«Доступність для всіх»: хто може у Львові встановити пандуси та які є нюанси

Про те, як у Львові встановити елементи доступності біля житла та в чому є нюанси, для ІА Дивись.info розповіла Ірина Маруняк — заступниця міського голови з питань доступності.

Хто може подати документи на встановлення пандуса чи підйомника та як це зробити

Зі слів Ірини Маруняк, у Львові діє програма забезпечення доступності житлових приміщень для людей з інвалідністю, які пересуваються у колісних кріслах, а також для людей з інвалідністю I групи по зору. У межах цієї програми люди мають право подати звернення до управління доступності та долучити необхідні документи, щоб отримати можливість облаштування пандуса або підйомника.

У разі, якщо людина не може подати звернення особисто, це можна зробити через представника або уповноважену особу. Для облаштування пандуса або підйомника заявник має подати визначений пакет документів.

«Перше — це копія паспорта громадянина України. Якщо це дитина з інвалідністю, подають копію свідоцтва про народження дитини. Далі обов’язково має бути довідка про групу та причину інвалідності, яку видав відповідний структурний підрозділ», — пояснює Ірина Маруняк. Вона також наголошує, що для дітей з інвалідністю додатково потрібен медичний висновок.

Також, за словами фахівчині, до пакету документів необхідно додати підтвердження статусу військовослужбовця або ветерана війни, адже ці категорії також мають право на облаштування пандуса чи підйомника. Окрім цього, подають витяг з реєстру Львівської міської територіальної громади про реєстрацію місця проживання.

Вона пояснює, що на цьому етапі можливі два варіанти. «Перший варіант — коли ЦНАП має інформацію про те, де людина зареєстрована. У такому випадку не потрібно окремо отримувати довідку, адже ЦНАП сам додає її до пакету документів», — зазначає Ірина Маруняк.

Другий варіант стосується ситуацій, коли такої інформації у ЦНАПі немає. «Це може бути будинок ОСББ або будинок, який перебуває в управлінні приватної управляючої компанії, і з тих чи інших причин у ЦНАПі немає відповідних документів. Тоді потрібно звертатися в ОСББ або в ЦНАП. Але для початку я б радила подавати документи саме в ЦНАП, бо, як правило, більшість довідок про реєстрацію особи за тією чи іншою адресою там є», — пояснює фахівчиня.

Окремо Ірина Маруняк наголошує на правильному оформленні копій документів. «Має бути засвідчення копій документів, які додаються до заяви. Це робить заявник. Якщо це копія паспорта, на ній має бути напис “Копія вірна” і підпис заявника. Те саме стосується копії свідоцтва про народження», — пояснює вона.

За її словами, після підготовки всіх документів необхідно подати заяву до ЦНАПу разом із повним пакетом. «Усі ці документи через відповідну програму надходять до управління забезпечення доступності осіб з інвалідністю, яке займається розглядом таких звернень і внесенням питання на розгляд комітету доступності, а згодом — на розгляд сесії міської ради», — зазначає фахівчиня.

Чи може подати документи людина, яка винаймає житло

Ірина Маруняк зазначає, що різниця між власним і винайманим житлом є принциповою. З її слів, якщо людина винаймає житло і не є там зареєстрованою, це унеможливлює вирішення питання облаштування пандуса або підйомника.

Вона пояснює, що у разі оренди житла людина може мати договір найму, який мав би бути зареєстрований у податковій інспекції, однак такий договір не дає права власності. «Основний фактор — це реєстрація людини. Сьогодні вона винаймає житло в одному місці, завтра — в іншому. Поки ми виробляємо документи, проєктну документацію, виділяємо кошти і виносимо це питання на сесію, людина може змінити місце проживання», — каже Ірина Маруняк.

Вона наголошує, що ключовим чинником є саме реєстрація за адресою. «Немає значення, чи це приватне житло людини, чи квартира мами або тата. Але людина має бути зареєстрована за цією адресою. Це є основний чинник, який впливає на подальше вирішення питання — що саме буде облаштовано: пандус чи підйомник», — зазначає фахівчиня.

Скільки коштують підйомники і пандуси

Що стосується фінансування, Ірина Маруняк підкреслює, що кошти на встановлення пандусів і підйомників виділяє винятково міська рада, без співфінансування з боку заявника.

За її словами, орієнтовна вартість пандуса сьогодні становить від 250 до 450 тисяч гривень. Це залежить від довжини пандуса і від матеріалу. Площина пандуса може бути металева, з фем-плитки або бетонна.

Вартість підйомників, за словами Ірини Маруняк, є вищою і залежить від типу конструкції. «Підйомники є різні. Їхня вартість коливається від 450 тисяч до 1 мільйона гривень. Мільйон гривень — це довгий, поворотний підйомник, який, наприклад, іде з першого поверху і повертає на другий», — каже вона.

