Завтра Львів прощається з трьома захисниками
У понеділок, 10 серпня, Львів попрощається з воїнами Тирусем Олегом, Лозовим Іваном та Марущаком Олександром, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.
Про це повідомляє ЛМР.
Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Біографічні довідки захисників
Іван Лозовий (08.02.1971 — 01.08.2026). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №32 міста Львова. Згодом здобув професію слюсаря з механоскладальних робіт у державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва».
Проходив строкову військову службу.
Працював водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю «Фіакр-Львів», згодом — в акціонерному товаристві «Видавництво „Вільна Україна“», а також займався приватними перевезеннями.
Зі слів рідних, Іван був добрим, щирим, веселим і компанійським. Вирізнявся відкритістю та позитивним ставленням до життя. У вільний час захоплювався ремонтом транспортних засобів і риболовлею.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському напрямку у складі 63-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, а згодом — на Північно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 44-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
В Івана Лозового залишилися мати, брат з дружиною, племінники, донька, зять та внучка.
Олег Тирусь (25.04.1988 — 30.07.2026). Львів’янин.
Навчався у Львівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №82 Львівської міської ради Львівської області. Згодом здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище».
Проходив строкову військову службу.
Зі слів рідних, Олег був стресостійким, товариським, ввічливим і щирим. Відзначався доброзичливістю у спілкуванні та легко знаходив спільну мову з людьми. Захоплювався риболовлею, цікавився автомобілями.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України
на Південно-Слобожанському та Запорізькому напрямках у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою командира 61-ї окремої механізованої Степової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України — «Хрест відваги» III ступеня.
В Олега Тируся залишилися батьки, сестра та родина.
Олександр Марущак (15.10.1987 — 08.08.2026) Львів’янин.
Навчався у Львівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №43 Львівської міської ради Львівської області, згодом — у Національному університеті «Львівська політехніка». Також навчався у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Зі слів рідних, Олександр завжди цінував дружбу, був відданим товаришем, готовим віддати останнє за побратима. Вирізнявся добротою, щирістю, товариськістю, життєрадісністю та оптимізмом. Захоплювався бігом, брав участь у спортивних змаганнях, вів активний спосіб життя, любив стрибки з парашутом. Обожнював дітей, тонко відчував несправедливість і завжди прагнув правди. Щиро любив Батьківщину та мріяв стати професійним військовим.
У 2013 році підписав контракт із 80-ю окремою десантно-штурмовою Галицькою бригадою Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Був учасником АТО та Операції Об’єднаних сил у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України та 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів брав участь в обороні Києва, згодом боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара» ракетних військ Збройних Сил України.
З 2025 року проходив службу у складі Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Нагороджений орденом Данила Галицького, нагрудним знаком «Учасник АТО», медаллю «За участь в Антитерористичній операції», медаллю «Ветеран війни» та іншими відомчими відзнаками.
В Олександра Марущака залишилися дружина, донька, батьки та родина.
