Хто претендує обійняти посади керівників театрів «Воскресіння» та «Слово і голос» у Львові

Журналістка ІА Дивись.info розповідає про претендентів на посаду очільника Львівського академічного духовного театру «Воскресіння» і театрального центру «Слово і голос», а також, що відомо про деякі перипетії в публічному просторі навколо цього.

Претенденти на посаду директора-художнього керівника театру «Воскресіння»

В управлінні культури департаменту освіти та культури Львівської міської ради повідомили, що на посаду директора-художнього керівника Львівського академічного духовного театру «Воскресіння» є п'ять кандидатів, а саме:

• Ігор Білиць;
• Богдан Ревкевич;
• Орест Огородник;
• Софія Оніщенко;
• Ксенія Федоришина.

Ігор Білиць

Ігор Білиць навчався у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого на спеціальності «режисура драматичного театру» (бакалавр — курс К. Дубініна, 2013 рік, магістр — курс О. Кужельного, 2024 рік).

Свою театральну кар'єру розпочав у Київському камерному театрі-студії «Дивний замок».

Сьогодні він є головним режисером театру імені Марії Заньковецької у Львові. У його творчому доробку як режисера є такі постановки у різних театрах України, як-от: «Кайдаші», «Кассандра», «Невеличка драма», «Птах на горищі», «Доця», «Марія Заньковецька. Заручена зі сценою», «Баланс», «Коляда проти імперії» тощо.

«Я подаю свою кандидатуру на посаду керівника "Воскресіння", бо цей театр для мене — це жива історія Львова, яку важливо не просто зберегти, а дати їй новий поштовх для росту. Як режисер і драматург, я розумію цінність того естетичного фундаменту, який роками закладав Ярослав Федоришин, і мій план — розвивати цей унікальний стиль, додаючи до нього нові сенси», — зазначає Ігор Білиць у своєму мотиваційному листі.

З програмою розвитку театру, яку запропонував він можна ознайомитися тут.

Богдан Ревкевич

Богдан Ревкевич навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка (курс Б. Козака, спеціальність «Актор театру та кіно», 2003 рік, а також закінчив той же університет курс Ф. Стригуна на кафедрі режисури (диплом магістра) у 2008 році.

Він є режисером таких театральних вистав у Національному театрі імені Марії Заньковецької, як-от: «Сліпе щастя», «Полліанна», «Катерина», «#Антонич_Ми», «Тільки у Львові», «Оркестр» тощо. Крім того, поставив вистави в інших театрах: «Безіменна зірка» (Чернігівський молодіжний театр), «Ассо та Піаф» («Око»).

Наразі також є режисером-постановником Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, що у Львові.

«Практичну діяльність у театрі розпочав ще у 1999 році і відтоді безперервно працюю в професії.
За цей час я сформував не лише режисерське бачення, а й чітке розуміння того, як театр має функціонувати як жива, сучасна і фінансово відповідальна інституція», — підкреслює Богдан Ревкевич у своєму мотиваційному листі.

З програмою розвитку театру, яку запропонував режисер можна ознайомитися тут.

Орест Огородник

Орест Огородник закінчив Львівську національну музичну академія ім. М. Лисенка за спеціальністю «Актор музично-драматичного театру та кіно», курс Ф. Стригуна), а також — Львівський національний університет імені Івана Франка ( кафедра режисури, курс Ф. Стригуна).

Свою театральну діяльність розпочав як актор у театрі «Воскресіння» у 1992 році. А з 1994 року — акторт і режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької у Львові.

У своїй режисерській творчості має такі вистави, як-от: «Сто тисяч», «Безодня», «За двома зайцями», Микита Кожум’яка», «Корвалол для Вероніки, «Безодня», «Ветеран» тощо.

«Я знайомий з театром "Воскресіння" з дня його заснування з 1990 року. Працював в ньому, як актор в 1992-1993 роках. Розумію на яких засадах він створювався і якими зусиллями реалізовувався. Слідкував за роботою театру протягом всіх років його існування. Був добре знайомий з його засновником і керівником Ярославом Федоришиним, а також з багатьма членами творчого колективу. Саме тому готовий спрямувати свої зусилля на збереження театру на театральній мапі Львова і України, надавши йому сучасного звучання і втіливши власне бачення розвитку театру», — зазанчає Орест Огородник у своєму мотиваційному листі.

Програму розвитку театру, яку запропонував він — дивись тут.

Софія Оніщенко

Софія Оніщенко навчалась у Харківському національному університеті мистецтв імені Котляревського за спеціальністю «Акторство театру анімації». Крім того, закінчила магістратуру відділу «Акторство театру ляльок» в Академії Театральних Мистецтв у Кракові (філія у Вроцлаві) та Харківський вищий коледж мистецтв відділу «Режисура».

Вона є співзасновницею українського незалежного театру GAS та кураторкою програми
Українською Сцени при Інституті ім. Є. Гротовського у Вроцлаві.

«Моя мотивація ґрунтується на переконанні, що театр сьогодні може бути публічним простором чутливого діалогу через фізичну та ментальну доступність, майданчиком якісної та практичної освіти, місцем взрощування стійкості спільнот та виставами, що можуть надихати на поступові зміни. Тому я пропоную модель розвитку театру як багатошарової інституції, яка поєднує репертуарний план, незалежну сцену, освітній майданчик та систематичну міжнародну співпрацю», — розповідає Софія Оніщенко у своєму мотиваційному листі.

Програму розвитку театру, яку вона запропонувала — дивись тут.

Ксенія Федоришина

Ксенія Федоришина закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Міжнародне право». Також навчалася у Київському національному університеті театру кіно і телебачення за спеціальністю «Організація театральної справи».

Сьогодні Ксенія Федоришина є культурною менеджерко, начальницею відділу реклами Львівського академічного духовного театру «Воскресіння». На цій посаді працює з 2010 року. Зокрема, за свою діяльність стала організаторкою Міжнародного театрального фестивалю «Золотий лев».

Саме її батько, режисер Ярослав Федоришин, був засновником театру «Воскресіння».

«Від початку створення театру в його основі була закладена ідея духовності людини як особистості. Театр "Воскресіння" завжди працював зі складною драматургією, значна частина якої вперше з'являлася саме на українській сцені. З часом репертуар театру змінювався, у ньому також з'явилися комедійні постановки, однак головна ідея — пошук внутрішнього світу людини, її духовності та морального вибору — залишається наскрізною і сьогодні», — зазначає у своєму мотиваційному листі Ксенія Федоришина.

Яку програму розвитку театру пропонує Ксенія Федоришина — можна знайти тут.

Колектив театру «Воскресіння» звернувся до конкурсної комісії

Днями на фейсбук-сторінці театру «Воскресіння» з'явилося звернення від колектику, в якому вони просять звернути особливу увагу на програму кандидатки Софії Оніщенко. Адже, за їх словами, окремі її положення не відповідають місії, творчій ідентичності та основним напрямам діяльності Львівського академічного духовного театру «Воскресіння».

«Театр "Воскресіння" понад 35 років формувався як театр зі своєю унікальною мистецькою мовою, репертуарною політикою та міжнародною репутацією. Його діяльність ґрунтується на поєднанні драматичного та вуличного театру, розвитку власного творчого продукту, збереженні напрацьованої художньої традиції та міжнародній фестивальній діяльності. Натомість запропонована стратегія фактично передбачає зміну концепції театру, його першочергової мети та його перетворення на багатофункціональний культурний хаб, що може призвести до розмивання основного призначення театру як професійної мистецької інституції», — йдеться у зверненні.

Водночас опісля Софія Оніщенко написала на власній фейсбук-сторінці, що свідомо побудувала свою стратегію, потенційного, розвитку театру на орієнтирах виділених в Стратегії розвитку культури Львова 2035, як європейського міста живої пам’яті, актуальної спадщини та нових змістів.

«Я намірена з повагою працювати з історією театру. Завчасу перепрошую, якщо для когось моя стратегія розвитку може здатись “руйнуванням театру” — хочу наголосити: це в жодному разі не є так. Я маю прагнення розвивати ті, ідеї, які були закладені паном Ярославом понад 35 років тому. Також ця стратегія, звісно, не є остаточною і може бути відредагована разом із колективом театру. Мені теж важливо підкреслити, що я на будь-якому етапі цього конкурсу (чи незалежно від результатів конкурсу) готова до відкритого діалогу, пошуку спільних компромісів або чіткої комунікації, адже як без цього», — підкреслила Софія Оніщенко.

Хто претендує очолити театральний центр «Слово і голос»

Водночас 12 червня в управлінні культури департаменту освіти та культури Львівської міської ради повідомили претендентів на посаду посаду директора-художнього керівника Львівського академічного муніципального-театрального, художньо-дослідницького та освітнього центру «Слово і голос». Їх двоє, а саме: Наталія Половинка та Назар Павлик.

Наталія Половинка

Наталія Половинка — акторка, співачка, режисерка, педагогиня. У 2006 році стала лауреаткою Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Наталія Половинка закінчила Вінницьке музичне училище імені Миколи Леоновича. Навчалася у Львівській державній консерваторії імені Миколи Лисенка за чотирма спеціальностями: соліст, викладач фортепіано, концертмейсер і ансамбліст.

Свою театральну діяльність розпочала у 1988 році як акторка та музична керівниця Театру імені Леся Курбаса у Львові.

Наталія Половинка є засновницею театрального центру «Слово і голос». Вона займає посаду директорки-художньої керівниці, автокри проєктів, актриси, співачки, режичерки у «Слові і голос» з 2010 року.

Детальніше з її програмою розвитку театру — можна ознайомитися тут.

Назар Павлик

Назар Павлик — актор, музикант, асистент кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ імені Івана Франка, ветеран російсько-українсьокї війни.

Навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «актор театру і кіно» та в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (спеціалізація — режисура драматичного театру, майстерня В.А. Чхаїдзе).

Свою театральну діяльність розпочав у 2009 році як актор у Першому академічому українському театрі для дітей та юнацтва. У 2013 році заснував театральну студію «Птах».

Сучасний театр не може існувати у вакуумі. Він потребує соціальної відповідальності, глибокого осмислення нашої ідентичності та вміння будувати містки між людьми.

«"Слово і голос" — це унікальний простір. Попри свої невеликі масштаби, він має колосальний потенціал стати яскравим, відкритим і знаковим явищем у культурі Львова, зберігаючи при цьому свою самобутність. Поєднання дослідження, музики, театру та освіти — це саме те, чим я дихаю і де маю великий досвід. Моя головна амбіція — вивести інституцію на новий соціально-культурний рівень», — зазначає Назар Павлик на своїй сторінці у фейсбуці.

Програма розвитку театру від Назара Павлика тут.

Відкритий лист на підтримку Наталії Половинко

Ще 7 червня на сторінці видавництва «Дух і літера» з'явився відкритий лист Міському голові Львова Андрію Садовому та управлінню культури Львівської міської ради.

«Театр "Слово і голос", створений Наталею Половинкою та очолюваний нею протягом багатьох років, є унікальним явищем української культури. Гастролі театру відбулися в багатьох країнах світу. Завдяки діяльності "Слово і голосу" творчість великих українських мислителів і письменників — Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, композитора Василя Барвінського і художника Опанаса Заливахи, а також безцінний світ української пісні поширюються в Україні та за її межами. Збереження театру "Слово і голос" під керівництвом Наталії Половинки — це збереження, розвиток та поширення високої української культури», — йдеться у листі.

У дописі зазначено, що лист підписали чимало відомих діячів і діячок культури, зокрема: Юрій Андрухович, Ярослав Грицак, Сергій Жадан, Маріанна Кіяновська, Микола Рябчук, Тетяна Терен, Олег Хома та інші.

Міська рада зазначила, що конкурси мають бути прозорими

18 червня на сесії Львівської міської ради депутати звернулися до Верховної Ради України та Міністерства культури і стратегічних комунікацій щодо необхідності вдосконалення законодавства, яке регулює проведення конкурсів на посади керівників закладів культури.

У зверненні наголосили, що в умовах повномасштабної війни, культура є не лише сферою розвитку суспільства, а й важливою складовою національної безпеки, тому вагоме значення набувають професійність, незалежність та компетентність керівників культурних інституцій.

Таким чином міськрада просить народних депутатів врахувати ці зауваження під час розгляду законопроєкту №14391, який має врегулювати окремі аспекти проведення конкурсів у сфері культури. Йдеться про те, щоб забезпечити належне формування конкурсних комісій, мінімізувати можливості зовнішнього впливу та тиску на їхні рішення, удосконалити вимоги до членів комісій і кандидатів на посади, а також запровадити систему оцінювання стратегій розвитку культурних інституцій.

---

Читайте також: Мистецтво відповідальності, або Як змінюються театри у Львові під час війни і що на це впливає