Окремо вона згадує вертикальні підйомники. «Вертикальний підйомник можуть встановити, наприклад, у дворі. Він піднімає людину на третій поверх, де облаштовують вхід до квартири — інколи навіть через вікно», — зазначає Ірина Маруняк.

Якщо ж встановлення підйомника всередині будинку неможливе, наприклад через старі сходи або статус пам’ятки архітектури, рішення шукають зовні. «У такому випадку облаштування можливе лише з зовнішньої сторони будинку і за обов’язкового погодження з управлінням охорони історичного середовища. Якщо будинок не є пам’яткою архітектури, тоді потрібна згода мешканців і управляючої компанії. У випадку ОСББ — погодження голови та членів ОСББ», — зазначає фахівчиня.

Скільки людей торік скористались програмою та що планують цього року

Ірина Маруняк зазначає, що минулого року в межах програми вдалося облаштувати 51 пандус і 38 підйомників. Йдеться як про житлові будинки, так і про об’єкти на безбар’єрних маршрутах. Вона нагадує, що частину робіт виконували в межах проєкту «Рух без бар’єрів», який реалізовували спільно з Міністерство розвитку громад та територій України.

Більше про безбар'єрний марштрут у Львові ми розповідали тут.

«Ми кожного кварталу розглядаємо це питання на комітеті доступності. Кожного разу додаємо нові об’єкти, нові адреси, де необхідно облаштувати пандуси і підйомники. Після розгляду на комітеті ми формуємо поадресний перелік і виносимо його на сесію міської ради», — пояснює Ірина Маруняк.

«На 2026 рік нам потрібно встановити 19 пандусів, 71 підйомник, 7 ліфтів модернізувати і облаштувати гусеничний транспортер — там, де неможливо встановити ні пандус, ні підйомник. Це ми плануємо на початку року. Але вже в квітні будемо розглядати додаткові звернення, бо вони надходять у чималій кількості», — зазначає фахівчиня.

За словами Ірини Маруняк, усі звернення обов’язково опрацьовують. Спершу документи перевіряє управління доступності. Якщо пакет повний, фахівці виїжджають на місце разом із представниками районної адміністрації та управління архітектури. Якщо будинок є пам’яткою архітектури, долучають також управління охорони історичного середовища.

«Ми дивимося на місці й даємо висновок, що саме потрібно — пандус чи підйомник, і чи це технічно можливо. У старих будинках, де є сходова клітка до ліфта, ми часто робимо і пандус при вході, і підйомник усередині, щоб людина могла заїхати в під’їзд і піднятися до ліфта», — пояснює вона. Зазвичай розгляд звернення триває від 15 до 30 днів.

Фахівчиня наголошує, що під час виїздів обов’язково спілкуються із заявниками, їхніми родичами та мешканцями будинку. «Це спільна власність, тому мешканці також погоджують відповідні рішення. Зазвичай заперечень немає. Якщо виникають непорозуміння — наприклад, коли біля під’їзду є клумба і її треба перенести, — тоді проводимо збори, пояснюємо людям. Районна адміністрація організовує зустріч, долучається управляюча компанія, управління доступності. Після роз’яснень питань зазвичай не виникає», — каже Ірина Маруняк.

Які об'єкти мають пріоритет та чи можуть відмовити у зверненні

Ірина Маруняк пояснює, що під час розгляду звернень є визначені пріоритети, хоча увагу приділяють усім категоріям заявників.

«До нас надходять звернення від військовослужбовців. Це пріоритет, тому що вони приїжджають з зони бойових дій з травмами, з інвалідністю, з ампутованими кінцівками, і тут потрібно на це особливо зважати», — зазначає вона.

Серед пріоритетних категорій Ірина Маруняк також називає дітей і молодь. «Є діти, які навчаються і щодня мають ходити до школи. Так само молоді люди, які працюють, щоденно їздять на роботу і пересуваються у кріслі колісному», — пояснює фахівчиня.

Говорячи про можливі відмови, Ірина Маруняк наголошує, що такі випадки трапляються вкрай рідко. Якщо неможливо облаштувати пандус із допустимим ухилом у 8%, тоді розглядають встановлення підйомника. Водночас є технічні вимоги. «Підйомник від існуючого рельєфу до входу в будинок встановлюють тоді, коли висота становить метр. Бо якщо при такій висоті ставити пандус, він буде мати 18–20 метрів довжини», — пояснює вона.

За її словами, у складних умовах фахівці пропонують альтернативні рішення. «Якщо немає місця для горизонтальних площадок під підйомник, ми все одно шукаємо варіанти. Наприклад, можемо запропонувати апарелі — це металеві напрямні, якими можна піднятися з першого на другий поверх. Є варіант пандуса, підйомника, підйомника-ліфта у внутрішньому дворі, поворотного підйомника», — зазначає Ірина Маруняк.

Ірина Маруняк зазначила, що в більшості випадків місту вдається забезпечити доступність, однак інколи це технічно неможливо. З її слів, це особливо стосується гуртожитків, які раніше перебували у відомстві певних підприємств, і там фізично неможливо облаштувати відповідну доступність.

У таких ситуаціях людині рекомендують скористатися можливістю обміну житла. «Ми пропонуємо людині поміняти житло на інше. Є відповідна програма, і соціальний захист оплачує всі витрати, які людина має понести у нотаріуса при обміні житла. Крім того, надають допомогу коштами для оренди транспорту — щоб завантажити й перевезти речі. Людина сама вирішує, на яке житло обмінювати свою квартиру, яка є недоступною, щоб їй було зручно», — зазначає фахівчиня.

Ірина Маруняк також звертає увагу на інженерні обмеження. «Буває так, що на земельній ділянці, де планують пандус, проходять інженерні мережі. Ми не можемо їх перекривати. Тоді або змінюємо напрямок пандуса, або, якщо це неможливо через брак площі, встановлюємо підйомник», — пояснює вона.

За її словами, кожну ситуацію розглядають індивідуально, часто з кількома виїздами на місце.

Що робити, якщо виникають конфлікти та як реагує суспільство

Ірина Маруняк зазначає, що нині намагаються мінімізувати конфліктні ситуації довкола встановлення елементів доступності. За її словами, перед початком робіт обов’язково проводять роз’яснювальну роботу з мешканцями будинку.

«Ми стараємося, щоб зараз таких заперечень не було. Перед тим як планувати встановлення пандуса чи підйомника, ми проговорюємо це з мешканцями. Якщо потрібно перенести клумбу чи є якась комора — ми це обговорюємо з людьми. За останній рік таких гострих ситуацій у нас фактично немає. Ми спілкувалися з людьми і розходилися з порозумінням. Коли вже встановлювався пандус, заперечень не виникало», — пояснила вона.

Нагадаємо, що наприкінці 2024 року виник конфлікт між мешканцями щодо встановлення пандуса.

Вона підкреслює, що суспільне сприйняття змінилося, особливо в умовах війни. «Люди повинні розуміти, що ми живемо в час війни. Повертається багато військових із зони бойових дій з серйозними травмами, ампутаціями. І, на жаль, їх стає більше. Ці люди нас захищають, щоб ми могли працювати тут. Тому суспільство має зробити все, щоб їм було зручно жити», — пояснює вона.

За її словами, йдеться про базові речі — можливість зайти в садочок, забрати дитину, відвідати поліклініку чи провести час із родиною. «Я питала хлопців з UNBROKEN, що для них найважливіше. І вони мені сказали: ми хочемо бути як усі. Вони хочуть мати роботу, щоб робочі місця були облаштовані належним чином, щоб комунальні й приватні підприємства були доступні, щоб благоустрій у Львові був максимально доступним, щоб аптеки були доступні. Щоб вони могли просто робити те, що їм потрібно», — зазначає Ірина Маруняк.

За її словами, для багатьох із них принципово важливо залишатися самостійними. «Вони дуже не хочуть, щоб їм одразу допомагали. Для них це питання гідності і самоповаги. Тому спершу треба запитати. І лише коли людина каже, що можна, тоді допомагати», — нагологує фахівчиня.

Ірина Маруняк підкреслює, що суспільству необхідно формувати культуру поваги до маломобільних людей. За її словами, станом на сьогодні у Львові проживає близько 220 498 осіб, які належать до маломобільних груп населення. Це люди старшого віку, люди з інвалідністю, вагітні жінки, а також діти віком до шести років. Загалом це близько 22 відсотків від усіх мешканців міста, де проживає близько мільйона людей.

Хто має ремонтувати підйомники чи пандуси та до кого звертатись по консультації

Зі слів фахівчині, підйомники перебувають на балансі комунального підприємства «Львівсвітло». Що стосується пандусів, то після встановлення їх передають на баланс комунального підприємства, або управляючої компанії, яка обслуговує будинок, або ОСББ. І вже вони відповідають за обслуговування пандуса.

Щодо консультацій перед поданням заявки, то у Львові є окрема структура для цього. «Львів — перше місто в Україні, де створено управління доступності. Представник цього управління працює в кожній районній адміністрації», — каже Ірина Маруняк. У місті є шість районів, і в кожній районній адміністрації, окрім поки Залізничної, вже працює уповноважений з питань доступності.

Мешканці можуть отримати безкоштовні роз’яснення кількома способами. «Перш за все, можна звернутися до уповноваженого з питань доступності. Також можна отримати інформацію в моїй приймальні — у заступника міського голови з питань доступності. Ми даємо роз’яснення і пояснення. Можна також подзвонити на гарячу лінію міста або в приймальню районної адміністрації. Там також пояснять, які документи потрібні, щоб облаштувати доступність — чи в житловому будинку, чи в закладі охорони здоров’я, освіти або культури: лікарні, поліклініці, бібліотеці, театрі», — зазначає Ірина Маруняк.

Більше про проблеми доступності у Львові Ірина Маруняк розповідала у нашому інтерв'ю: