На Львівщині прощаються з дев'ятьма військовими — що про них відомо (фото)

Що відомо про полеглих воїнів

• Ярослав Гірний. Львів’янин. Долучився до оборони України у 2023 році. Служив у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ. Загинув 17 жовтня 2024 року. Йому було 32 роки. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

• Володимир Паськів. Житель села Деревляни Кам’янка-Бузької громади Львівського району. Служив на посаді командира роти військової частини А7013. Загинув 4 жовтня 2026 року поблизу населеного пункту Преображенка Запорізької області. Йому було 36 років.

• Андрій Коміренко. Житель села Стенятин Шептицького району. Був призваний на військову службу у 2025 році, служив майстром відділення першої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А-4667. Загинув поблизу населеного пункту Новопавлівка  Дніпропетровської області.

• Микола Ковалів. Житель села Брониця Дрогобицької громади. До лав ЗСУ долучився у лютому 2022 року. Служив старшим сержантом – стрільцем-оператором 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти у складі 63-ї окремої механізованої бригади. Загинув 20 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області. Захиснику було 43 роки.

• Максим Бондаренко. Житель села Пнікут Яворівського району. Був солдатом, розвідник-оператор 3 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А2120. Загинув 22 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Серебрянка на Бахмутському напрямку Донецької області.

• Іван Козак. Житель села Пчани Жидачівської громади Стрийського району. Серце захисника зупинилось 11 жовтня у лікарні міста Стрия.  Йому було 44 роки.

• Василь Сенишин. Родом із села Криниця Миколаївської громади Стрийського району. До лав ЗСУ долучився у квітні 2024 року. Під час служби отримав поранення, тривалий час лікувався та проходив реабілітацію. Згодом повернувся до лав ЗСУ. На жаль, серце захисника зупинилось 7 жовтня у лікарні внаслідок хвороби. Йому було 47 років.

• Богдан Коцюба. Уродженець села Гірне Грабовецько-Дулібівської громади. Був командиром відділення –командиром машини 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 65 окрема механізована бригада «Великий луг» Сухопутнх вйськ ЗСУ. Відзначений численними нагородами, зокрема медалями «За відвагу», «За хоробрість в бою», відзнаками «За сумлінну службу», «За оборону України» та «Козацький Хрест» за бойові заслуги. Загинув 4 жовтня на Запорізькому напрямку. Йому було 27 років.

• Степан Дубіль. Житель села Вовче Турківської громади Самбірського району. Проходив військову службу на посаді водія-електрика 4-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування роти безпілотних авіаційних комплексів 2-го штурмового батальйону військової частини А0501. Серце захисника зупинилось 6 жовтня в населеному пункті Веселе Ізюмського району Харківської області під час проходження військової служби.