У Львові відкрили «Стіну пам’яті» на честь загиблих українських авторів (фото)

«Недописані»: про пам'ять і документування

«Стіну пам’яті» є частиною проєкту «Недописані», який започаткували у серпні 2023 року — в День пам’яті захисників України. Водночас ще в 2022 році автори почали збирати список загиблих представників літературної галузі.

Ініціаторка проєкту, ветеранка та письменниця Олена Герасим’юк розповіла, що спочатку команда рахувала своїх знайомих та колег із літературного середовища, однак поступово стало зрозуміло, що втрати значно масштабніші. Тому автори почали систематизувати інформацію про загиблих представників усієї книжкової галузі.

Нині у списку проєкту вже понад 289 людей. До нього входять не лише відомі письменники, поети чи перекладачі, а й дебютанти, промоутери літератури, верстальники та інші люди, які працювали зі словом і книгою.

За словами Олени Герасим’юк, таким чином команда прагне показати масштаб російського удару по українській культурі.

«Ми хочемо донести нашим читачам і таким чином звинуватити Росію в тому, що це культурний геноцид. Тому що вони ламають не постаті, вони ламають культурну логістику і систему», — сказала вона.

Війна — це імена

Виставка «Стіна пам’яті» складається з двох частин. Перша пов’язана з перформансом «Відлуння», який створили письменниця та ветеранка Олена Герасим’юк і поет і ветеран Павло Матюша. Друга — присвячена авторам, які мали зв’язок зі Львовом: тут представлені люди, які народилися, жили або творили у місті.

Як розповіла організаторка книгообміну Катерина Алексєєнко, одна з важливих ідей виставки — збирати дані, архівувати їх та зберігати пам’ять про людей, які загинули на російсько-українській війні.

«Так як ініціатори цього проєкту є самі військові та поети, то їм це надзвичайно важливо, і вони тендітно ставляться до того, щоб зберігати якнайбільше творчих набутків їхніх колег, які загинули», — пояснила вона.

На стенді помістили цитату полеглого військового та поета Максима Кривцова: «Коли мене запитають, що таке війна, я без роздуму відповім — імена».

«Відлуння» голосів українських авторів та авторок

Перформанс «Відлуння» створений на основі текстів десяти українських авторів та авторок, чиї голоси обірвала війна. А саме: Вероніка Кожушко, Катерина Роговик, Гліб Бабіч, Ілля Чернілевський, Ігор Мисяк, Максим Кривцов, Борис Гуменюк, Вікторія Амеліна, Микола Леонович та Володимир Вакуленко.

Автори перформансу з дозволу родин загиблих використали десять цитат із творів авторів і на їхній основі створили нові поезії.

«Таким чином ми розповідаємо про цих людей через свою поезію і показуємо колегам з літератури, що можна не боятися працювати з текстами полеглих. Це можна та треба робити, щоб їхні ідеї жили, щоб про них знали інші люди», — розповідає Олена Герасим’юк.

Перформанс побудований як ритуал присутності. На сцені використовують плакати з цитатами загиблих авторів та авторок, де на зворотному боці розміщено їхні короткі біографії українською та англійською мовами. У фіналі перформансу звучать усі десять імен.

«Ми не зможемо їх ніколи повернути, і це велике горе нашої держави. Але хоча би таким перформансом, хоча би такою ідеєю, ми робимо їх на одну годину актуальними для нових читачів», — каже письменниця.

За задумом авторів, «Відлуння» — це не просто читання текстів, а своєрідна поліфонія пам’яті, у якій голоси сучасних авторів переплітаються з голосами тих, кого вже немає.

Стіна, на якій з’являються імена

«Стіна пам’яті» побудована як інтерактивна інсталяція. На порожній стіні розміщують підготовлені стікери з іменами представників літературної галузі. Відвідувачі можуть взяти один зі стікерів, прикріпити його до стіни, а потім самостіно дізнатися більше про людину, чиє ім’я їм випало.

Олена Герасим’юк підкреслює: проєкт «Недописані» не лише про те, що ці люди загинули. Передусім він покликаний розповідати, ким вони були та що створили за життя. За її словами, через такі виставки відвідувачі можуть відкрити для себе авторів, про яких раніше не знали, прочитати їхні твори та дізнатися більше про їхній внесок в українську культуру.

Катерина Алексєєнко додає, що потрібно не тільки знати імена, а й популяризувати доробок цих людей.

«Важливо, щоб ми знали про людей, які загинули, та гідно вшановували їхню пам’ять. Більше дізнавалися та популяризовували їхню творчість», — зазначила вона.

Виставка буде мандрувати Львовом, тому ознайомитися з нею зможуть відвідувачі різних міських локацій. За допомогою текстів та особисті історії «Стіна пам’яті» пропонує говорити про загиблих не лише як про статистику війни, а як про людей, які творили українську культуру та залишили після себе тексти, книги й ідеї.

Про те, як у Львові цього року відбулася «Книжкова площа» — дивись тут у репортажі.

Усі фото — Ольга Бомко для ІА Дивись.info