Колонка одного із засновників Дня Вишиванки та військовослужбовця Олександра Ткачука.

День Вишиванки присвятили окупованій спадщині

вишиванка
Ілюстративне фото/архів ІА Дивись.info

Сьогодні Всесвітній день вишиванки! Цьогоріч ми, засновники свята, присвятили його окупованій спадщині. Гасло — врятувати від забуття, вберегти для нащадків. Це не пафосні слова, а план дій.

Колонка одного із засновників Дня Вишиванки та військовослужбовця Олександра Ткачука.

День Вишиванки присвятили окупованій спадщині - 1
Олександр Ткачук/Facebook

Він був вже неодноразово втілений українцями. Ось кілька історій про це:

  • Післявоєнна радянська окупація Львівщини. Люди мають безліч вишиванок в жовто-блакитних кольорах, з тризубами, зі сваргами. Усвідомлюючи вже тоді, що м_ска_ота буде знищувати все і всіх, бо українське, вирішують зберегти для нащадків найцінніше. І закопують в землю такі вишиванки. Лише в 90-х роках діти-внуки відкопують, передають в музеї, відшивають нові зразки.
  • Часи АТО та широкомасштабного вторгнення, українці покидають окуповані території через фільтраційні блокпости кац_п_в. Розуміючи загрозу увʼязнення чи смерті, старанно і хитро ховають у валізах чи на собі вишиванки, аби вивезти найдорожче з окупації. І багатьом це вдається.
  • Харківщина, жовтень 2022 року. Звільнена земля. Прикордонне село Хатнє займає одна з рот нашого 92 батальйону 107 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ. р_с_ня починає регулярні обстріли і руйнує місцеву школу. Згодом мій побратим Давід Стрільчук оглядаючи руїни, знаходить вишиванки та рушники, які були шкільному музеї та передає Лесі Воронюк у Музей Української вишиванки.

Але сьогодні ми говоримо не лише про вишиванки, а про все культурне надбання, яке залишилось в окупації. Що ми можемо зробити, аби не втратити культурне надбання зважаючи на постійну загрозу з боку окупантів?

  • Ретельно оцінювати загрозу і планувати евакуацію, коли це ще можливо. На жаль, Міністерство культури та стратегічних комунікацій лише на четвертий рік війни почало про це щось говорити.
  • Оскільки я військовий, вбачаю необхідність створення відповідних підрозділів для пошуку та збереження культурної спадщини в зоні бойових дій, в окупації тощо. В історії є успішні прецеденти. Принаймні наразі ці функції можуть виконувати військовослужбовці, яким це цікаво, або мають відповідні знання чи фах.
  • Загалом весь державний апарат, військові, спецслужби, суспільство мають працювати на збереження нашої культури та ідентичності. Бо ворог розуміє, що всіх фізично не знищить, а знищити чи присвоїти культуру це він вміє.

Тому збирайте подібні історії, культурні артефакти, українську спадщину, бережіть і примножуйте, виховуйте дітей, говоріть українською, читайте українською.


Матеріали у рубриці «Погляди» є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: