Коли почнуть будувати Меморіал полеглих героїв у Львові та якими є міські практики меморіалізації

Про це під час цьогорічного Lviv Urban Forum розповіли керуючий справами виконавчого комітету Львівської міської ради Євген Бойко та начальниця відділу ландшафтного планування, благоустрою та інклюзивності Львівської міської ради Олександра Баранова.

Чому зʼявилась церемонія прощання

«Ми живемо в умовах повномасштабної війни, тому для нас дуже важливо, щоб пам’ять була живою і була присутня у міському просторі. Політика пам’яті у Львові почалася ще у 2014 році з організації останнього шляху воїна. Сьогодні майже щодня ми прощаємося із захисниками. Цей маршрут — від Гарнізонного храму через площу Ринок до Поля почесних поховань — став живим простором пам’яті. Він щодня нагадує нам, що можливість жити, працювати і реалізовувати свої ідеї ми маємо завдяки людям, з якими в цей день прощаємося», — зазначає Євген Бойко.

За його словами, після початку війни місто разом із духовенством, військовими та іншими службами почало напрацьовувати єдиний алгоритм проведення церемоній прощання. Зараз організація кожної церемонії потребує злагодженої роботи великої кількості людей. До цього процесу залучені представники міської ради, військових структур, духовенства, почесної варти, оркестру, транспортних служб та інших підрозділів. Загалом, за його словами, йдеться приблизно про сто людей.

«Може здатися, що виконання останньої мелодії сурмачем — це просто красива традиція. Насправді вона з’явилася через байдужість, яку ми побачили. Бували ситуації, коли поруч проходила похоронна процесія, а люди продовжували пити каву, спілкуватися чи просто не звертали уваги. Тепер у визначений момент площа Ринок завмирає, звучить сурма, і це стає останньою шаною воїну, який востаннє проходить вулицями свого міста», — каже Євген Бойко.

Коли почнуть будувати Меморіал полеглих бійців

Одним із найбільших проєктів, над яким зараз працює Львів, є створення Меморіального комплексу військових поховань на Личаківському кладовищі.

«Після архітектурного конкурсу ми не зупинилися на готовій концепції. Разом із головним архітектором Антоном Коломєйцевим протягом року провели понад 50 зустрічей із родинами полеглих воїнів. Ми буквально розбирали цей проєкт на молекули, слухали зауваження і пропозиції. У результаті маємо оновлену концепцію, яка вже враховує побажання більшості родин. Саме спілкування стало основою того результату, який ми отримали», — зазначає посадовець.

Меморіальний комплекс будують за проєктом, який переміг на відкритому всеукраїнському архітектурному конкурсі. Він передбачає створення єдиного простору пам'яті на Полі почесних поховань №86А Личаківського кладовища. Детальніше про проєкт ми розповідали тут.

За словами посадовця, зараз меморіал перебуває на завершальному етапі підготовки документації. Після проходження експертизи місто планує розпочати будівельні роботи — попередньо у вересні цього року. Одним із ключових елементів меморіалу стане козацький хрест, який встановлюватимуть на могилах полеглих захисників. Також більшість родин підтримала використання світлого каменю як основного матеріалу.

Зокрема, козацький хрест стане єдиним елементом, який об'єднає всі військові поховання незалежно від місця поховання. Такий підхід планують застосовувати і на інших Полях почесних поховань та, за бажанням родин, на могилах військових, похованих на інших кладовищах Львівської громади.

Більше про те, якими можуть бути військові поховання, ми розповідали тут.

Як змінили меморіалі таблиці

«Після початку повномасштабної війни ми отримували дуже багато запитів щодо меморіалізації. Спочатку реагували на кожен окремо, як могли на той момент. Але згодом зрозуміли, що якщо так продовжувати, то місто отримає багато розрізнених меморіальних просторів, які не будуть пов'язані між собою ні сенсами, ні логікою. Тому ми почали думати, як об'єднати ці запити і знайти більш стійкі рішення, які збережуть пам'ять на багато років і будуть зрозумілими майбутнім поколінням», — розповідає Олександра Баранова.

