«Ми охочіше захищаємо те, що знаємо і цінуємо»: як у Львові зберігають пам’ятки сецесії
Наприкінці ХІХ століття Львів почав змінюватися під впливом нового архітектурного стилю — сецесії. Вона принесла місту рослинні орнаменти та керамічний декор.
Журналістка ІА Дивись.info поспілкувалась з директоркою Львівського комунального підприємства «Бюро спадщини» Стефанією Топилко про львівську сецесію та як її зберігають у Львові.
Що таке сецесія та як цей стиль виник у Львові
«Сецесія — це стиль в мистецтві та архітектурі, що вибухнув наприкінці XIX-початку ХХ століття, який прагнув відійти від копіювання історичних стилів і створити нову сучасну естетику. Якщо простими словами, то це архітектура, яка надихалася природою, плавними лініями, квітами, рослинами та прагнула зробити красивим кожен елемент будинку і побуту», — пояснює директорка «Бюро спадщини».
Сецесія прийшла до Львова наприкінці 1890 років із Польщі. На той час Львів був частиною Австро-Угорської імперії й активно переймав нові архітектурні тенденції. Поштовхом, за словами директорки, стали нові містобудівні процеси, розвиток будівельної галузі та діяльність молодих архітекторів, які прагнули створювати сучасну архітектуру замість історичних стилізацій.
Стефанія Топилко додає: «Відбувся насправді цілий мікс у формуванні канви міста, адже будинки періоду Ар нуво стали “вставками” у вже сформованому середовищі. Водночас до меж тодішнього Львова додавалися менші прилеглі села. Так і виникли цілі райони, які дуже добре помітні на історичних картах та на мапі, яку опрацювало бюро. А ще їх добре видно за озелененням, там навіть дихається інакше».
Які найголовніші та найбільш впізнавані ознаки сецесії
Цьому стилю, як каже Стефанія Топилко, притаманний декор із керамікою. Це можуть бути невеликі одиничні плитки, так і цілі панно з ягодами чи метеликами, наприклад. «А ще виразною ознакою є маскарони — жіночі маски, спокійні і виважені чи більш “зловісні”, але звертаються до ще одного натхнення стилю Ар Нуво — жінки, німфи, музи”.
В інтер’єрах стиль сецесія проявляється у кераміці, кованих елементах огорожі сходів, обрамленні дверей, розписах та вітражах. Також цінними є і малі деталі: клямки, завіси, накладки на щілини для листів.
Які елементи та матеріали використовували найчастіше
Хронологічно сецесія припала на період стрімкого розвитку нових будівельних технологій. Саме на межі ХІХ і ХХ століть архітектори почали активно використовувати бетон, залізобетон, великі металеві конструкції та промислово виготовлені будівельні елементи.
«Ці матеріали відкривали можливості, про які раніше годі було й мріяти: більші вікна, просторіші приміщення, складніші форми фасадів та сміливіші конструктивні рішення», — додає директорка «Бюро спадщини».
Водночас, сецесія поєднювала традиційні та нові матеріали, а саме можна побачити комбінування бетону металу, кераміки, скла та дерева. Новітні конструкції ставали основою будинку, а художнє кування, ліпнина, майоліка та вітражі надавали йому індивідуальності.
Львівська сецесія
У Львові Ар Нуво трансформувався під впливом австрійської, польської, української, єврейської та вірменської культур. Архітектори не копіювали західну моду, а поєднували її з українським народним мистецтвом. Наприклад, з гуцульською орнаментикою, елементами дерев'яного будівництва та місцевими ремісничими традиціями.
Стефанія Топилко розповідає, що особливо помітно це у творчості Івана Левинського та його кола, які прагнули створити архітектуру, що була б водночас модерною й глибоко вкоріненою в місцевий контекст. Саме тому у Львові можна побачити не лише віденську чи польську сецесію, а й унікальний синтез різних мистецьких течій, який сьогодні часто називають львівською або галицькою сецесією.
