Безкоштовні медичні та соціальні послуги, або Як на Львівщині працює проєкт «Всетурбота»
Щороку тисячі українських родин мають справу з ситуацією, коли близька людина раптово або поступово втрачає здатність самостійно рухатися — через інсульт, деменцію, хронічні хвороби, онкологію, травми чи похилий вік. Повномасштабна війна лише загострила цю проблему, додавши наслідки поранень і ампутацій. У більшості випадків турботу про таких людей беруть на себе рідні, часто не маючи достатніх знань, підтримки та необхідних ресурсів.
Більше про проєкт «Всетурбота» та історії маломобільних людей та їх доглядальників – у матеріалі журналісток ІА Дивись.info.
«Вже навчилася розуміти маму без слів»
Пані Марія мешкає у селі Арламівська Воля. Їй — 68 років. Десять років тому жінка перенесла два інсульти, через що має ураження правої сторони. Раніше жінка працювала на Львівській залізниця на телеграфі.
За пані Марією постійно доглядає її дочка Людмила.
«Мама пережила два інсульти. Один спровокував інший. В результаті цього у неї паралізувало праву сторону. Вона втратила мову. Спочатку було дуже важко, але ми пристосувалися. Нам допомагають, зокрема фахівці від "Всетурботи"» — розповідає Людмила Цибульська.
Увесь цей час донька присвячує догляді за матір’ю. Тому піти кудись працювати не має змоги. Каже: «Наодинці її не можна залишати».
Невелику розраду серед буденних турбот знаходить у зустрічах «рівний-рівному», де збираються люди, котрі доглядають за маломобільними рідними. Тут вони обмінюються досвідом, обговорюють власні проблеми та переживання.
«Ми зустрічаємося в теплій атмосфері, обмінюємося своїми турботами. Хтось може щось підказати. Люди мають вже свої лайфхаки при цій хворобі. Ділимося і допомагаємо морально», — ділиться пані Людмила.
Доглядальниця каже, що для мами придумали спеціальний дзвіночок, аби вона за потреби викликала її. Водночас жінка підкреслює: «Я вже навчилася розуміти маму без слів».
Медсестра проєкту Галина Федечко разом зі соціальним працівником відвідує та оглядає пацієнтів. Окрім цього, вони забезпечують такі сім'ї засобами гігієни та необхідними медикаментами. Також ділиться, що неможливо обійтись й без підтримки самої родини, котрим буває складно.
Зробити людей видимими
Національний медичний експерт проєкту «Всетурбота» Олександр Павлішевський пояснює, що ключова ціль проєкту — зробити людей видимими для системи.
«Саме факт втрати мобільності часто спричиняє те, що така людина з різних причин не звертається за медичною допомогою та не заявляє про свої соціальні потреби, хоча часто спроможності громади та місцевих служб може це забезпечити», — говорить він.
Також каже, що членів сім'ї навчають, як правильно доглядати за своїми родичами. Для цього проводять спеціальні тренінги.
«Наша глобальна ціль — започаткувати допомогу в іншому формі: співпрацюючи з місцевими службами перевинайти той підхід, який застосовується зараз, і намагатись вдосконати його, аби мати змогу комплексно покривати насправді дуже складні потреби маломобільних людей, які часто зіштовхуються із різноманітними бар'єрами у тому, аби отримати послуги, які отримують люди, в яких немає інвалідності», — каже він.
На Львівщині команда «Всетурботи» працює з 2023 року. З цього часу фахівці діяли у дев'яти громадах.
«З 2025 року наші мобільні команди працюють у Мостиській та Новояворівській громадах, де медико-соціальну допомогу отримали понад 200 клієнтів та їхніх родин», — каже Олександра Грицак, регіональна координаторка «Всетурботи» у Львівській області.
Психологічна підтримка доглядальниць та доглядальників
За столом сидять жінки із білими кульками в руках. Вони проштрихують їх голками та прикріплюють до них шматочок вовни. Кулька стає різнокольоровою та м’якою, немов тривога чи переживання, що тримають у собі.
Кожна з цих жінок – доглядає за важкохворою людиною. Вони приходять на групи підтримки «рівний-рівному», де діляться своїми емоціями, враженнями та труднощами.
Цього разу, за словами психологині Наталії Жукровської, доглядальниці спробували техніку «валяння вовною». Так, вони можуть відволіктися від буденності.
«Мета цих груп — повернути людей самих до себе. Бо вони перестали жити своїм життям, а проживають іншої людини. Ми пропрацьовуємо різні техніки стабілізації, як можна покращити собі настрій, як крок за кроком почати робити щось для себе, як можна повернутися до свого життя», — розповідає психологиня.
За даними Міністерства соціальної політики України, послуга «догляд вдома» є однією з найбільш затребуваних. Водночас недостатня координація між медичною та соціальною сферами у громадах ускладнює доступ до неї.
У межах проєкту також створено «Путівник всетурботою» — онлайн-платформу з практичними порадами для доглядальників. На сайті зібрано рекомендації від людей, які вже мають досвід догляду за маломобільними рідними, для тих, хто тільки починає цей шлях.
Кожен охочий може поділитися власною історією або корисними порадами щодо догляду за близькою людиною — зокрема про харчування, безпеку вдома, гігієну, фізичну активність, профілактику ускладнень і психічне здоров’я. Для цього достатньо перейти за посиланням тут та натиснути кнопку «Поділитися порадою».
Авторки: Ольга БОМКО та Мар'яна КОВАЛЕНКО
