Що клали до великоднього кошика раніше: традиції, символи та страви
Великодній кошик є давньою традицією і колись він складався переважно з білкової їжі тваринного походження.
Журналістка ІА Дивись.info поспілкувалась з Олександрою Киричук, заступницею директора з наукової роботи Музею історії релігії.
Про традиції великоднього кошика, пасхальні канапки та символ Агнця — далі у розмові.
Традиційний склад великоднього кошика
Науковиця говорить, що переважно кошик у минулі часи був однаковий, незалежно від регіону. «Я думаю, що традиційно у меню кошика були тваринні продукти, тому що люди постили. Отже після посту люди освячували їжу білково-тваринного походження. Це могли бути: ковбаса, шинка або шпондер. Також яйця, масло та сир».
Олександра Киричук пояснює, що це були легкі і тяжкі білки та все чим вони заправлялися — сіль і оцет. Проте вона каже, що оцет зараз вже рідше можна зустріти у великодньому кошику.
«А сир з маслом, тому що обов'язкове блюдо в Галичині були пасхальні канапки», — розповідає кандидатка історичних наук.
Пасхальні канапки та традиції харчування
«Це такі традиційні канапки, які робили перед Пасхою. Зазвичай вони вже були на столі, коли приходили гості до хати», — каже Олександра Киричук.
Вона також розповідає з чого та як робили ці канапки: «Це сир змішаний з маслом, намазували на хліб. Робили канапки четвертинками. І потім намазували начинку. Там обов'язково мав бути квашений вироб, цвіклі з буряка, ковбаса, яйце і покроплено червоним перцем».
Зараз пасхальні канапки вже не роблять, бо це, за словами науковиці, звичайні бутерброди. «Але навіть моя свекруха, корінна львів’янка, частувала нас до останнього часу цими канапками».
«Потім стали модернізувати кошик. Наприклад, стали робити ці цвіклі. Також це є хрін, як приправу. Я думаю, що його можна також відносити до того, що йшло до білкової тваринної їжі. Тому що він пом'якшував та покращував їжу», — додає вона.
Символ Агнця та релігійний зміст Пасхи
«Ось цей Агнець Божий — це є символ такий дуже суттєвий, тому що в Біблії, крім Старого і Нового Завіту, є одкровення Іоанна. І одкровення Іоанна — це якась така містична книга, яку дотепер розшифровують. Там Іоанн пише, що він на безлюдному острові і побачив Агнця, який був на книзі з сімома печатями», — розповідає кандидатка історичних наук про символ Агнця.
Вона додає: «А я думаю, що конкретно Пасха більш пов'язано з тим, що в стародавніх євреїв був звичай, що в них був такий “козел відпущення”. Чому звідси ця фраза “козел відпущення”? Вони приносили жертву злим духам пустелі ягня».
Олександра Киричук також каже, що Месія Ісус Христос — це той, хто за нас страждав і спокутував ці гріхи. «І це символізм того ягня, Агнця Божого, який спокутував гріхи. Він завжди традиційно був у кошику».
Святкування Пасхи у радянські часи
Науковиця розповідає, що попри заборону, на Галичині все одно святкували Великдень.
«Я, наприклад, теж святкувала біля церкви в селі. Все одно, якщо церкви або діючого храму не було, то люди йшли в інше село і там вже святили кошик», — говорить Олександра Киричук.
Наприклад, дід самої пані Олександри пройшов чотири кілометри до тих, хто був на той період підпільним греко-католиком. Люди збиралися ввечері потаємно, аби посвятити паску.
Також, за її словами, у радянські часи вчителям давали вказівки не пускати дітей до церкви на Великдень, хоча самі ці ж вчителі вдома їли освячену паску.
Великодня легенда про писанки
«У лемків була така розповідь, чому писали писанки і яке це має ставлення до Ісуса Христа. Що коли його заарештували, то Богородиця в четвер почала малювати яйця, щоб занести воїнам, як хабар. І вона несла їх в кошику, а по дорозі зустріла людей, які сказали, що цього Ісуса вже розіп'яли, і він там помер в п'ятницю. Богородиця спіткнулася у п'ятницю зранку, бо вона малювала цілий четвер і з кошика вилетіли ті писанки і розлетілися по всьому світу», — пояснює науковиця.
