Коли почалися завали?».
Режисери-постановники — Назар Павлик, Ферді Далкилич. Сценографія — Мар’ян Савіцький. Художник з костюмів — Дарія Зав'ялова. Композитор — Богдан Сегін. Хореографи — Надія Лисак, Назар Павлик. Перекладач п'єси — Тетяна Озкан. Художник по світлу — Світлана Коренькова. Керівник проєкту — Ірина Артим'як.
У виставі присутні звуки тривоги, дим і блимання світла.
Коли дивитися: 17 березня (вікові обмеження — 16+).
Балет «Лілея»
Львівська національна опера
«Лілея» — балет на дві дії за мотивами творів Тараса Шевченка.
«"Лілея", яку ще називають "балетом-піснею" — один з перших творів хореографічного мистецтва, в якому знайшла своє відображення національна тематика і творчість Тараса Шевченка. Він глибоко зворушує не лише життєвою драмою головних героїв, але й символізмом: адже Лілея — це символ чистоти і невинності, душа тендітної дівчини, яка втілилася у квітці», — розповідають у Львівській національній опері.
Балетмейстер-постановник — Герман Ісупов. Диригент-постановник — Михайло Дутчак. Диригент — Юрій Бервецький. Художник-постановник — Михайло Риндзак.
Коли дивитися: 8 березня.
«Балада про украдене щастя»
Національний театр імені Марії Заньковецької
Прем'єра на великій сцені «Балада про украдене щастя» за мотивами повісті Івана Франка. Це перша співпраця з Іваном Уривським як зі запрошеним режисером. П’єса була написана на основі народної «Балади про шандаря».
«Для Театру імені Марії Заньковецької цей франковий твір особливий. З 1922 року кожне покоління заньківчан ставило свою версію «Украденого щастя», у якій грали яскраві його представники. Після столітньої історії вистави на нашій сцені ми запросили втілити нове прочитання твору Івана Уривського», — розповідають в театрі.
Авторка п'єси — драматургиня Людмила Тимошенко. Режисер — Іван Уривський. Сценограф — Олександр Білозуб. Художниця з костюмів — Дарія Біла. Балетмейстер — Олексій Бусько. Художник зі світла — Руслан Березовий. Музичне оформлення — Уляна Горбачевська, Іван Уривський.
У виставі містяться світлові ефекти (мерехтіння, стробоскопи), нецензурна лексика, чутливі сцени та теми (смерть, насильство) та димові ефекти.
Коли дивитися: 6,7,8 березня (вікове обмеження — 16+).
Химерний фарс «Ефект правди»
Театр «ОКО»
«Ефект правди» — постановка за п’єсою «Рейвенскрофт» сучасного американського драматурга Дона Найгро. У сюжеті зображено старий маєток Рейвенскрофт, де одного разу час зупинився. Тоді детективи намагаються розгадати злочин.
«Тут приховують і шукають правду, граються, кохають, а, може, й убивають. Це химерний фарс про жінку в "чоловічому" світі та чоловіка в жіночому оточенні. Чи є злочином мати права на емоції, страхи, слабкості, самотність та особисте життя, якщо це не шкодить іншим? Жити в правді з собою чи досліджувати правду інших життів натомість? "Ефект правди" — історія, у якій, можливо, навіть є частка правди або все це лише її ілюзія», — зазначають у театрі.
Автор — Дон Найгро. Режисер та музичне оформлення — Дмитро Леончик. Художниця — Оксана Радкевич. Хореографиня — Юлія Скиба. Асистентка режисера — Устина Карпіна. Переклад з англійської — Устини Карпіної.
Коли дивитися: 8 березня.
Постдрама «За межею…»
Львівський театр ляльок
Авторка та режисерка постановки — військова й психологиня Галина Стричак. У основі її постановки — п’єса «Та, що тримає надію», яку написала на основі понад вісімдесяти свідчень жінок, рідні яких (чоловіки, сини, тати та брати) проходили службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені Данила Галицького та зникли безвісти або перебувають у полоні.
«Це спільний проєкт з Львівським управлінням культури, Львівським театром Ляльок і Об'єднанням родин зниклих та полонених захисників 24 ОМБр, які звернулися в управління культури з проханням створити виставу, як нагадування для тих хто досі продовжує жити “в своїй бульбашці”», — підкреслює Галина Стричак.
Сценографію до постановки створила Оксана Шпакович. Вона вибудувала її з восьми дзеркальних конструкцій, що формують лабіринт відображень — простір, де кожна історія множиться й знаходить відгук в іншій.
Художник по світлу — Євген Петров. Композитор — Володимир Помірко.
Коли дивитися: 11 березня.
«Сковорода. САД Божественних Пісень»
Театр «Слово і голос»
Вистава створена до дня народження філософа Григорія Сковороди. Як підкреслюють в театрі, це Дорога до Сковороди та художнє дослідження якості, яка вже перемагає війну і закладає основу нової України.
«В час розірвання всіх зв'язків це зусилля персонального звернення до життя, до іншої людини, до Бога, до себе і є сьогодні художнім актом — здійснення перемоги життя над смертю», — розповідають організатори.
Режисерка — Наталія Половинка. Художник проєкту — Нателла Шавадзе. Художник зі світла —Богдан Дворник. Відеоарт — Артур Бузенко.
Коли дивитися: 15 березня.
До слова, ІА Дивись.іnfo також готує підбірки фільмів, книжок та подій. Їх дивіться на нашому сайті в розділі «культура».
