«Часу думати про ізоляцію не залишається», — львівський полярник про зміни клімату, побут та як потрапити на станцію «Академік Вернадський»

Тарас Перетятко — біолог, доцент кафедри мікробіології Львівського національного університету імені Івана Франка. Він двічі працював в Антарктиці — у складі 28-ї та 30-ї Українських антарктичних експедицій на станції «Академік Вернадський».

Ще до першої поїздки науковець разом із колегами досліджував зразки, які привозили з Антарктики учасники попередніх експедицій. З різноманітних зразків виділяли мікроорганізми, яких вивчали на кафедрі мікробіології Львівського національного університету імені Івана Франка у співпраці з Національним антарктичним науковим центром.

Згодом в науковця з’явилося бажання самому побувати в Антарктиці: побачити, як працює станція, власноруч відібрати зразки й долучитися до досліджень уже на місці. Там він працював із матеріалами для подальших досліджень, які після експедиції аналізують уже в Україні.

Про те, в чому особливість роботи полярника та які виникають труднощі, далі — у розмові ІА Дивись.info.

• Якими були ваші перші враження від станції та самого регіону? Що найбільше запам’яталося і чому?

Я вже двічі був в Антарктиці. Для мене не було чогось дуже нового з точки зору клімату чи професійних обов’язків. Я свідомо знав, куди їду і для чого. Звичайно, побувати в такому регіоні нашої планети — це завжди незвично, навіть якщо ти багато про це знаєш.

Ти розумієш, що ніколи раніше не був в експедиції протягом цілого року так далеко від України. І ще один важливий момент — станція розташована на острові, а не на материку. Водночас поїздки — це частина твоєї рутини і роботи: відвідування різних локацій, островів, материка. Там у тебе є  завдання, які ти маєш виконувати з певною періодичністю.

Погода, звичайно, завжди влаштовує несподіванки. Багато опадів, велика кількість днів із мінливою погодою — це ті чинники, які постійно вносять корективи у твою діяльність. Ландшафт теж різний і незнайомий. Особливо, коли ти вперше висаджуєшся на якомусь острові взимку: не знаєш, наскільки там велика товщина снігового покриву, де може бути озеро. Тому потрібно обов’язково дотримуватися техніки безпеки й поводитися дуже обережно.

Але якщо йдеться про літо, то все практично змінюється. Значні частини суші звільняються від снігу, починають зеленіти. І це також впливає на те, як саме ти маєш виконувати свою роботу, як часто це потрібно робити, звідки відбирати зразки тощо.

Тобто до умов треба постійно пристосовуватися. Вони дуже часто впливають на твій розпорядок дня. Але робота біологів побудована так, що частково це виїзди, а частково — робота в лабораторіях. І ти завжди можеш грамотно поєднати ці два види діяльності, щоб виконати свої завдання й водночас не наражати ні себе, ні колег на небезпеку під час несприятливої погоди.

• Попри те, що ви заздалегідь знали, куди їдете і з якими умовами можете зіткнутися, що в Антарктиці все ж стало для вас новим або особливо вразило?

Новинок виявилося багато. Мабуть, мене як біолога професійно вабить і дивує — і, напевно, не перестане дивувати — те, наскільки унікально живі організми пристосовуються до існування в таких екстремальних умовах нашої планети.

Там, незалежно від твоєї вузької спеціалізації, ти усвідомлюєш, що кожен біологічний вид займає свою особливу екологічну нішу. Починаючи від мікроорганізмів і закінчуючи багатоклітинними  організмами — тими самими китами, тюленями, птахами. Усі живі організми беруть участь у формуванні екосистем, які є водночас вразливими та стійкими до впливу природних чинників.

Але особливо вражає контраст сезонів. Узимку, наприклад, станція практично ізольована через велику кількість айсбергів, гроулерів, млинцевої криги. Це часто робить доступ до континенту та островів майже неможливим. Влітку ж прибережні ділянки часто «оживають». Вони набувають зеленого відтінку, характерного для України влітку, завдяки інтенсивному розвитку мохів, водоростей та іншої наземної рослинності. Дуже часто багатьом здається, що Антарктика змінює сприйняття природи й часу.

Вона трохи по-іншому змушує тебе, навіть як біолога, дивитися на взаємозв’язок людини і довкілля. Водночас Антарктика — це доволі суворе, але неймовірно красиве місце. І тому після її відвідин, особливо в біологів, часто виникає бажання знову й знову туди повертатися.

• Коли говорять про Антарктику, багато хто уявляє передусім сильні морози. А яким насправді є клімат у районі станції «Академік Вернадський»?

Часто люди думають, що Антарктика — це наднизькі температури. Це справді так, якщо говорити про регіон за полярним колом, ближче до Південного полюса тощо. Але регіон, де розташована станція «Академік Вернадський», — морська Антарктика, географічно не є дуже холодним. Там немає наднизьких мінусових рекордів, особливо протягом останніх кількох десятиліть.

На моїй пам’яті найнижча температура під час першої експедиції була мінус 20 чи мінус 22 градуси. Це доволі небагато, адже в Україні такі температури теж трапляються, а іноді буває й холодніше. Але поєднання великої кількості опадів, малої кількості сонячних днів і дуже мінливої погоди, навіть протягом однієї доби — це вже зовсім інше.

Погода там може бути більш штормовою, особливо на воді, і дуже швидко дає зрозуміти, наскільки це особливе місце. В багатьох інших регіонах такого поєднання різних факторів просто не існує.

Щодо глобальних кліматичних змін, то вони в Антарктиці найбільш виражені, і біологам, океанографам, метеорологам найкраще досліджувати ці процеси в Антарктиці. З біологічної точки зору харчові ланцюги там дуже короткі. Вони не є взаємозамінними, тому вплив на один компонент екосистеми може негативно впливати на всю екосистему. 

На станції проводять безперервні метеорологічні спостереження вже майже 80 років. Цим станція «Академік Вернадський» пишається. І за ці роки середньодобова річна температура зросла майже на 4 градуси. Це доволі багато і змушує живі організми пристосовуватися до таких змін.

• Які наукові дослідження зараз проводять на станції? Які напрями є основними, хто з фахівців працює на станції і що саме досліджують українські науковці в Антарктиці?

Проведення наукових досліджень на станції «Академік Вернадський» — це єдиний вид діяльності, який там здійснюють. Все, що роблять на станції, зокрема вдосконалення інфраструктури, відбувається заради проведення наукових досліджень. Всі ж наукові дослідження проводять у межах Державної цільової програми досліджень України в Антарктиці, яка зараз діє до 2027 року.

Ця Програма і визначає основні напрями досліджень, яких є пʼять. Перший — це гідрометеорологічні та океанографічні дослідження. Це, наприклад, дослідження, які визначають вміст озону в атмосфері, а також ті, які забезпечують постійний моніторинг атмосферних явищ та процесів. Для чого? Зокрема, для прогнозування погоди, для створення кліматичних моделей в усьому світі.

Метеорологи й океанографи досліджують, як тануть льодовики, як змінюються течії, як атмосферні ріки впливають загалом на потепління в Антарктиці. Також вивчають, які процеси відбуваються в сніговому покриві, проводять сканування льодовиків (так звані гляціологічні спостереження), а також гідрологічні спостереження в Південному океані.

Другий напрям досліджень — геокосмічні. Вони дають можливість вивчати процеси у верхніх шарах атмосфери, насамперед для розуміння взаємодії атмосферної та космічної погоди, а також змін, які відбуваються в іоносфері. Вивчають також грозову активність у контексті кліматичних змін у цьому регіоні.

Третя група досліджень — геологічні та геомагнітні. Вони дають змогу аналізувати процеси, які відбуваються всередині й на поверхні нашої планети, зміни геомагнітного поля, а також досліджувати енергетичні природні явища, до яких, наприклад, належать землетруси й лавини.

Четверта група досліджень — медико-фізіологічні. Тут, навпаки, ми стаємо об’єктами досліджень, а не досліджуємо самі. Тобто вивчають, як полярники адаптуються до екстремальних умов і як змінюються показники імунної системи залежно від стану здоров’я протягом року перебування в Антарктиці. Це проводять також для того, щоб удосконалити відбір кандидатів до складу експедицій, оцінювати їхній психофізіологічний стан і проводити самі наукові дослідження в галузі медицини та фізіології.

Остання і, можна сказати, найбільша група досліджень — біологічні. Біологи досліджують живий океан, сушу, морські й наземні екосистеми. Ми вивчаємо окремі складові цих екосистем, щоб зрозуміти розвиток адаптації організмів до екстремальних умов, їхню взаємодію та реакцію на зміну клімату і вплив людини.

Ми вивчаємо походження, поширення, різноманіття, адаптаційні механізми компонентів наземних екосистем, зокрема мікроорганізмів, рослин, наземних безхребетних, а також їхні можливі зміни в умовах кліматичних трансформацій. Це стосується і наземних, і морських екосистем. Також досліджуємо біорізноманіття та структуру наземних і прісноводних екосистем, характеризуємо мікробоценози різних типів антарктичних угруповань, вивчаємо мікроорганізми, стан і динаміку мохових покривів району Аргентинських островів. Власне, острів Галіндез, на якому розташована станція «Академік Вернадський», належить до групи Аргентинських островів.

Крім того, проводимо екологічні дослідження прісноводних і ґрунтових безхребетних Антарктики. 

Загалом наукові дослідження, які проводять на станції, поблизу станції, на багатьох островах і на материку, стають можливими також завдяки роботі українського науково-дослідного судна «Ноосфера».

Частину роботи виконують на станції, а частину — на «Ноосфері», завдяки сучасному обладнанню і здатності судна автономно працювати у водах Південного океану доволі тривалий час. А вже потім зразки, які ми відбираємо і первинну підготовку яких здійснюємо на станції, після транспортування в Україну фахівці різних напрямів, інститутів та університетів досліджують більш глобально і повно.

На станції у складі річної експедиції працює лише троє біологів, тому проаналізувати безпоседньо на станції тисячі зразків, які відбирають упродовж року, фізично неможливо. Крім того, на станції немає усього необхідного обладнання для глибокого аналізу відібраних зразків. Повний аналіз здійснюють вже тут, в Україні, або в співпраці з іншими країнами, набагато більшими колективами дослідників.

• Чи були під час ваших експедицій якісь цікаві або несподівані знахідки?

Про наукові знахідки ми зазвичай дізнаємося вже пізніше — після завершення експедиції, публікації наукових статей, виступів на українських і міжнародних конференціях.

Щодо мого досвіду, то ми з антарктичних зразків виділяємо бактерії й досліджуємо їхні властивості на кафедрі. І за цими властивостями бактерії є якщо не унікальними, то дуже специфічними. Вони синтезують багато різних біологічно активних речовин, які можуть мати важливе практичне значення.

Щодо знахідок безпосередньо під час відвідування різних локацій, то ми часто знаходимо скелети різних тварин, частини скелетів птахів тощо на різних островах.

Ще один випадок був у серпні 2025 року в протоці Пенола. Це протока між островом Галіндез, де розташована станція, і материком. Коли ми з колегою поверталися на човні на станцію, то виявили дрейфуючі бурі водорості, яких я ніколи до того в житті не бачив. Вони мали дуже характерний видовжений талом, який на дотик нагадував каучук чи пластик. Але цікаво, що на поверхні цих водоростей були численні скупчення вусоногих ракоподібних.

Нас це зацікавило, ми повідомили колег із Національного антарктичного наукового центру, відібрали проби, зафіксували зразки цих вусоногих раків і передали фахівцям-зоологам для подальших досліджень. Це було незвично виявити під час зими.

• Як клімат і погодні умови впливають на вашу роботу в Антарктиці? Чи бували ситуації, коли через вітер, сніг або інші умови ви не могли виїхати на відбір зразків?

Звичайно, такі ситуації були. Наприклад, коли сильний вітер, ти просто не можеш спустити човен на воду, і тим більше це доволі небезпечно. На станції є начальник, який дає остаточний дозвіл на виїзд або, навпаки, не дозволяє виїжджати.

Кліматичні зміни — це глобальне явище, але їхній вплив найбільш виразно простежується саме в Арктиці й Антарктиці. Ці зміни охоплюють усі рівні організації живих систем і водночас проявляються у змінах фізико-хімічних параметрів довкілля.

І це процес, який триває не останні кілька років, а протягом десятиліть. Перше, що спадає на думку, — це зсуви ареалів поширення птахів, зокрема пінгвінів. На західному узбережжі Антарктичного півострова, біля якого розташована станція, зменшується чисельність одного з трьох найбільш поширених у цьому регіоні видів — пінгвінів Аделі. Натомість інший вид пінгвінів — субантарктичний пінгвін, чисельність якого поблизу станції на острові Галіндез є доволі великою і постійно зростає, — поширюється на південь.

Ще один факт: у березні 2024 року в регіоні станції «Академік Вернадський» біологи виявили рослину печіночник, яка раніше тут не траплялася. Цей вид знайшли на північно-східному мисі острова Дарбо, відносно недалеко від станції. Пізніше цей печіночник виявили також на іншому острові, розміщеному в іншому напрямку, — на острові Бут. Поява цього виду, як вважають українські дослідники, може бути ще одним свідченням потепління в регіоні.

Також можна спостерігати зниження народжуваності тюленів поблизу станції «Академік Вернадський». Це пов’язано з тим, що тюлені народжують на кризі, а товщина криги стає меншою. І це доволі небезпечно, тому вони змушені шукати собі локації для народження, можливо, у південніших регіонах, де товщина льоду трохи більша.

Також ми можемо говорити про зміни в різних морських екосистемах. Наприклад, згідно з результатами досліджень українських учених, встановлено зміни таксономічного різноманіття бактеріопланктону й фітопланктону в морському середовищі поблизу станції «Академік Вернадський».

Такі відкриття суттєво впливають на роботу біологів. Ми постійно розширюємо спектр своїх дослідницьких завдань, змінюємо акценти, наприклад, у бік аналізу механізмів і прогнозування змін екосистем у контексті глобального потепління. Це натомість зумовлює модифікацію дослідницьких підходів, впровадження нових методів і часткове оновлення завдань у державній цільовій програмі на наступні роки.

• Чи доводилося вам контактувати з тваринами в Антарктиці? І яких правил мають дотримуватися науковці та туристи, щоб їм не нашкодити?

Контактувати з тваринами ми можемо лише за необхідності виконання наукових завдань. А так діють суворі правила поводження з тваринами: не наближатися до них, не змінювати їхню природну поведінку тощо. Наприклад, є дуже строгі правила для туристів: не підходити до тварин ближче, ніж дозволено, не лякати їх спалахами фотокамер чи відеокамер.

Якщо це зйомка з дрона, то важливо не лякати тварин самим дроном, особливо коли йдеться про вигодовування малят. Але, звичайно, біологи інколи проводять свої дослідження, і тоді може виникати потреба втручатися. Проте будь-яке втручання має бути швидким та обережним, щоб якого менше турбувати тварину.

Зокрема, перебуваючи у складі вже двох експедицій, я не працював із птахами й ссавцями так, щоб втручатися в їхню природну поведінку. Але мої колеги під час роботи суворо дотримувалися всіх цих вимог.

• Яким є звичайний робочий день на станції? Як полярники поєднують наукову роботу з побутовими обов’язками, чергуваннями та підтриманням роботи станції?

Робочий день ти плануєш сам з огляду на ті завдання, які маєш виконувати, і на те, як часто це потрібно робити. Є завдання, які вимагають раз на тиждень їхати на воду, відбирати проби, аналізувати їх тощо. А є такі завдання, які потребують цього набагато рідше.

Є професії, в яких робочий день прив'язаний до чіткого графіку вимірювань на станції, наприклад, у метеорологів — кожні 3 години.

Робота біолога пов’язана і з виїздами, і з роботою в лабораторії. Є багато побутових обов’язків, різних видів чергувань. Кожен член експедиції, крім кухаря, чергує. Наприклад, нічні чергування тривають упродовж цілого тижня — з 12-ї ночі до 8-ї ранку. Це час, коли ти практично не можеш виконувати іншу роботу, пов’язану з лабораторією, оскільки ти стежиш за тим, щоб усе працювало у штатному режимі.

Є також чергування замість кухаря. У неділю, коли в нього офіційно вихідний день, ти його заміняєш і готуєш на всю експедицію — залежно від своїх кулінарних здібностей.

Звичайно, є загальні роботи, які вимагають участі або всієї експедиції, або частини її учасників. Йдеться про нагальне прибирання території від снігу чи інших опадів, чищення ожеледі тощо.

Крім того, багато обов’язків пов’язано з тим, що ти маєш вміти реагувати на різні поломки. Звичайно, тобі можуть допомагати колеги. Насамперед це, наприклад, системний адміністратор, коли йдеться про програмне забезпечення. Або механік, якщо йдеться про поломки фізичного плану, які теж можуть траплятися. Кожна людина знає, що робити, як робити і що робити, коли виникають форс-мажорні обставини. В цьому і полягає спільна командна робота.

Крім того, враховуючи те, що Україна отримала станцію від Великої Британії у 1996 році, там залишилося багато традицій ще з британських часів. Дотримання цих маленьких традицій полегшує роботу. Мова не про проведення наукових досліджень — тут ми вже автономні, бо маємо свою державну програму досліджень України в Антарктиці. Йдеться саме про функціонування станції, побут на ній і виконання побутових обов’язків.

Наприклад, одна з таких традицій — раз на тиждень проводити загальне прибирання станції. Є графік прибирання, за кожним закріплене якесь приміщення чи ділянка біля станції або в іншій будівлі. Тому що станція — це не одна будівля, а комплекс різних споруд, кожна з яких має своє функціональне призначення. Наприклад, метеорологи мають свій додатковий невеликий корпус, звідки проводять зондування атмосфери. Геофізики, магнітометристи також мають свої павільйони.

• Як на станції «Академік Вернадський» поводяться з відходами?

Відходів ми не залишаємо і одразу сепаруюємо: окремо скло, метал, пластик, побутові відходи. Потім ці відходи складають у великі ємності. Інше побутове сміття за допомогою спеціального компресора ущільнюють у великі мішки. Потім усе сміття, яке ми продукували за цей час, вантажимо на судно, і воно забирає його з собою на материк. А вже там його передають компаніям, які займаються утилізацією сміття.

Крім того, навіть у завданнях біологів прописане прибирання станції від сміття, якщо таке з’являється. А воно теоретично може з’являтися. Щось може прибити течією. Ми влаштовуємо свого роду такі суботники: завжди це сміття збираємо, прибираємо, складаємо тощо. Намагаємося робити все для того, щоб якомога менше нашкодити природі.

• Які труднощі виникають під час життя на станції в Антарктиці? Як впливають обмежений простір, ізольованість, погода і відстань від дому?

Труднощі емоційного характеру найбільше пов’язані з війною. Це турбота за своїх близьких, рідних, друзів, які залишилися в Україні.

Звичайно, побут сильно відрізняється від звичайного життя. Але що цікаво — до нього дуже швидко звикаєш. І відразу після повернення в Україну тобі вже його трохи бракує. Ти інколи мусиш перелаштовуватися вже у зворотному напрямку.

На станції місця не так багато, як би цього хотілося. Ти маєш невеличку лабораторію, де працюєш. Є кілька зон, де можна щось обговорити з колегами. Є спальні приміщення, вони доволі невеликі. Але все ж кожен учасник експедиції має хоч небагато, але свого робочого простору і місце для відпочинку. Тому з часом питання відсутності простору перестає відчуватися як проблема.

Крім того цілий острів перед тобою. Хоч він і невеликий, але прогулятися — чи з робочою метою, наприклад для біолога, чи просто для відпочинку — це завжди трохи відволікає. Особливо в зимовий період, коли там може бути два метри снігу. Іноді на станції навіть відчувається більше свободи й простору, ніж тут, у місті.

Усі наші наукові завдання, які стосуються віддалених поїздок, прив’язані до радіозв’язку, до радіостанцій. Ти повинен постійно бути на зв’язку — на всяк випадок. І це зрозуміло.

У біологів немає тієї монотонності, про яку, можливо, багато людей думають як про перешкоду в роботі. Робота біолога в Антарктиці не дає занудьгувати. Ми працюємо на багатьох локаціях, з різними завданнями, живими об’єктами, методами тощо. І часто за один виїзд можна відібрати зразки для виконання одного чи кількох наукових завдань. Тому ці дні один на один просто не схожі.

Буває, що погода блокує виходи через сильний вітер чи великий снігопад. Але навіть тоді роботи на станції вистачає: лабораторні дослідження, обробка матеріалів, побутові завдання, ремонтні й реставраційні роботи в приміщеннях.

Коли займаєшся справою, яка тобі завжди подобається, то часу думати про ізоляцію просто не залишається. Більшість учасників експедиції, і зокрема кожен біолог, мабуть, скаже, що рік минає набагато швидше, ніж здається на початку.

• Чи траплялося, що тварини раптово з’являлися поруч під час роботи або заважали відбору зразків? І як у таких ситуаціях мають поводитися полярники?

Так, ти до цього готовий. І у перші рази, коли такі речі трапляються, може бути відчуття, що це небезпечно. Але потім, коли такі випадки повторюються неодноразово, ти розумієш, що жодної небезпеки в цьому немає.

Простий приклад: їдемо на завдання на човні. Це робота, пов’язана з морським середовищем. Дуже часто, коли ти зупиняєшся на човні, щоб провести якісь спостереження, біля тебе поруч може легко виринути кит. Це тварина масою 15 тонн. Здається: що робити? Нічого не робити. Це мудрі тварини, вони жодної шкоди тобі не завдадуть. Був собі на цьому місці — і будь. Головне — не робити різких рухів, щоб не зашкодити тварині. Це може стосуватися і тюленів також.

Наприклад, одним із найбільших хижаків, потенційно небезпечних для людини, може бути морський леопард. Це вид, який полює на пінгвінів. І він може виявляти цікавість до тебе так само, як ти — до нього. Морські ссавці масою кілька сотень кілограмів нерідко підпливають до човнів на дуже близьку відстань, ніби намагаючись роздивитися незнайомих гостей. У деяких випадках вони навіть торкаються або злегка прикушують балони надувних човнів, досліджуючи їх так само, як будь-який інший незвичний об’єкт у своєму середовищі. 

Але жодних небезпечних явищ, ознак чи наслідків ніколи не було, якщо говорити саме про українську антарктичну станцію «Академік Вернадський». До цього дуже швидко звикаєш.

• Чи часто туристи й іноземні науковці відвідують станцію «Академік Вернадський»?

З огляду на те, що ми пережили ковід, туристів в Антарктиці загалом мало порівняно з доковідним періодом. Але туризм розвивається. Питання, чи потрібні вони станції: потрібні хоча через те, що станція — це така інформаційна платформа, звідки люди можуть дізнаватися про Україну як державу і про її здатність підтримувати функціонування станції навіть під агресії РФ проти України.

Туристів на станції багато не приймають. Її також відвідують науковці з інших країн світу. На моїй пам’яті, під час попередньої експедиції, станцію відвідав відомий молекулярний біолог Джонатан Ротберг. Це вчений, який займається постійним удосконаленням методів секвенування геномів живих організмів. Чому ця зустріч була незабутня? Тому що це вчений, який подорожує на двох великих надсучасних яхтах.

Одна з них — це сучасна лабораторія молекулярної біології, де проводять повний цикл робіт: від відбору зразків до повного аналізу. Друга яхта — це «готель», у якому він перебуває.

Звичайно, такі вчені з радістю відвідують станцію і радо приймають нас, щоб ми могли ознайомитися з новими приладами, принципами організації їхніх лабораторій тощо. Це потенційна майбутня міжнародна кооперація, яка там зароджується, а потім втілюється в конкретні міжнародні проєкти між різними інституціями різних країн, зокрема й України.

Станція для цього і потрібна, бо перервати її роботу хоча б на рік — це запорука того, що вона вже може не запрацювати. Не даремно британці у 1996 році вирішили не ліквідувати станцію, а передати її іншій країні.

• З якими іноземними науковцями співпрацює станція «Академік Вернадський»? І чи впливає війна та позиція Росії на міжнародну роботу України в Антарктиці?

