«З нами ніхто не рахується»: чому досі не узгодили проєкт Меморіалу Героїв у Львові (фото)
У Львові родини загиблих військових не погоджуються із запропонованими пам’ятниками. Вони заявляють, що їх не почули, і наполягають на можливості самостійно обирати вигляд надгробків.
Напередодні, 25 квітня, відбулося чергове публічне обговорення щодо встановлення надмогильних плит. Про те, які побажання рідних ще не врахували, розповідає журналістка ІА Дивись.info зі слів родин загиблих воїнів.
Чого хочуть родини
Родини загиблих військових заявляють, що не мають можливості обрати вигляд надгробків для своїх рідних і наполягають на створенні кількох повноцінних проєктів пам’ятників. За їхніми словами, нинішні варіанти вони вважають «безликими» і такими, що не відповідають очікуванням сімей.
Вони зазначають, що в інших містах України вже реалізовані різні підходи до облаштування військових поховань, і наводять приклад Одеси, де обрали один із розроблених робочих проєктів. Натомість, як стверджують родини, у їхньому випадку альтернатив немає, тому вони звертаються до меценатів із проханням допомогти профінансувати розробку кількох варіантів пам’ятників, аби сім’ї могли обирати.
«Ми в міську раду вже ходили шість разів. Ми туди ходимо, як на поклін. Вони нас не чують. Ми їх запрошували прийти сюди, говорити з нами, але їх тут немає. Чому вони до нас не підходять? Ми говоримо, але з нами ніхто не спілкується», — зазначає Оксана Кардаш, мати полеглого військового Василя Кардаша.
Окремо родини наголошують, що мають власні бачення вигляду пам’ятників і хочуть, щоб їх врахували. Зокрема, йдеться про висоту хреста 160 сантиметрів, формат світлини та можливість індивідуального оформлення — залежно від рішення кожної сім’ї.
«Нам кажуть, що це свята земля. Ми це розуміємо. Але дайте нам можливість сказати своє слово, бо ми просимо вже не перший місяць. Нам кажуть, що консультації були, але зі мною, як з мамою загиблого, ніхто не консультувався. Є різні думки, і це нормально. Але треба знайти золоту середину. І це робота тих, хто приймає рішення — врахувати людей, а не відмахуватися», — каже Оксана Кардаш.
Чому рідні полеглих проти терраццо
Родини загиблих військових заявляють, що не погоджуються із запропонованими матеріалами для пам’ятників, зокрема з використанням терраццо. За їхніми словами, рішення фактично вже ухвалили без урахування їхньої позиції. Частину рішень, зокрема щодо вигляду пам’ятників і наявності фотографій, змінювали вже в процесі. Родини кажуть, що окремі елементи додали поспіхом, хоча спочатку їх не передбачали.
«Вони наших дітей прирівнюють до січових стрільців, до УПА. Я кажу: це будуть такі самі хрести, як в УПА, тільки більші? А мені відповідають: а вам що, не подобаються хрести УПА? Мені подобається їхня історія, але ми маємо свою новітню історію. З нами треба рахуватися. Чому з нами ніхто не рахується?», — каже Оксана Кардаш.
Родини також ставлять під сумнів вартість запропонованих пам’ятників і наголошують на необхідності прозорості у формуванні ціни. За їхніми оцінками, реальна вартість може бути значно нижчою за озвучену. Зокрема, сімʼї рахували, що такий пам’ятник може коштувати близько 10 тисяч гривень, а його оцінюють у близько 90 тисяч гривень.
Родини також висловлюють недовіру до якості виконання майбутніх робіт, зокрема через зафіксовані недоліки у зразках та пояснення про порушення технології. Крім того, родини сумніваються у належному догляді за меморіалом у майбутньому, наводячи приклади неналежного утримання території взимку.
«Нам кажуть, що місто буде доглядати. Але цієї зими навіть не могли нормально прибрати. Внизу почистили, бо приїжджав президент Чехії, а там, де поховані наші діти, ми ледве дісталися. Якщо не можуть прибрати зараз, як я маю вірити, що хтось буде доглядати ці пам’ятники? Нам кажуть, що світлого граніту немає в Україні. Це неправда. Ми не вимагаємо ідеального білого граніту. Ми просимо світлий граніт. Не ідеальний — просто світлий», — каже мати загиблого воїна Романа Когута.
Також сімʼї ставлять під сумнів підписи, на які посилаються представники влади, аргументуючи погодження рішень. За словами родин, ці документи могли підписувати у стані сильного стресу після втрати близьких, тому вони не можуть вважатися усвідомленою згодою.
Вони також заявляють, що відчувають нерозуміння з боку посадовців і відсутність реального діалогу. «Нам говорять одне на зустрічах, а потім зовсім інше з’являється в інтернеті. Складається враження, що вони просто чекають, поки ми заспокоїмося, і зроблять своє. Але так не робиться. Якби їхні діти тут лежали, вони б робили інакше», — зазначає родичка Романа Когута.
Крім цього, сім’ї наголошують, що в інших містах України, за їхніми словами, підходи до вшанування загиблих більш гнучкі та передбачають участь родин у прийнятті рішень. Вони додають, що спілкуються з представниками інших громад і знають про випадки, коли використання окремих матеріалів, зокрема терраццо, викликало проблеми.
Родини також сумніваються у достовірності даних про підтримку запропонованих рішень і вимагають публічного підтвердження результатів. «Нам кажуть, що 70% проголосували за тераццо. Покажіть ці списки. Від якої кількості людей рахують ці 70%? Ми цього не бачили. Ми мовчати не будемо», — наголошують вони. Йдеться про результати опитування, про які ми розповідали раніше.
Водночас сім’ї вкотре закликають створити альтернативні варіанти пам’ятників, зокрема зі світлого граніту, щоб мати можливість обирати. Вони вважають, що лише через демонстрацію різних зразків можна досягти рішення, яке врахує позиції різних родин.
«Нехай зроблять зразок зі світлого граніту. Якщо за нього не проголосують — ми це побачимо. Але чому вони бояться його поставити? Бо знають, що люди оберуть інше. Ми маємо свою пам’ять, свою країну і своїх дітей. І ми хочемо, щоб із нами рахувалися», — зазначає мати загиблого Романа Когута.
Більше про те, що ще просили врахувати рідні загиблих воїнів, ми розповідали наприкінці грудня та лютого нинішнього року.
Які пам'ятники пропонували та які побажання вже врахували
Наприкінці минулого року, 12 грудня, на Полі почесних поховань представили варіанти намогильних споруд для військового меморіалу Личаківського цвинтаря. Йдеться про зразки пам’ятників, яку розробила команда архітекторів під керівництвом Дмитра та Олени Райфшнайдерів — переможців Всеукраїнського архітектурного конкурсу.
За задумом авторів, базова концепція передбачає світлі намогильні елементи, які контрастують із ландшафтом та відповідають українській традиції військової меморіалізації. Водночас на прохання окремих родин один із варіантів виконали з граніту.
Кожна намогильна споруда складається з кількох частин: плити або хреста з фотографією, ім’ям і даними про загиблого, озелененої ділянки з бортами, переднього блоку з написом «За Україну! За її волю!» та QR-кодом з інформацією про похованого. Також передбачене місце для квітів, лампадок і пам’ятних речей, підземне кріплення для прапорів і вбудоване підсвічування.
За словами фахівців, кожна намогильна споруда має свої особливості — зокрема, пісковик є традиційним, але більш вразливим до вологи, граніт — довговічний, однак темніє і менш помітний у ландшафті, а тераццо розглядають як світлий і стійкий матеріал, який уже має історію використання в українських похованнях міжвоєнного періоду.
Загалом у міській раді зазначають, що місто перебуває на етапі ухвалення майже фінальних рішень щодо вигляду меморіалу. Початок будівництва комплексу планують із весни.
Протягом місяця в інформаційному центрі Личаківського цвинтаря, при вході на Поле почесних поховань новітніх Героїв, родини могли залишати письмові відгуки та пропозиції щодо представлених зразків. Попередньо депутати вже заслухали інформацію про звернення мешканців і родин загиблих та про те, як ці пропозиції враховують у проєкті.
Зі слів керуючого справами виконавчого комітету Львівської міськради Євгена Бойка, проєкт меморіалу готовий на 99%. У процесі доопрацювання місто врахувало більшість зауважень родин загиблих, зокрема щодо вигляду намогильних споруд і елементів благоустрою. У фінальній версії передбачили встановлення лавок біля могил, змінили форму та розмір хреста, а також скоригували вигляд і розмір фотографій. Написи на пам’ятниках зробили чікішими та контрастнішими.
Водночас триває підбір матеріалів і переговори з виробниками щодо їх використання. Паралельно місто готується до переходу на наступний етап — оголошення тендера, визначення генерального підрядника та початку будівництва.
