«Трохи суму і тепла від Кота»: про виставку загиблого військовослужбовця Юрка Костишина
З 22 червня по 15 липня У Львівському муніципальному мистецькому центрі триває виставка робіт військовослужбовця, письменника, фотографа Юрка Костишина. Її відкрили у межах Тижня мистецтва для здоров’я — програми Healing Arts Ukraine. На виставці показали фотороботи та тексти військового, письменника, фотографа з позивним Кіт Характерник.
Що побачити на виставці «Трохи суму і тепла від Кота»
28 червня відбулася розмова про творчість Юрка Костишина. У ній взяли участь друзі воїна та тих, хто тепер втілює його мрії в реальність.
Подію розпочали з хвилини мовчання в честь пам’яті тих, хто поклав життя за нашу незалежність.
«Я не мала можливості знати Юрка за життя, але для мене було надзвичайно зворушливим це відкриття: серед жаху війни він умів виловити особливі, життєствердні моменти. І саме через дію ми можемо утривалювати не лише пам’ять, а й життя, бо, пам’ятаючи, життя продовжується», — розповідає кураторка програми Ярина Шумська
Письменниця Катерина Міхаліцина розповіла про своє знайомство з творчістю Юрка через соцмережі:
«Ми познайомилися через фейсбук, тому що Кіт Характерник, з мордахою кота на аватарі з’явився, коли я заглянула, хто ж це лайкає мої вірші і перепощує, і взагалі стільки пише про книжки, мистецтво, виставляє стільки фотографій».
Юрко Костишин був не лише фотографом, але і писав художні тексти. Його книга, над якою він працював за життя «Аби добраніч» побачила світ через видавництво «333», після його загибелі. Один із засновників видавництва Богдан Кордоба розповідає:
«На жаль, Юрко не побачить цієї книги. Але він затверджував її за життя. Ми робили її разом».
Відвідувачі та відвідувачки виставки зізнаються, що експозиція викликає водночас щем і тепло. Для когось вона стала нагадуванням про власний досвід війни, для когось — можливістю познайомитися з людиною через знимки.
«У мене за спиною місяць Мар’янки і 2 місяці Ірпеня. Бачив пережите, десь воно стирається з пам’яті. Але ця виставка промовляє до мене з власного досвіду. Це про людину. Якої вже немає: ось його обличчя, його життя. Його характер. Крім цього, я люблю тварин, а тут ще й коти. Ця виставка навіює мені мої переживання, моя уява дозволяє мені це переживати», — ділиться враженнями відвідувач виставки Анатолій.
«Враження лише теплі і щемкі, адже як може бути інакше, коли на світлинах я бачу тварин, природу і світлу людину, а Його друзі продовжують випромінювати це сяйво своїми історіями про Кота. Приємно відчувати себе частинкою цієї виставки, бо є розуміння наскільки важливо нам зараз бути тут, як би це банально не звучало», — каже відвідувачка Наталія.
На думку Катерини Міхаліциної, відвідування таких виставок — це не лише знайомство з мистецтвом, а й спосіб зберігати пам’ять про людей, які більше не можуть розповісти свої історії самі.
«Любов, пам’ять і повага — вони то з філологічного погляду іменники, але насправді, якщо вони не виражаються в дію — то це ні про що. Сама присутність тут — це форма висловити вдячність, показати, що ці люди видимі, що вони присутні, і що всі ці слова — не просто так. Це мінімум, який може зробити кожен. Прийти подивитися виставку, дізнатися щось, прочитати, розповісти комусь іншому»
Виставка триватиме до 15 липня.
Більше фото з виставки:
Авторка — Галина Занозовська.