Під час 30-ї Української антарктичної експедиції ми мали можливість працювати з колегами з кількох країн світу. Наш антарктичний центр підписав меморандум з Мексиканським агентством  антарктичних досліджень — і перша їхня експедиція проходила на базі «Вернадського» та «Ноосфери». Мексика як країна не має своєї станції в Антарктиці. Тому у невеликі проміжки часу (антарктичне літо — з грудня по лютий-березень) на станції працювали колеги за напрямами геологічних і біологічних досліджень. Ми з ними співпрацювали.

Так само були колеги з Чехії та Польщі. У різні періоди й у різних експедиціях працювали також колеги, наприклад, із Таїланду, Туреччини, Латвії та інших країн світу. Це або робота для відбору зразків, або дуже часто спільна робота українських учених із ними в межах реалізації міжнародних проєктів.

Щодо росіян, то вони мають кілька станцій в Антарктиці. Вони там працюють, але на станції «Академік Вернадський» росіян немає. Це факт. Їх немає і серед туристів, яким інколи дозволяють відвідувати станцію. Це навіть не обговорюється.

Звичайно, росіяни проводять свої дослідження. І сьогодні Антарктика — це ще одна платформа, де відбувається така геополітична боротьба. Наприклад, росіяни хочуть ввести Білорусь як постійного члена, який має право голосу в Антарктиці (Консультативна сторона). А Україна вже давно є Консультативною стороною і має право голосу в Антарктиці. Тож ми блокуємо надання Білорусі статусу Консультативної сторони. Росія натомість блокує природоохоронні ініціативи України. Тому і там теж відбувається така боротьба.

• Чи достатньо зараз фінансують українські дослідження в Антарктиці?

Ми розуміємо, що зараз війна. Фінансувати все повною мірою зараз неможливо. Знаєте, науковці — це теж люди, яким інколи мало, бо ми знаємо, до чого можна прагнути, які прилади можна купувати, скільки вони коштують тощо.

Але дуже часто люди працюють там у межах міжнародних проєктів. Багато дослідників приїжджають в Антарктику на доволі невеликий період часу — від кількох тижнів до кількох місяців — для того, щоб проводити дослідження й відбирати проби в межах певних проєктів. Це фінансування забезпечують саме міжнародні проєкти.

А зараз ми розуміємо, яка ситуація в Україні. Тому добре, що станцію фінансують в такій мірі, щоб підтримувати певний рівень, вдосконалюватися, змінюватися і розвивати нові напрями досліджень. І всі ми сподіваємося, що в майбутньому будуть зміни в позитивний бік.

• Хто може потрапити до української антарктичної експедиції і які вимоги є до кандидатів? А також чи може звичайна людина поїхати в Антарктику як турист?

По-перше, треба зрозуміти, які фахівці затребувані в Антарктиці у складі річної експедиції. До її складу потрапляють науковці за трьома напрямами: біологи, метеорологи і геофізики. Це левова частина учасників експедиції. У мою, 30-ту, експедицію нас було 13 людей, із них 8 — науковці: три біологи, три метеорологи і два геофізики.

Інші п’ятеро з 13 — це команда життєзабезпечення станції, а саме кухар, лікар, системний адміністратор, механік і дизеліст. Якщо людина підпадає під одну з цих категорій, вона може подавати свою анкету та інші документи, необхідні для того, щоб там працювати. Але, знову ж таки, працювати там можуть і колеги з інших, суміжних напрямів. Наприклад, геолог не потрібен на цілий рік, але вони приїжджають туди для виконання конкретних завдань на менший період під час антарктичного літа.

Щодо відбору, то потрібно бути готовим саме до наукової роботи, а також до життя в умовах часткової ізоляції, обмеженого простору — того самого острова, який має площу менше кілометра квадратного, — і, звичайно, більш суворого клімату, ніж у нас в Україні. Тому такі якості, як стресостійкість, уміння працювати в команді, здатність швидко адаптовуватися до нестандартних ситуацій і швидко ухвалювати рішення в таких умовах, дуже вітаються.

І не менш суттєвими є хороша професійна підготовка та стан здоров’я, бо також потрібно проходити медичну комісію. Варто усвідомлювати, що антарктичні дослідження потребують дисциплінованості, відповідальності й дотримання певних професійних вимог.

