Попри арешти й псевдособори: як УГКЦ понад 30 років тому змогла вийти з підпілля
У цей день 37 років тому Преображенська церква стала першим греко-католицьким храмом у Львові, який вийшов з підпілля. Детальніше про те, як у радянський час влада боролася з УГКЦ і як Церкві врешті вдалося це подолати, читайте далі.
Прихід СРСР та перші арешти духовенства
Восени 1939 року в Європі розгорнулася Друга світова війна. Західноукраїнські землі, які, за даними самої Української греко-католицької церкви, налічували 2 тисячі 387 парафій і 3,6 мільйона вірян, вперше опинилися під владою СРСР. І під час перших, і під час других, які. прийшли у 1944-му, «совітів» від відвертих репресій Церкву рятував статус митрополита Андрея Шептицького, вважає старший викладач Інституту історії Церкви УКУ отець Тарас Бублик.
«Велична і популярна в народі постать митрополита Андрея стримувала радянський режим від відвертих репресій проти Церкви. У вересні 1944 року, із санкції Москви, НКВС направило свого представника на переговори з митрополитом Андреєм. І Шептицький запевнив, що Церква буде лояльно ставитися до нової влади, якщо та гарантуватиме греко-католикам свободу віри», — зазначає він.
Однак вже 1 листопада 1944 року Шептицький помер, а новим митрополит став Йосип Сліпий. Він намагався узаконити Церкву та висилав до Києва й Москви делегацію на чолі з архімандритом Климентієм Шептицьким, однак у Кремлі вирішили ліквідувати ГКЦ. Відповідну інструкцію у березні 1945-го затвердив Сталін.
«Греко-Католицька Уніатська Церква... є чужою нам по впливу легальною резидентурою Ватикану та активно діючою українською націоналістичною організацією... Треба взяти напрям на цілковиту ліквідацію уніатів на нашій території і на відрив Греко-Католицької Церкви від Ватикану з ціллю возз’єднання її з Православною Церквою в Радянському Союзі», — наводить слова з плану НКВС отець Тарас Бублик.
Історик додає, що станом на 25 квітня 1945 року у Львові та областях заарештували митрополита, чотирьох єпископів, 50 священників; Богословську академію та семінарію закрили, а 259 їхніх вихованців забрали до армії. Приблизно тоді ж постала й ініціативна група із так званого «возз’єднання» Греко-Католицької Церкви з Російською Православною Церквою. Її очолив отець Гавриїл Костельник.
Псевдособор
8-10 березня 1946 року у Львові відбувся так званий «собор», на якому фактично ліквідували Берестейську Унію 1596 року, що й дала початок греко-католицькій церкві. Дійство організували органи влади, державної безпеки та згадана вже ініціативна група. До речі, за словами отця Тараса Бублика, більшість її членів були агентами органів безпеки.
«Цей акт від початку і до кінця був справжнісіньким фарсом, а тому як з точки зору церковного права, так і державного законодавства не був правомірним. Але Церква вважалася офіційно ліквідованою, а її парафії та вірні були поглинуті РПЦ», — зазначають в УГКЦ.
Результати псевдособору у Ватикані офіційно не визнали. Такої ж думки дотримувалося ув'язнене духовенство та значна частина вірян. Попри це на трохи більше, ніж три десятиліття, Церква перейшла у підпілля.
29.10.1989 р.
Наприкінці 1980-х у деяких містах та селах заходу України вже проводили відкриті Богослужіння, окрім цього, діяв Комітет захисту прав Української Католицької Церкви. 1987 року про легалізацію заявила група з 23 священників та вірян на чолі з владикою Павлом Василиком.
Щодо Львова, то першим храмом, який заявив про вихід з підпілля, стала церква Преображення Господнього. Це відбулося 37 років тому — 29 жовтня 1989-го. Події того дня зафіксовані на відео Ярослава Лемика, нижче — кадри з його архіву:
На цьому архівному записі — нинішній парох храму, митрофорний протопресвітер отець Ярослав Чухній. Про події того часу він в одному з інтерв'ю згадує так: «Першою зі львівських парохій, яка повернулася в лоно Церкви, була наша — Преображенська. Божим велінням сталося так, що я був тут священником, а мою ініціативу про повернення до УГКЦ підтримала парафіяльна спільнота... Майже рік ми залишалися єдиною парафією УГКЦ у Львові, тому багато людей старалися сюди приходити... У той час український народ перебував в ейфорії... Ще майже пів року потому людям доводилося відстоювати цю парафію, бо були загрози від тодішнього уряду».
А вже за кілька місяців, у січні 1990-го, відбувся Собор Церкви, який, серед іншого, скасував рішення 1946 року.
«Завершальними кроками легалізації стали повернення греко-католикам архікатедрального собору Святого Юра у Львові, яке відбулося 19 серпня [1990 року — прим.], відновлення легальної діяльності монаших Чинів і Згромаджень та приїзд до України Глави Церкви Мирослава Івана Любачівського 30 березня 1991 року», — зазначають в УГКЦ.