Одними з найпоширеніших меморіальних об'єктів у Львові залишаються пам'ятні таблиці. Найчастіше їх встановлюють на школах, будинках або установах, де жили, навчалися чи працювали полеглі військові. Водночас, за словами архітекторки, це ставить перед містом новий виклик — як поєднати дитячий простір, у якому щодня навчаються та граються діти, із місцем, де люди приходять вшанувати пам'ять загиблих.

Почали і оновлювати меморіалі дошки. За словами Євгена Бойка, місто відмовляється від старого підходу, коли на будівлях встановлювали типові гранітні дошки. Натомість архітектори розробили нові варіанти меморіальних таблиць, які мають більше розповідати про людину та органічніше вписуватися у міський простір.

Єдиний підхід до оформлення меморіальних таблиць затвердили після консультацій із фахівцями та громадськістю. Він визначає форму, матеріали й місця встановлення, щоб уникнути хаотичного розміщення пам'ятних знаків у місті.

Львів — перше місто в Україні, де затвердили хвилину мовчання

Євген Бойко каже, що Львів став першим містом в Україні, де розпочали оголошувати хвилину мовчання о 9 ранку. Пізніше, у лютому 2026 року, цю ініціативу затвердили на загальнодержавному рівні.

«Ми часто думаємо, що достатньо створити якийсь меморіал, щоб гідно вшанувати пам'ять. Насправді простір пам'яті дуже часто формується через спільні дії людей. Коли у Львові зупиняється транспорт, люди виходять із закладів, схиляють голови під час прощання із загиблими військовими, площа Ринок стає місцем пам'яті не тому, що там є меморіал, а тому, що місто разом проживає цей досвід», — додає Олександра Баранова.

Про «Місце надії» та інші ініціативи

Як приклад нового підходу Олександра Баранова наводить «Місце надії» — простір, присвячений військовополоненим та людям, які вважаються зниклими безвісти. За її словами, спочатку підтримка таких родин відбувалася через різні акції, зустрічі та церемонії. Згодом виникла потреба створити окремий простір, де сім'ї могли б збиратися, підтримувати одне одного і нагадувати суспільству про своїх рідних.

Центральним елементом став символічний стілець, огорнутий металевою стрічкою, на якій розміщені жетони із прізвищами військовополонених та зниклих безвісти. Ще один памʼятний простір відкрили біля Головного управління Національної поліції у Львівській області на честь поліцейських, які зникли безвісти під час війни.

Олександра Баранова також розповідає, що на початку повномасштабної війни у Львові з'являлися іменні громадські простори, присвячені окремим захисникам. Одним із таких став сквер імені Івана Тинціва. Водночас згодом місто змінило підхід. Тепер увагу більше зосереджують на створенні просторів, присвячених спільному досвіду, пам'яті про війну та цінностям, які об'єднують людей, а не окремим особистостям.

Ще одним прикладом памʼятування фахівчиня називає Меморіал пам'яті Героїв АТО та ООС. За словами архітекторки, під час його створення родини загиблих військових разом висадили 96 плодових дерев. Цей меморіал створили 2021 року у парку «Горіховий гай». Кожне дерево присвячене одному із загиблих захисників, а сам простір задумували як живий сад пам'яті, який змінюється разом із порами року.

Зокрема, про труднощі планування меморіальних просторів ми детальніше розповідали за покликанням.

За словами Олександри Баранової, не менш важливими є традиції, спільні події та символічні практики, які допомагають людям переживати втрати та підтримувати одне одного. Як приклад вона наводить акцію «Ангели пам'яті», яку щороку проводять до Дня пам'яті Героїв Небесної Сотні.

Євген Бойко також розповідає, що місто також підтримує різні ініціативи родин загиблих військових, зокрема благодійні ярмарки та пам'ятні заходи. Крім цього, полеглих захисників посмертно відзначають найвищою міською нагородою — почесним знаком Святого Юрія.

Також у Львові планують створити меморіал на честь полеглих військовослужбовців Національної гвардії України, пам'ятні об'єкти, присвячені окремим захисникам, а також символічні простори для вшанування військовополонених і зниклих безвісти.