Як турист теоретично може потрапити будь-хто. Вартість стартує від 15 тисяч доларів за три тижні. Добираєтеся до Південної Америки самотужки, звідти — на якомусь круїзному лайнері чи яхті.

• Про найпоширеніші міфи про Антарктиду. Що з цього справді правда, а що — лише стереотипи?

Міф перший: в Антарктиді страшенний мороз.

Поблизу станції «Академік Вернадський» — ні. Так, у 50-х роках, коли станція ще була британською, фіксували мінус 49 градусів. Але в наш час — це вже радше мінус 20 градусів.

Міф другий: в Антарктиці живуть тільки пінгвіни.

Є й інші види птахів. Так, їх різноманітність там менша. Біля станції «Академік Вернадський» немає понад чотирьох сотень видів птахів, як в Україні. Їх там менше 20. Серед них — три види пінгвінів, які часто трапляються.

Також поблизу станції можна спостерігати за кількома видами тюленів, косатками, кількома видами китів. Якщо говорити про чисельність, то після масштабного промислу китів і тюленів у минулому столітті їхні популяції досі поступово відновлюються до показників, характерних для періоду до початку інтенсивного вилову. І є сподівання, що невдовзі їхня чисельність буде тільки збільшуватися.

Міф третій: люди там не живуть.

Постійного населення в Антарктиці немає. Навіть до моменту, коли був прийнятий так званий Мадридський протокол до Договору про Антарктику, різні країни намагалися закріпити за собою певні території: будували школи поблизу антарктичних станцій, народжували дітей в Антарктиці тощо. Але свого населення Антарктика не має. На станціях діють закони тих країн, під егідою яких ці станції працюють.

Якщо подивитися Договір про Антарктику, там є так звані територіальні претензії певних країн на окремі території. Вони теоретично можуть бути реалізовані лише після 2048 року.

Міф четвертий: в Антарктиді немає рослин.

Там дуже багато рослин. Є велика кількість видів мохоподібних, також багато лишайників.

Є лише два види судинних рослин. Немає дерев, немає кущів. Але в літній період схили багатьох островів просто зеленіють на очах. Так само багато рослин є у водному середовищі. Переважно це зелені й діатомові водорості.

Антарктида — це материк. А Антарктика — це материк іплюс акваторія навколо нього разом з островами.

На материку холодно, там умови дуже суворі. Ми зазвичай досліджуємо й відбираємо зразки з невеликої смуги вздовж материка. У саму глибину материка ми ніколи не заходимо. Там дуже багато льодовиків із тріщинами тощо.

Станція «Академік Вернадський» розташована більш ніж за 100 кілометрів від полярного кола і більш ніж за 2000 кілометрів від Південного полюса. Південний полюс — це вже материк, його центр, де найхолодніше. Там є американська станція «Амундсен-Скотт» і таке інше.

Міф шостий: під льодом є секретні бази прибульців.

Є дуже багато конспірологічних теорій навколо Антарктиди: що під льодом є якісь секретні бази прибульців тощо. Звичайно, що ні. Я в це не вірю. Щоб це дослідити, потрібно відбирати зразки. У нас на станції немає таких завдань. Такі зразки на суші відбирати дуже важко методично.

Але якщо говорити про якісь наземні системи чи про прибульців, то швидше до розділу фантастики.

• Чи радили б ви туристам відвідати Антарктику? І чи плануєте самі знову повернутися туди в наступних експедиціях?

Щодо туристів, то так, якщо є можливість, можна відвідати. Але для них діють доволі суворі правила. Є туроператори, які працюють в Антарктиці, і там детально прописано, що можна, а що не можна, куди можна висаджуватися, а куди не можна.

Щодо подальших планів, то Антарктика мене приваблює. Але те, що ти робиш там, має знайти логічне продовження і хоча б якесь завершення тут. Тому час покаже.

Водночас спогади про експедиції, роботу в такому унікальному місці та нові наукові можливості залишаються дуже цінними для мене. Тож не приховуватиму: за нагоди я б із задоволенням знову побував в Антарктиці.