Які майстри, архітектори та автори лишили найбільший слід на львівську сецесію
«Якщо говорити про львівську сецесію, то безперечною рок-зіркою цього стилю є вже згаданий Іван Левинський. Левинський створив цілу систему: проєктував будинки, мав будівельну фірму, керамічну фабрику, навчав молодих архітекторів і фактично формував те, як виглядатиме модерний Львів на початку ХХ століття. Багато з того, що ми сьогодні називаємо львівською сецесією, так чи інакше пов'язане з його майстернею», — пояснює директорка «Бюро спадщини».
Крім Левинського, вона згадує його соратника — Тадеуша Обмінського, який умів поєднувати модерні форми з українськими народними мотивами. А також Владислава Садловського, автора низки знакових споруд, серед яких головний залізничний вокзал Львова.
Серед інших постатей, яких назвала Стефанія Топилко, є Альфред Захаревич, Адольф Піллер та Якуб Рисяк. Саме вони формували нові квартали міста, експериментували з декором, матеріалами та плануванням житла.
«Але львівську сецесію створювали не лише архітектори. За кожним фасадом стояли скульптори, керамісти, ковалі, художники та ремісники. Саме завдяки їхній роботі на будинках з'являлися маскарони, майолікові панно, ковані брами та вітражі. На жаль, імена ремісників рідко зберігаються в історії, але саме вони втілили задуми будівничих», — додає вона.
Як зараз зберігають архітектурні памʼятки стилю Ар-Нуво
Стефанія Топилко говорить, що пам'ятки сецесії сьогодні зберігають так само, як і інші об'єкти культурної спадщини. «Найважливішим завданням є не стільки масштабна реставрація, скільки недопущення подальшого руйнування. В умовах війни, обмежених ресурсів і великої кількості нагальних потреб, доводиться відкладати комплексні реставраційні роботи до кращих часів».
Також вона розповідає, що проводяться реставрації, хоча їхній масштаб сьогодні значно скромніший, ніж хотілося б. Частина робіт виконується коштом власників будівель або співвласників багатоквартирних будинків, які усвідомлюють цінність свого майна і готові інвестувати в його збереження.
Паралельно у Львові діють міські програми співфінансування реставрації історичних вікон і брам. Проте збереження цієї спадщини залежить не лише від фінансування, а й від наявності кваліфікованих майстрів: столярів, ковалів, реставраторів.
Створення каталогу «Львів: архітектура стилю Ар Нуво»
Каталог «Львів: архітектура стилю Ар Нуво» — це візуальна подорож львівською сецесією. Через фотографії деталей та архітектурних фрагментів він демонструє різноманіття стилю зблизька, показуючи актуальність та сучасність архітектури, створеної понад століття тому.
«Водночас він є інструментом популяризації та збереження спадщини. Адже ми значно охочіше захищаємо те, що знаємо і цінуємо. Коли людина починає впізнавати сецесію у своєму районі, на своїй вулиці чи навіть у власному будинку, вона починає сприймати її не як абстрактну пам'ятку, а як частину власної історії та міської ідентичності», — каже директорка «Бюро спадщини».
Основну частину роботи виконала команда Бюро. Лілія Онищенко-Швець, позаштатна радниця міського голови, сформувала базовий перелік будівель для каталогу. Ірина Колодка та Юлія Сапига відповідали за концепцію та зміст, а також підготували фото спільно з Андрієм Бурдою. Романа Кіцера впорядкувала тексти, а Юрій Крукевич став дизайнером проєкту.
Каталог створили в межах міжнародного проєкту «Art Nouveau as a New EUtopia», який реалізувався в мережі міст Art Nouveau за підтримки програми Європейського Союзу Creative Europe.
Фінальна вартість, за словами Стефанії Топилко, склала всього 56 тисяч гривень, оскільки велику частку підготовчих робіт виконало Бюро.
Більше про архітектуру Львова дивіться у нашому подкасті разом з Антоном Коломєйцевим, головним архітектором міста:
