У Львові з 30 жовтня по 14 листопада відбуватиметься Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. У програмі фестивалю — 18 заходів, які включатимуть покази 12 документальних фільмів, правозахисні події, лекцію та лабораторію документального кіно.
Про Docudays UA
Після завершення Docudays UA в Києві програма фестивалю вирушає до регіонів України. Цього року впродовж жовтня та листопада глядачі й глядачки щонайменше у 19 областях України зможуть побачити 12 фільмів із програми 23-го Фестивалю Docudays UA, а також долучитися до дискусій, зустрічей з авторами й авторками, героями й героїнями стрічок та інших правозахисних подій.
Центральна тема цьогорічного Docudays UA — «Прості конструкції». За словами організаторів, ця метафора відображає реалії життя українців та українок під час війни — тимчасові, часом буквально зібрані нашвидкуруч рішення, які стають необхідними для виживання: цеглини на газовій плиті, автономне світло, намети в кімнатах, рибальські сітки проти дронів:
«"Прості конструкції" — це не лише про побут. Це також про людську здатність пристосовуватися, підтримувати одне одного, не залишатися байдужими та щоразу наново вибудовувати життя в умовах невизначеності. Саме через цей образ Мандрівний Docudays UA пропонує говорити про стійкість, боротьбу та взаємну підтримку — про те, що допомагає вистояти окремій людині й тримає українське громадянське суспільство».
Які фільми покажуть під час фестивалю
Значну частину цьогорічної програми Мандрівного становлять фільми українських авторів та авторок, які осмислюють важливі теми, породжені реальністю війни, окупації та травми.
Фільм «Мир для Ніни» Жанни Довгич — історія матері, чий син-військовий, захисник Донецького аеропорту, був закатований і страчений проросійськими колабораціоністами у 2015 році під час перебування в полоні. Переживаючи втрату, Ніна починає наполегливо шукати правду про загибель сина, щоб встановити справедливість і домогтися покарання винних у воєнному злочині. Це розповідь про материнську любов, надію та маленькі кроки до справедливості, які можуть стати шляхом до зцілення.
Про переосмислення світогляду і принципів людини говорить документальна стрічка «Блаженні» Андрія Лисецького. Герої фільму — група українських митців, які, раптово опинившись у вирі жорстокої війни, переживають власну трансформацію та зміну сприйняття себе й людей довкола.
Колективним портретом українського суспільства під час великої війни стає документальний експеримент Ольги Черних «Ілюзія тихої ночі». 28 липня 2025 року 40 кінооператорів і сотні людей у різних куточках України фіксували свою повсякденність — від життя великих міст до північних лісів і прифронтових територій, від тимчасово окупованих територій до прикордонних містечок і сіл. Зібрані кадри складаються в розповідь про країну, яка живе між виснаженням і страхом, короткими моментами радості та постійною необхідністю триматися.
Тема війни, втрати, стійкості та пошуку опори простежується і через добірку короткометражних фільмів, як-от:
- «Свідки. Місце народження» Марини Кронглевської переносить глядачів до Чернігівського пологового будинку на початку повномасштабного вторгнення — туди, де життя продовжувалося навіть під час війни.
- «Нормальне життя» Миколи Носка — історія багатодітної матері, яка вивозить дітей з російської окупації, намагається втримати родину разом і побудувати звичне життя на уламках зруйнованого світу. Але після пережитого «нормальне життя» вже не означає для героїні спокою чи повернення до минулого — це здатність продовжувати жити, любити, піклуватися про близьких і не втратити себе.
- «Паром пливе» Жори Папояна — розповідь про вчителя музики із Заліщиків, який готує свій духовий ансамбль до весняного концерту на тлі похоронних маршів, що дедалі частіше лунають у місті.
- «Апокаліпсис вчора, сьогодні, завтра і післязавтра» Анастасії Бонадиги. Тут розповідається про чоловіка, який залишається у рідному Нікополі, попри постійні обстріли й небезпеку для життя.
- «Сиквела» Алли Мітюкової розповідає про українського військового, який проходить реабілітацію після важкого поранення на фронті, щоб повернутися до люблячої родини та цивільного життя.
- «Відкритий світ» Романа Хімея та Яреми Малащука — стрічка про юнака, який після вимушеного переїзду з України до Польщі відновлює зв’язок зі своїм минулим та рідним домом за допомогою відеотрансляції з робота-собаки, яким він керує зі своєї кімнати за багато кілометрів.
Окремий розділ програми становлять два іноземні фільми, які звертаються до досвіду колоніалізму, його впливу на суспільства, пам’ять та ідентичність. Серед них:
- Шведсько-ірландська «Кельтська утопія» режисерів Денніса Гарві та Ларса Ловена через історію сучасної музичної сцени Ірландії досліджує, як суспільство переосмислює колоніальне минуле. Народна музика тут стає способом зберігати пам’ять, осмислювати травми й уявляти майбутнє.
- «Обіцянка» нідерландського режисера Даана Велдхейзена розповідає про історію Західного Папуа — колишньої нідерландської колонії, яка не здобула незалежності у 1960-х роках. Фільм показує, як політичні та економічні інтереси впливають на долю народів, і спонукає замислитися над тим, як колоніальне минуле продовжує впливати на сучасність.
Детальніше про дати та час показів фільмів — дивись за покликанням. Вхід на усі покази — вільний.
Правозахисна програма
Організатори розповідають, що однією з наскрізних тем правозахисної та дискусійної програми 23-го Мандрівного стане демократія участі — можливість людей впливати на рішення, що визначають життя їхніх громад, реагувати на виклики сьогодення, підтримувати одне одного і долучатися до формування спільного майбутнього:
«В умовах війни та майбутнього відновлення країни особливо важливо зберігати простір для діалогу, довіри й активної участі громадян і громадянок. Мандрівний порушує цю тему другий рік поспіль, адже голос людей і їхня залученість є важливою частиною суспільної стійкості та спільного руху вперед».
Частиною правозахисної програми Мандрівного цього року стануть розмови про деколонізацію — як про один із ключів до осмислення війни, української історії та того, як формується наша ідентичність сьогодні. У межах фестивалю відбудуться дискусії та авторські лекції, що допоможуть переосмислити вплив імперського та радянського колоніального минулого на культуру, пам’ять, суспільство й наше уявлення про себе.
Важливим напрямом правозахисної програми стануть події нової інформаційної кампанії ГО «Докудейз» «Бути присутніми», присвяченої українцям і українкам, які живуть на тимчасово окупованих територіях. Ми говоритимемо про права людей в окупації, виклики, з якими вони стикаються, їхній зв’язок з Україною, а також роль держави, медіа та суспільства у підтримці цього зв’язку.
Частиною цієї кампанії стануть покази фільму «Сліди» Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк. Це історія українських жінок, які пережили сексуальне насильство та тортури під час російської агресії. Фільм створює колективний портрет травми, водночас залишаючи простір для відновлення. Через силу солідарності жінок, які стоять пліч-о-пліч, фільм пропонує глибоке осмислення можливості надії посеред руйнівних слідів війни.
Доступність
Мандрівний продовжує розвивати напрям доступності, аби якісне й актуальне документальне кіно про права людини було доступним якомога ширшій аудиторії в Україні.
Більшість стрічок цьогорічної програми мають аудіодескрипцію (звуковий опис), що допомагає глядачам і глядачкам із порушеннями зору краще сприймати зміст фільму, відкривати додаткові сенси й глибше занурюватися в його атмосферу. Також всі фільми мають розширені субтитри, які передають у тексті не лише репліки героїв і героїнь, а й інші важливі звуки — музику, кроки, шум дерев тощо.
За розкладом фільмів можна також на сайті, Facebook та Intsagram-сторінках Мандрівного Docudays UA у Львові.
